79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" листопада 2025 р. Справа №914/38/22(914/1672/24)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Дуглас ЛТД» №150825 від 15.08.2025 (вх. №01-05/2531/25 від 18.08.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2025 (повне рішення складено 30.07.2025, суддя Трускавецький В.П.)
у справі №914/38/22 (914/1672/24)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька інвестиційна компанія» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Плесканки Олега Володимировича,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Дуглас ЛТД», м. Київ,
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України», м. Київ,
про: усунення перешкод в користуванні частиною будівлі обласної друкарні шляхом виселення з такої будівлі,
у межах справи про банкрутство №914/38/22
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінгарант», м. Київ,
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька інвестиційна компанія» (вул. Елеваторна, буд. 1, с. Волиця, Яворівський р-н, Львівська обл., 81324; ідентифікаційний код 34078394)
за участю представників: не з'явились
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2025 у справі №914/38/22(914/1672/24) позов задоволено повністю; ухвалено усунути перешкоди в користуванні ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія» частиною будівлі обласної друкарні, розміщеної на першому та частково на другому поверхах, загальною площею 1671,82 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, буд. 78, шляхом виселення ТзОВ - фірма “Дуглас ЛТД» зі спірної частини будівлі; стягнуто з ТзОВ - фірма “Дуглас ЛТД» на користь ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія» 3028,00 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2025 у справі №914/38/22(914/1672/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Дуглас» залишено без руху та встановлено апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4542,22 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву до 03.10.2025, розгляд справи призначено на 08.10.2025.
06.10.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/7630/25), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення залишити без змін.
06.10.2025 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, подав письмові пояснення (вх.№01-04/7635/25) на апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 розгляд справи відкладено на 19.11.2025.
17.11.2025 представник АТ «Ощадбанк» подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.
19.11.2025 у місті Львові було оповіщено сигнал загрози надзвичайних ситуацій (сигнал «повітряна тривога»), яка тривала з 10:27 до 11:09 (підтверджується відомостями, розміщеними на веб-сайті map.ukrainealarm.com та інших відповідних веб-сайтах).
Колегія суддів бере до уваги, що у разі оголошення станом на початок судового засідання сигналу «повітряна тривога» господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров'я людини, а обов'язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді.
Із врахуванням того, що сигнал «повітряної тривоги» було оголошено незадовго до призначеного часу судового засідання, та з врахуванням часу, необхідного учасникам справи для того, щоб добратися до приміщення суду (в межах міста) або сповістити (в телефонному режимі через канцелярію суду) про неможливість прибуття до приміщення суду після оповіщення про закінчення стану загрози надзвичайних ситуацій, судове засідання, призначене на 19.11.2025 о 10:40, розпочалось о 12:10. Проте, учасники справи явки не забезпечили про неможливість добратись до суду не повідомили.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши клопотання представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Юрківа Р.В., про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила відмовити в його задоволенні з огляду на те, що представник третьої особи у клопотанні повідомив суд про зайнятість в іншому судовому процесі, проте не зазначив жодних відомостей про інший судовий процес та не надав жодних доказів на підтвердження участі в іншому судовому засіданні 19.11.2025.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору чи певного процесуального питання у відповідному судовому засіданні.
Окрім того, у відповідності до вимог ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, і у цьому випадку апеляційний суд вже відкладав розгляд справи із застосуванням закріпленого у п.10 ч.3 ст.2 ГПК України принципу розумності строків розгляду справи.
Відтак колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та оскаржених судових рішень.
В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/38/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька інвестиційна компанія».
Постановою Господарського суду Львівської області від 25.01.2023 у справі №914/38/22 ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Плесканку О.В.
27.06.2025 ліквідатор ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.07.2024 відкрито провадження у справі №914/38/22(914/1672/24), за клопотанням позивача постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.05.2025 позивач подав заяву про зміну предмету позову, а саме виклав предмет позову в такому вигляді:
- усунути перешкоди в користуванні частиною будівлі обласної друкарні, розміщеної на першому та частково на другому поверхах, загальною площею 1671,82 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Стрільців Січових, буд.78, шляхом виселення ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» зі спірної частини будівлі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 постановлено прийняти заяву ліквідатора про зміну предмета позову (вх. №1948/25 від 06.05.2025) та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що договір оренди будівлі обласної друкарні від 01.08.2020, укладений між ТзОВ «Галицька інвестиційна група» та ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД», є нікчемним, оскільки на момент укладення договору нерухоме майно перебувало в іпотеці АТ «Ощадбанк» і іпотекодержатель не надавав згоди на передання майна в оренду. Також, існувала заборгованість ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» за кредитним договором, на забезпечення виконання якого нерухоме майно ТзОВ «Галицька інвестиційна група» було передано в іпотеку.
За таких обставин, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» частиною будівлі обласної друкарні, розміщеної на першому та частково на другому поверхах, загальною площею 1671,82 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, буд. 78, шляхом виселення ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» зі спірної частини будівлі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що умовами іпотечного договору допускається укладення іпотекодавцем без письмової згоди іпотекодержателя договорів оренди, строк дії яких не перевищує 12 (дванадцять) календарних місяців, за умови, що погашення зобов'язання за кредитним договором здійснюється позичальником вчасно та у повній сумі, а договір оренди будівлі обласної друкарні від 01.08.2020 було укладено на 12 місяців - до 01.08.2021 та був пролонгований до 01.08.2022, а в подальшому - до 01.08.2023, до 01.08.2024 та до 01.08.2025. Окрім того, в письмових поясненнях АТ «Ощадбанк» стверджується, що заборгованість за кредитним договором не погашалася, починаючи з 2021 року, тоді як датою укладення договору оренди є 01 серпня 2020 року.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «Ощадбанк», у поясненнях просило задовольнити позовні вимоги, зазначаючи, що в справі №914/38/22 про банкрутство ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» АТ «Ощадбанк» заявило свої кредиторські вимоги до ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія», як майнового поручителя за договором невідновлювальної кредитної лінії №857 від 28.12.2007. Станом на 10.12.2021 такі вимоги становили 416 016 180,39 грн. Згідно з долученим до кредиторської заяви розрахунком, лише основна заборгованість ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» станом на 01.08.2020 становила 332 494 752,87 грн. В межах справи №914/38/22 про банкрутство ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» грошові вимоги на суму 416 016 180,39 грн визнані Господарським судом Львівської області. Згода АТ «Ощадбанк» на укладення спірного договору не надавалась.
В оскарженому рішенні про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд дійшов таких висновків:
- при укладені договору №010820-121/49 оренди об'єкта нерухомості від 01.8.2020 ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» дотримано умов договору іпотеки щодо визначення строку дії договору оренди (див. п.5.1. договору оренди) та щодо зазначення певних положень (див. п.5.4-5.5 договору оренди);
- станом на моменту укладення спірного договору оренди (01.08.2020) у ТзОВ «Пакко Холдинг» за кредитним договором була наявна заборгованість, а тому ТзОВ «Галицька інвестиційна група» без письмової згоди АТ «Ощадбанк» не мало права укладати будь-які договори, що мають наслідком обтяження предмету іпотеки правами третіх осіб, у тому чисті договори оренди;
- АТ «Ощадбанк», як іпотекодержатель, не надавав згоди на передання в оренду майна, що є предметом іпотеки, доказів протилежного не міститься в матеріалах справи;
- договір №010820-121/49 від 01.08.2020 оренди частини будівлі обласної друкарні, загальною площею 1671,82 кв.м, які розміщені на першому та другому (частково) поверсі, адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 78, укладений між ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» та ТзОВ-фірма «Дуглас ЛТД» є нікчемним та таким, що не породжує правових наслідків;
- право власності ТзОВ «Галицька інвестиційна група» порушене внаслідок користування ТзОВ-фірма «Дуглас ЛТД» таким приміщенням без правових підстав;
- встановивши наявність порушення права власності ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія», внаслідок вчинення ТзОВ-фірма «Дуглас ЛТД» перешкод в користуванні належним ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» майном, враховуючи триваючий характер такого порушення, і наявність його на момент подання позову, обраний позивачем спосіб захисту, а саме звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача зі спірної будівлі на підставі статті 391 ЦК України, є належним.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача), заперечення позивача та пояснення третьої особи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт покликається на такі доводи:
- висновок суду про те, що станом на момент укладення спірного договору оренди (01.08.2020) у ТзОВ «Пакко Холдинг» була наявна заборгованість за кредитним договором, а тому іпотекодавець без письмової згоди АТ «Ощадбанк» не мав права укладати будь-які договори, що мають наслідком обтяження предмету іпотеки правами третіх осіб, у тому числі договори оренди, не відповідає умовам, які містяться в договорі іпотеки, оскільки письмова згоди іпотекодержателя на укладення іпотекодавцем договорів оренди вимагалася лише у випадку наявності простроченої заборгованості за кредитним договором на понад 7 календарних днів;
- надана АТ «Ощадбанк» відповідна довідка лише відображала залишок заборгованості за кредитним договором станом на 01.08.2020, який за умовами договору про реструктуризацію мав бути остаточно погашений у термін до 31.12.2029, однак не засвідчувала факту прострочення;
- аналіз даних, наведених у довідці АТ «Ощадбанк», дозволяє достатньо обґрунтовано стверджувати про те, що станом на 01.08.2020 (на момент укладення спірного договору оренди) умови плану реструктуризації були виконані, оскільки основна сума боргу, яка станом на 21.10.2019 (дату реструктуризації) складала 333 467 366,05 грн., зменшилась до суми 332 494 752,87 грн. (згідно з наданою АТ «Ощадбанк» довідкою), тобто на 972 613,18 грн як і передбачалося планом реструктуризації;
- факт прострочення заборгованості за кредитним договором міг бути встановлений судом не інакше як на підставі детального аналізу графіків погашення заборгованості за кредитним договором зі змінами, внесеними до низ згідно з п.2 ст.2.03 договору про реструктуризацію, проте суд таких графіків не досліджував, оскільки такі не було надано жодним з учасників справи;
- висновок суду про наявність станом на 01.08.2020 (момент укладення спірного договору оренди) простроченої заборгованості за кредитним договором не підтверджується зібраними у справі доказами та ґрунтується на припущеннях суду;
- умови договору іпотеки загалом зберігали за іпотекодавцем право володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки, одночасно, умови договору іпотеки встановлювали заборону на укладення іпотекодавцем без письмової згоди іпотекодержателя будь-яких правочинів, крім укладення договорів оренди, визначених пунктом 2.4. договору іпотеки; пунктом 2.4. договору іпотеки допускалося укладення іпотекодавцем без письмової згоди іпотекодержателя договорів оренди, строк дії яких не перевищує 12 календарних місяців, за умови, що погашення зобов'язання за кредитним договором здійснюється позичальником вчасно (максимальна прострочена заборгованість становить не більше 7 (семи) календарних днів) та у повній сумі;
- спірний правочин є договором оренди предмета іпотеки (його частини), укладеним на строк, дія якого не перевищувала 12 календарних місяців, що підтверджується змістом п.5.1. спірного договору, згідно з яким строк оренди становить 12 місяців з дати прийняття об'єкта оренди за актом приймання-передачі;
- суд першої інстанції не здобув доказів, якими б підтверджувалась наявність станом на 01.08.2020 простроченої заборгованості за кредитним договором строком на понад 7 календарних днів;
- суд залишив поза увагою те, що у поданих 25.02.2025 письмових поясненнях АТ «Ощадбанк» стверджував, що заборгованість за кредитним договором не погашалась перед банком, починаючи з 2021 року, тоді як спірний договір оренди укладений сторонами 01.08.2020; відповідні твердження банку разом з іншими наявними у справі доказами засвідчують факт відсутності станом на дату укладення договору оренди (01.08.2020) простроченої заборгованості за кредитним договором;
- укладення ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» (іпотекодавцем/позивачем) спірного договору оренди не вимагало письмової згоди АТ «Ощадбанк» (іпотекодержателя), як помилково вважав суд першої інстанції, а отже, необґрунтованим є висновок суду про нікчемність правочину, що став підставою для задоволення позовних вимог;
- на час розгляду справи та ухвалення в ній оскарженого рішення, скаржник (орендар) правомірно користувався об'єктом оренди згідно з чинним договором оренди, що виключало наявність підстав для задоволення позовних вимог;
- первинно позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним нікчемного договору оренди об'єкта нерухомості та про зобов'язання звільнити частину будівлі обласної друкарні, що є предметом оренди за спірним договором та передати її до відання ліквідатора; підставами позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного договору було ненадання згоди іпотекодержателя на укладення правочину щодо передачі майна в оренду, а підставою іншої позовної вимог про зобов'язання відповідача звільнити спірне майно та передати його до відання ліквідатора, позивач вказував те що друга позовна вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним нікчемного договору;
- у заяві про зміну предмета позов на усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача зі спірної частини будівлі, підставами для задоволення цієї вимоги позивач здійснив посилання на інші обставини та норми матеріального права, зокрема, статті 317, 386, 391 ЦК України, які первинно не визначалися ним в якості підстав позову;
- суд першої інстанції не врахував, що позивач одночасно змінив і предмет і підстави позову, не повернув таку заяву позивача, а розглянув справу в редакції позовних вимог, викладених у заяві про зміну предмета позову;
- натомість, з огляду на те, що позивач не відмовився від позову в редакції раніше заявлених позовних вимог, суд першої інстанції був зобов'язаний здійснювати розгляд раніше заявлених позовних вимог та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права;
- відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №569/9228/21, у випадку користування відповідачем об'єктом оренди на підставі договору, укладеного без згоди іпотекодержателя, належним способом захисту порушеного права власника майна, є його звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача на підставі ст.391 ЦК України (аналогічний висновок викладено у постанові від 27.05.2020 у справі №909/392/19).
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- спростовуючи доводи ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» про відсутність у ТзОВ «Пакко Холдинг» заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року № 857 станом на момент укладення спірного договору оренди, АТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель) надано суду першої інстанції письмові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 02.05.2025; змістом вказаних пояснень та наданими до них доказами (довідка щодо заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг» за договором кредитної лінії від 28 грудня 2007 року №857 станом на 01.08.2020) підтверджується той факт, що заборгованість за кредитним договором станом на момент укладення спірного договору оренди становила 441 556 434,02 грн., з яких: 332 494 752,87 грн. - строкова заборгованість по кредиту; 352 164,16 грн. - заборгованість по прострочених процентах; 77 381 691,69 грн. - заборгованість по відстрочених процентах; 1 689 989,46 грн. - заборгованість по несплаченій комісії;
- факт існування заборгованості за кредитним договором станом на момент укладення спірного договору оренди підтверджується ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2022 у справі №903/717/20 про банкрутство ТзОВ «Пакко Холдинг», якою визнано грошові вимоги АТ «Ощадбанк» до боржника, зокрема, за договором кредитної лінії від 28 грудня 2007 року №857;
- встановлення судом факту прострочення заборгованості за кредитним договором станом на момент укладення спірного договору оренди (01.08.2020), не має визначального значення в контексті підстав для користування ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» спірними приміщеннями на момент звернення до суду з відповідним позовом та ухвалення судом оскарженого рішення, адже в суді першої інстанції позивач доводив, що неодноразові поновлення договору оренди об'єкта нерухомості від 01.08.2020 №010820-1214д, на які покликалося ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» (поновлення договору до 01.08.2022, до 01.08.2023, а згодом - до 01.08.2024 та насамкінець - до 01.08.2025), є нікчемними правочинами відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки такі поновлення відбувалися без згоди АТ «Ощадбанк» як іпотекодержателя;
- зібрані у справі докази беззаперечно підтверджують те, що станом на 01.08.2021 (дата поновлення договору оренди на термін до 01.08.2022), вже існувала прострочена заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року № 857, а отже не виконувалася умова для укладення (поновлення) договору оренди без письмової згоди іпотекодержателя;
- прострочена заборгованість за кредитним договором існувала також і станом на 01.08.2022, станом на 01.08.2023 та станом на 01.08.2024 (наступних поновлень, як стверджує скаржник, спірного договору оренди); - іпотекодержатель (АТ «Ощадбанк») не надавав свою згоду на жодне з поновлень договору оренди, тому такі поновлення є нікчемними та не створюють жодних юридичних наслідків;
- відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №263/11275/18, мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину; при поновленні договору він поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі; поновлення договору найму (стаття 764 ЦК України) відбувається внаслідок вчинення правочину мовчанням, і такий правочин також може бути кваліфікований як нікчемний; оскільки іпотекодержатель не надавав свою згоду на поновлення договору оренди, таке поновлення є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків;
- правочини про неодноразове поновлення договору оренди об'єкта нерухомості від 01.08.2020 №010820-1214д, на які покликається скаржник, є нікчемними, так як поновлення відбувалися без письмової згоди іпотекодержателя, і цим засвідчується відсутність правових підстав для перебування відповідача у спірному майні - частині будівлі обласної друкарні, а відтак оскаржене судове рішення, яким позивачу усунуто перешкоди в користуванні майно шляхом виселення ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» (скаржника), відповідає приписам статті 391 ЦК України;
- зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права; аналогічні висновки щодо застосування ч.3 ст.46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15;
- позивач, не змінюючи первісних обставин, на яких ґрунтуються вимоги, заявив в суді першої інстанції про зміну предмета позову (матеріально-правової вимоги до відповідача) у спосіб заміни існуючих позовних вимог іншими, а саме: про усунення позивачеві перешкод у користуванні майном, шляхом виселення ТОВ - фірма «Дуглас ЛТД» зі спірного майна (його частини) на підставі ст. 391 ЦК України;
- позивач не змінював зазначену у позовній заяві нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, а доповнив такі додатковими обставинами, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15;
- зміна позивачем посилання на норми матеріального права (зокрема, покликання на статтю 391 ЦК України), то така зміна, як зазначалося вище, не вважається зміною підстав позову.
Третя особа у поясненнях щодо апеляційної скарги навела такі додаткові аргументи на спростування доводів апелянта:
- твердження апелянта про правомірність укладення спірного договору спростовується довідкою АТ «Ощадбанк» щодо заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії №857 від 28.12.2007 станом на 01.08.2020 (копія довідки додається), яка становила 441 556 434,02 грн, з яких: - строкова заборгованість по кредиту 332 494 752,87 грн; - заборгованість по прострочених процентах 352 164,16 грн; - заборгованість по відстрочених процентах 77 381 691,69 грн; - заборгованість по несплаченій комісії 1 689 989,46 грн;
- не зважаючи на проведену процедуру фінансової реструктуризації заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг», загальний розмір простроченої та відстроченої заборгованості за несплаченими процентами та несплаченою комісією ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» станом на 01.08.2020 становив 79 071 681,15 грн, та в подальшому наявна заборгованість перед АТ «Ощадбанк» не погашалась, а відповідно у ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» були відсутні правові підстави для укладення будь-яких договорів, що мають наслідком обтяження предмету іпотеки правами третіх осіб без письмової згоди АТ «Ощадбанк»;
- як зазначив апелянт, спірний договір оренди був укладений 01.08.2020 на 12 (дванадцять) місяців до 01.08.2021 та вважався переукладеним до 01.08.2022, так як жодна зі сторін, а зокрема ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія», не зверталася з письмовою заявою про припинення цього договору протягом 2-ох місяців до закінчення його дії; в подальшому спірний договір переукладався на аналогічній підставі спочатку до 01.08.2023, а згодом - до 01.08.2024, та насамкінець до 01.08.2025 при умові наявної заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії №857 від 28.12.2007 та без письмової згоди АТ «Ощадбанк» на його укладення;
- висновки викладені у рішенні суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з повним дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
06 вересня 2011 року АТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель) та ТзОВ «Галицька інвестиційна група» (іпотекодавець) уклали іпотечний договір №475 (далі - договір іпотеки), відповідно до якого іпотекодержатель з метою забезпечення належного виконання зобов'язання ТзОВ «Пакко Холдинг», що випливає з договору невідновлювальної кредитної лінії № 857 від 28.12.2007 (далі - кредитний договір), передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.
Відповідно до розділу «Терміни та їх тлумачення» договору іпотеки:
- кредитний договір - договір невідновлювальної кредитної лінії № 857 від 28.12.2007, укладений між іпотекодержателем та позичальником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його укладення;
- договір переведення боргу - договір про заміну боржника в зобов'язанні (переведення боргу) від 06.09.2011 за № 943;
- зобов'язання - зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, у тому числі, що були переведені на нього від ТзОВ «Торгова мережа «Фаворит» як первісним боржником та позичальником як новим боржником за кредитним договором;
- позичальник - ТзОВ «Пакко Холдинг»;
- право іпотеки - право іпотекодержателя у разі невиконання іпотекодавцем та/або позичальником забезпеченого іпотекою зобов'язання в цілому, або в тій чи іншій його частині в строк, обумовлений кредитним договором, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця в порядку, встановленому даним договором.
Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: будівля обласної друкарні, загальною площею 7572,1 кв.м., в тому числі друкарня адмінкорпус (літери А, А1) площею 6260,3 кв.м., склад (літери Б, Б1) площею 728,4 кв.м., склад (літера В) площею 583,4 кв.м., які розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000060030195), загальною площею 0,6467 кв.м. в м. Івано-Франківськ по вул. Січових Стрільців (вул. Чапаєва), буд. 78. Вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (п.1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору іпотекодавець зберігає за собою право володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки з урахуванням обмежень, встановлених цим договором.
У пункті 2.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер так і в майбутньому, на кількісні та якісні показники предмету іпотеки та платоспроможність іпотекодавця. Зокрема, іпотекодавець не повинен без письмової згоди іпотекодержателя розпоряджатись будь-яким чином предметом іпотеки або його частиною, зменшувати без належних на це підстав, наявність яких повинна бути письмово обґрунтована іпотекодавцем, якісні та кількісні показники предмета іпотеки. Іпотекодавцю заборонено укладати будь-які інші договори (угоди), що встановлюють обтяження предмета іпотеки. Також іпотекодавець не повинен без письмової згоди іпотекодержателя укладати стосовно предмета іпотеки договори оренди, крім договорів оренди, що можуть бути укладені/ продовжені відповідно до пункту 2.4. цього договору.
Пунктом 2.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець не має права протягом строку дії цього договору без письмової згоди іпотекодержателя укладати будь-які договори, що мають наслідком обтяження предмету іпотеки правами третіх осіб (у тому чисті договори оренди, тощо), окрім договорів оренди, строк дії яких не перевищує 12 календарних місяців, за умови, що погашення зобов?язання за кредитним договором здійснюється позичальником вчасно (максимальна прострочена заборгованість строком становить не більше 7 календарних днів) та в повній сумі: а в договорах оренди, які укладаються буде зазначене наступне:
- орендарю відомо, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці іпотекодержателя (АТ «Ощадбанк»).
- з моменту переходу до іпотекодержателя права власності на об'єкт оренди або відчуження об?єкта оренди іпотекодержателем з метою задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до чинного законодавства та умов договору іпотеки, цей договір є розірваним.
- орендодавець узгоджує з іпотекодержателем суборендарів, а орендар зобов'язаний передбачити змовами поговорів суборенди, що предмет суборенди заходиться в іпотеці іпотекодержателя та положення, згідно якого з моменту переходу до права власності на предмет суборенди до інших осіб такі договори суборенди об?єкта суборенди, які укладені між орендарями та третіми особами є розірваними.
Згідно з Інформаційною довідкою №300487705 від 19.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 06.09.2011 проведено державну реєстрацію іпотеки на об'єкт нерухомого майна - будівлю обласної друкарні по вул. Стрільців Січових, буд.78; підстава для державної реєстрації - іпотечний договір №2418, виданий 06.09.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. (з наступними змінами); відомості про суб'єктів: іпотекодержатель: АТ «Державний ощадний банк України», майновий поручитель - ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія», боржник - ТзОВ «Пакко Холдинг».
01 серпня 2020 року між ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» (орендодавець) та ТзОВ-фірма «Дуглас ЛТД» (орендар) укладено договір №010820-121/4д оренди об'єкта нерухомості (далі - договір оренди), умовами якого передбачено:
- орендодавець зобов?язується передати у зворотнє, строкове, платне володіння та користування, нерухоме майно (надалі об?єкт оренди), а орендар зобов'язується прийняти дане майно та сплачувати орендодавцеві орендну плату (п. 1.1);
- характеристика об'єкту оренди: частини будівлі обласної друкарні, які розміщені на першому та другому (частково) поверсі; адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 78; загальна площа: 1671,82 кв.м. (п. 1.2);
- об'єкт оренди надається орендарю для здійснення статутної діяльності, у том числі для передачі даного об'єкту в суборенду (п.2.1. договору);
- об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту (актів) передачі-приймання (п.3.4. договору);
- розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 39 600,00 грн за один місяць в т.ч. ПДВ (п. 4.1);
- строк оренди починає свій перебіг з дати прийняття об'єкта оренди за актом передачі-приймання і становить 12 (дванадцять місяців) (п.5.1. договору);
- орендарю відомо, що об?єкт оренди знаходиться в іпотеці в АТ «Ощадбанк» (іпотекодержателя). 3 моменту переходу до іпотекодержателя права власності на об?єкт оренди або відчуження об?єкта оренди іпотекодержателем з метою задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до чинного законодавства та умов договору іпотеки, цей договір оренди є розірваним (п. 5.4);
- орендарю встановлена заборона на передачу предмета оренди та/або його частини суборенду (п. 5.5);
- орендодавець має право після закінчення дії цього договору укласти з орендарем, у разі його згоди, новий договір оренди на умовах і строк, погоджений сторонами (п.6.2.7.);
- орендар має переважне право на перекладення цього договору на новий термін (п.7.1.8 договору);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.12.1);
- строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього договору і діє протягом всього строку оренди та закінчується з моменту повного виконання сторонами зобов'язань, що випливають з цього договору, зокрема зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю, що посвідчується підписанням двостороннього акту передачі-приймання; якщо жодна сторона протягом 2-х місяців до закінчення дії договору письмово не заявить про намір припинити цей договір, даний договір вважається переукладеним на такий самий строк, на тих самих умовах оренди, що визначені даним договором (п.12.2).
01.08.2020 сторони договору оренди підписали акт передачі-приймання частини будівлі обласної друкарні, які розміщені на першому та другому (частково) поверсі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 78, загальна площа: 1648,82 кв.м.
Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» щодо заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії №857 від 28.12.2007, станом на 01.08.2020 заборгованість по кредиту 332 494 752,87 грн., заборгованість по процентах, нарахованих з 01.07.2020 до 31.07.2024, - 352 164,16 грн, відстрочених - 77 029 527,53 грн, заборгованість по комісії - 1 689 989,46 грн.
09.02.2022 ухвалою Господарського суду Львівської області відкрито провадження у справі №914/38/22 про банкрутство ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія».
12.10.2022 ухвалою Господарського суду Львівської області визнано грошові вимоги АТ «Ощадбанк» до ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» в сумі 416 021 142,39 грн., з них 415 385 779,83 грн. - вимоги, забезпечені заставою.
25.01.2023 ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Плесканку О.В. (відповідно до постанови суду у справі №914/38/22).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апелянта про порушення судом процесуального права в частині прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову.
У статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка розкриває принцип диспозитивності господарського судочинства, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Відповідно до усталеної судової практики, предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №922/53/19).
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 13.08.2024 у справі №914/3080/20 зазначив, що одночасна зміна підстав і предмета позову є тоді, коли фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Звертаючись з позовною заявою у цій справі, ліквідатор ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» визначив предметом позову застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме просив:
- визнати недійсним нікчемний договір оренди об'єкта нерухомості від 01.08.2020 №010820-121/4д, укладений між ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» та ТзОВ - фірмою «Дуглас ЛТД»;
- зобов'язати ТзОВ - фірму «Дуглас ЛТД» звільнити частину будівлі обласної друкарні, розміщену на першому та частково на другому поверхах, загальною площею 1671,82 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових (вул. Чапаєва), буд. 78 та передати її до відання ліквідатора ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» - арбітражного керуючого Плесканки О.В.
Підставами позову були такі обставини:
- договір оренди будівлі обласної друкарні від 01.08.2020, укладений між ТзОВ «Галицька інвестиційна група» та ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД», є нікчемним, оскільки на момент укладення договору нерухоме майно перебувало в іпотеці АТ «Ощадбанк» і іпотекодержатель не надавав згоди на передання майна в оренду, а також існувала заборгованість ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» за кредитним договором, на забезпечення виконання якого нерухоме майно ТзОВ «Галицька інвестиційна група» було передано в іпотеку.
Під час підготовчого провадження у справі позивач подав заяву про зміну предмету позову, а саме виклав позовну вимогу в такому вигляді:
- усунути перешкоди в користуванні частиною будівлі обласної друкарні, розміщеної на першому та частково на другому поверхах, загальною площею 1671,82 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Стрільців Січових, буд.78, шляхом виселення ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» зі спірної частини будівлі.
При цьому, підстави позову не змінились, адже позивач як на підставу для задоволення змінених позовних вимог покликається на те, що договір оренди нерухомого майна є нікчемним у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя на його укладення в час існування заборгованості за забезпеченими кредитними зобов'язаннями.
Необхідність зміни предмета позову позивач обґрунтував тим, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2022 у справі №569/9228/21, відповідно до яких укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку без згоди іпотекодержателя, зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов'язаних з їх нікчемністю, і належним способом захисту порушеного права власника майна у таких випадках є усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача зі спірних приміщень.
Апелянт у скарзі зазначає, що у заяві про зміну предмета позивач здійснив посилання на інші обставини та норми матеріального права, зокрема, статті 317, 386, 391 ЦК України, які первинно не визначалися ним в якості підстав позову, однак такі доводи слід відхилити за безпідставністю, адже як було зазначено вище, зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не вважається зміною підстав позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №914/3080/20).
Відтак заява ліквідатора про зміну предмета позову відповідає вимогам ч.3 ст.46 ГПК України і, постановляючи ухвалу від 11.06.2025 про прийняття цієї заяви та здійснення подальшого розгляду справи з її урахуванням, місцевий господарський суд не допустив порушення норм процесуального права.
Щодо доводів апелянта про неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.
У спорі, що переглядається, позивач просить усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності нерухомим майном шляхом виселення відповідача як особи, що користується цим нерухомим майном на підставі нікчемного договору оренди.
Як було встановлено з матеріалів справи, позивач має у власності нерухоме майно - будівлю обласної друкарні, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, буд. 78.
Вказане майно було передано в іпотеку третьої особи у цій справі - АТ «Ощадбанк», з метою забезпечення кредитних зобов'язань ТзОВ «Пакко Холдинг».
Так, 06.09.2011 АТ «Ощабданк» як іпотекодержатель та ТзОВ «Галицька інвестиційна торгова компанія» уклали іпотечний договір №475, відповідно до умов якого іпотекодержатель з метою забезпечення належного виконання зобов'язання ТзОВ «Пакко Холдинг», що випливає з договору невідновлювальної кредитної лінії № 857 від 28.12.2007, передало в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: будівлю обласної друкарні, загальною площею 7572,1 кв.м., в тому числі друкарня адмінкорпус (літери А, А1) площею 6260,3 кв.м., склад (літери Б, Б1) площею 728,4 кв.м., склад (літера В) площею 583,4 кв.м., які розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000060030195), загальною площею 0,6467 кв.м. в м. Івано-Франківськ по вул. Січових Стрільців (вул. Чапаєва), буд. 78.
У вказаному договорі сторони обумовили певні обмеження прав власника щодо розпорядження предметом іпотеки, зокрема, у пункті 2.3 договору передбачено, що іпотекодавець не повинен без письмової згоди іпотекодержателя укладати стосовно предмета іпотеки договори оренди, крім договорів оренди, що можуть бути укладені/ продовжені відповідно до пункту 2.4. цього договору.
У пункті 2.4 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотекодавець не має права протягом строку дії цього договору без письмової згоди іпотекодержателя укладати будь-які договори, що мають наслідком обтяження предмету іпотеки правами третіх осіб (у тому чисті договори оренди, тощо), окрім договорів оренди, строк дії яких не перевищує 12 календарних місяців, за умови, що погашення зобов?язання за кредитним договором здійснюється позичальником вчасно (максимальна прострочена заборгованість строком становить не більше 7 календарних днів) та в повній сумі, а в договорах оренди, які укладаються буде зазначене наступне:
- орендарю відомо, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці іпотекодержателя (АТ «Ощадбанк»);
- з моменту переходу до іпотекодержателя права власності на об'єкт оренди або відчуження об?єкта оренди іпотекодержателем з метою задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до чинного законодавства та умов договору іпотеки, цей договір є розірваним;
- орендодавець узгоджує з іпотекодержателем суборендарів, а орендар зобов'язаний передбачити умовами договорів суборенди, що предмет суборенди заходиться в іпотеці іпотекодержателя та положення, згідно якого з моменту переходу до права власності на предмет суборенди до інших осіб такі договори суборенди об?єкта суборенди, які укладені між орендарями та третіми особами є розірваними.
01.08.2020, під час строку дії договору іпотеки, ТзОВ «Галицька інвестиційна торгова компанія» (іпотекодавець) передала частину нерухомого майна (предмета іпотеки) в оренду ТзОВ - фірма «Дуглас ЛТД» на підставі договору оренди, який позивач вважає нікчемним.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, крім встановлених законом випадків, коли наступну іпотеку заборонено;
- відчужувати предмет іпотеки, крім встановлених законом випадків, коли відчуження предмета іпотеки заборонено;
- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди - 01.08.2020) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній час розгляду справи) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно, а також крім внесення майна, що є предметом іпотеки, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника, що утворилася шляхом перетворення державного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства.
У частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №369/13857/17 вказано, що «у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Таким чином, договір оренди предмета іпотеки є недійсним в силу закону (нікчемним) за відсутності згоди іпотекодержателя на його укладення.
Як було встановлено з матеріалів справи, укладений сторонами договір оренди нерухомого майна (частини нерухомого майна, яке є предметом іпотеки) було укладено без згоди іпотекодержателя, що зумовлює нікчемність такого правочину.
Разом з цим, в п.2.4. договору іпотеки сторони узгодили можливість укладення договорів оренди предмета іпотеки без письмового погодження іпотекодержателя за певних умов, зокрема, такими умовами є:
- строк дії договорів оренди не перевищує 12 календарних місяців;
- погашення зобов?язання за кредитним договором здійснюється позичальником вчасно (максимальна прострочена заборгованість строком становить не більше 7 календарних днів);
- в договорах оренди, які укладаються, буде зазначено про те, що: - орендарю відомо, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці іпотекодержателя (АТ «Ощадбанк»); - з моменту переходу до іпотекодержателя права власності на об'єкт оренди або відчуження об?єкта оренди іпотекодержателем з метою задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до чинного законодавства та умов договору іпотеки, цей договір є розірваним; - орендодавець узгоджує з іпотекодержателем суборендарів, а орендар зобов'язаний передбачити умовами договорів суборенди, що предмет суборенди заходиться в іпотеці іпотекодержателя та положення, згідно якого з моменту переходу до права власності на предмет суборенди до інших осіб такі договори суборенди об?єкта суборенди, які укладені між орендарями та третіми особами є розірваними.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції в договорі оренди, укладеному між позивачем та відповідачем, дотримано умови щодо строