вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 910/6715/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Штабовенко Д.В., ордер АР № 1148694 від 19.09.2025;
від відповідача: Олійник Н.А., дов. № 269-Д від 30.12.2024,
розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства "Гарантований Покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/6715/25 (суддя - Гумега О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управління багатопрофільними комерційними активами"
до державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 711 761,51 грн,-
28 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління багатопрофільними комерційними активами" (далі - ТОВ "УБКА") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 711 761,51 грн, з яких: 701 542,54 грн боргу, 7 317,57 грн інфляційних втрат та 2 901,40 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2019 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "УБКА" укладено договір № 1694/01 (далі - договір), згідно якого позивачем було вироблено та продано відповідачу електричну енергію за "зеленим" тарифом у період з січня 2024 року по лютий 2025 року, яка останнім прийнята, проте не оплачена у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2025 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 30 384,89 грн боргу, оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачено вказану суму за електроенергію за червень 2024 року згідно платіжної інструкції № 483 949 від 09.06.2025 (а.с. 198 том 1).
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "УБКА" 623 978,94 грн боргу, 2 715,68 грн 3 % річних, 7 317,57 грн інфляційних втрат, 7 608,14 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню у розмірі 623 978,94 грн, оскільки відповідачем до подання позивачем позову сплачено 47 178,71 грн за отриману у травні 2024 року електроенергію згідно платіжної інструкції № 480 227 від 19.05.2025, а у зв'язку з простроченням строку виконання грошового зобов'язання задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача 2 715,68 грн 3 % річних та 7 317,57 грн інфляційних втрат, які перераховані господарським судом.
З урахуванням критерію реальності та розумності, враховуючи фактичні обсяги наданих позивачу послуг правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі 5 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок відповідача щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою оператором системи передачі (далі - ОСП) (приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго")) послуги перед ДП "Гарантований покупець" у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки за спірні розрахункові місяці ОСП не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання відповідача перед позивачем за заявлені ним періоди не виникли. При цьому скаржник вказував на наявність підстав для зменшення його суми боргу у розмірі 104 267,08 грн перед позивачем, який наявний у позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця № 379/07/24 від 25.01.2024.
Відповідач стверджував, що нараховані та заявлені позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, за відпущену електричну енергію за період дії воєнного стану, не підлягають задоволенню, оскільки ДП "Гарантований покупець" при розрахунках з позивачем діяв в рамках правового поля та не порушував взяті на себе зобов'язання перед виробниками електричної енергії з відновлювальних джерел, а також з огляду на наявність підстав для звільнення його від таких нарахувань. Водночас скаржник зазначав про наявність підстав для зменшення цих 3 % річних та інфляційних втрат.
Стосовно покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, то апелянт зазначав, що такий розмір є надмірним, оскільки позовна заява подана з недоліками та помилками.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 04.11.2025.
25.09.2025 до апеляційного суду надійшов відзив позивача, в якому представник зазначав, що відповідачем не доведено обставин відсутності підстав для сплати стягнутої судом першої інстанції заборгованості, як і для звільнення/зменшення 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі.
25.09.2025 до апеляційного суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 задоволено вищевказану заяву.
В судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2025, відповідач просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Позивач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2019 між ДП "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та ТОВ "УБКА", як виробником за "зеленим" тарифом, укладено договір № 1694/01 (далі - договір; а.с. 11-13 том 1).
05.05.2020 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "УБКА" укладено додаткову угоду № 1356/01/20 до договору № 1694/01 від 28.12.2019 (далі - додаткова угода № 1356/01/20 від 05.05.2020; а.с. 14 зворот - 17 том 1), за умовами якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінити на слова "продавець за "зеленим" тарифом" та статті 1-7 договору викласти в новій редакції (п.п. 1, 2).
Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП / Регулятор) № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок № 2804 продажу електричної енергії споживачами).
Згідно п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Законом України "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Порядком № 2804 продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 308 від 14.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленими йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020).
Згідно з п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
04.02.2021 сторонами було укладено додаткову угоду № 241/01/21 до договору № 1694/01 від 28.12.2019 (далі - додаткова угода № 241/01/21 від 04.02.2021; а.с. 18-19 том 1).
За умовами п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 241/01/21 від 04.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавця за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) визначено, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема, купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансів електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Відповідно до п. 7.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2024 року по лютий 2025 року було вироблено та продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 6 143 826,77 грн, згідно актів купівлі-продажу електроенергії та актів коригування до них, які підписані сторонами (а.с. 23-71 том 1), а відповідач здійснив її часткову оплату на загальну суму 5 337 560,21 грн, що підтверджується банківською випискою акціонерного банку "Південний" по рахунку позивача за період з 01.01.2024 по 01.05.2025 (а.с. 72-78 том 1).
Позивач зазначав, що відповідач у повному обсязі та своєчасно не оплатив куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за договором, у зв'язку з чим просив суд стягнути з нього 701 542,54 грн боргу, 7 317,57 грн інфляційних втрат з січня 2025 року по квітень 2025 року та 2 901,40 грн 3 % річних з 25.12.2024 до 23.05.2025 (а.с. 88-89 том 1).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2025 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 30 384,89 грн боргу, оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачено вказану суму за електроенергію за червень 2024 року згідно платіжної інструкції № 483 949 від 09.06.2025 (а.с. 198 том 1).
Приймаючи судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню у розмірі 623 978,94 грн, оскільки відповідачем до подання позивачем позову сплачено 47 178,71 грн за отриману у травні 2024 року електроенергію згідно платіжної інструкції № 480 227 від 19.05.2025, а у зв'язку з простроченням строку виконання грошового зобов'язання задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача 2 715,68 грн 3 % річних та 7 317,57 грн інфляційних втрат, які перераховані господарським судом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об'єкти суб'єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.
Приписами ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Порядком № 641 визначено порядок продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, а також розрахунків за неї.
Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.4 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024)).
У пункті 3.3 договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024).
Аналогічна правова позиція щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
В той же час, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП № 178 від 24.01.2024.
Під час розгляду справи суд має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).
Слід зазначити, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.
До затвердження рішення Регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку (у редакції чинній з 26.01.2024) відповідач забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП № 2146 від 18.12.2024 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у лютому 2024 року, у березні 2024 року (оприлюднено 20.12.2024).
Постановою НКРЕКП № 2418 від 30.12.2024 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні 2024 року (оприлюднено 30.12.2024).
Постановою НКРЕКП № 76 від 21.01.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2024 року (оприлюднено 23.01.2025).
Постановою НКРЕКП № 193 від 11.02.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2024 року, у серпні 2024 року (оприлюднено 13.02.2025).
Постановою НКРЕКП № 247 від 18.02.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2024 року, у листопаді 2024 року (оприлюднено 19.02.2025).
Постановою НКРЕКП № 285 від 25.02.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2024 року (оприлюднено 26.02.2025).
Постановою НКРЕКП № 378 від 11.03.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні 2025 року (оприлюднено 12.03.2025).
Постановою НКРЕКП № 529 від 08.04.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні 2024 року, у травні та червні 2024 року, у лютому 2025 року (оприлюднено 10.04.2025).
З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії: за лютий 2024 року та березень 2024 року у строк до 27.12.2024 (включно); за вересень 2024 року у строк до 06.01.2025 (включно); за липень 2024 року у строк до 30.01.2025 (включно); за квітень 2024 року та серпень 2024 року в строк до 20.02.2025 (включно); за жовтень та листопад 2024 року у строк до 26.02.2025 (включно); за грудень 2024 року у строк до 05.03.2025 (включно); за січень, травень, червень 2024 року та лютий 2025 року у строк до 17.04.2025 (включно); за січень 2025 року у строк до 19.03.2025 (включно).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 6 143 826,77 грн з січня 2024 року по лютий 2025 року, яка була частково оплачена відповідачем (в тому числі 30 384,89 грн згідно платіжної інструкції № 483 949 від 09.06.2025 та 47 178,71 грн згідно платіжної інструкції № 480 227 від 19.05.2025), доказів оплати заборгованість за період з січня 2024 року по лютий 2025 року у розмірі 623 978,94 грн відповідач не надав, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 623 978,94 грн заборгованості підлягає задоволенню.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення суми боргу на 104 267,08 грн, оскільки він має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, то таке право відповідачем не реалізовано, доказів зустрічного зарахування до матеріалів справи не надано, а відтак відповідачем не доведено відсутності підстав для стягнення з нього коштів у сумі 104 267,08 грн.
Стосовно тверджень апелянта про недоотримання від ПрАТ "НЕК "Укренерго" коштів, в результаті чого він не може виконати свої зобов'язання, зокрема, перед позивачем, слід зазначити, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами. Ні договір, ні Порядок не містять умов та правил, які би визначали стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання ПрАТ НЕК "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. При цьому, умова про те, що для здійснення остаточного місячного платежу враховується сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, не пов'язує настання строку виконання гарантованим покупцем зобов'язання з оплати електричної енергії з надходженням коштів від ОСП.
Позивачем, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, було заявлено до стягнення з останнього 7 317,57 грн інфляційних втрат з січня 2025 року по квітень 2025 року та 2 901,40 грн 3 % річних з 25.12.2024 до 23.05.2025 (а.с. 88-89 том 1).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 715,68 грн 3 % річних з 28.12.2024 по 23.05.2025, 7 317,57 грн інфляційних втрат з січня 2025 року по квітень 2025 року правомірно задоволені судом першої інстанції.
Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) не свідчить про поважність причин неналежного виконання зобов'язання та є необґрунтованими, оскільки підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Частиною 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні (далі - ТППУ)" встановлено, що ТППУ та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
У порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа. Крім цього, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Повідомлення ТППУ № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23).
Твердження скаржника про те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято апеляційним судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".
Доводи відповідача про наявність підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню, оскільки 3 %, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є законодавчо встановленим мінімумом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, тож цей розмір не підлягає зменшенню судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24), а інфляційні втрати не підлягають зменшенню, оскільки є способом компенсації збитків кредитора через знецінення коштів внаслідок інфляції та не відносяться до штрафних санкцій.
Стосовно покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (а.с. 4 зворот том 1).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правничої допомоги від 22.05.2025 (далі - договір; а.с. 8 том 1), укладений між адвокатським об'єднанням "Юридична компанія Радник" (далі - АО) та ТОВ "УБКА" (далі - клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу з питань захисту прав та інтересів клієнта у судах всіх ланок та інстанцій, у всіх державних органах, перед юридичними та фізичними особами, органами виконавчої служби;
- додаткову угоду № 1 від 22.05.2025 до договору (а.с. 9 том 1), за умовами якої АО зобов'язується надати клієнту правову допомогу, а саме: складання та подання до господарського суду позову; складання та направлення інших заяв та клопотань; представництво інтересів в судових засіданнях по справі. Винагорода АО складає 10 000,00 грн, які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї угоди із розрахунку 5 годин роботи АО * 2 000,00 грн (п.п. 1, 2);
- акт надання послуг від № 179 від 23.05.2025 (а.с. 10 том 1);
- рахунок на оплату № 00000000179 від 23.05.2025 (а.с. 9 зворот том 1);
- платіжну інструкцію № 1089 від 27.05.2025 (а.с. 10 зворот том 1);
- ордер АР № 1148694 від 28.05.2025 (а.с. 7 том 1).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Відповідач у відзиві на позов (а.с. 148 том 1) вказував, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є завищеними, оскільки позовна заява подана з недоліками та помилками.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).
У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, зважаючи на складність справи, виходячи зі змісту наданих послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду документів, їх значення для вирішення спору, розумності розміру заявлених позивачем витрат та часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 5 000,00 грн.
Разом з цим позивачем не надано доказів невідповідності вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, їх необхідності тощо.
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований Покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/6715/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/6715/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/6715/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.11.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук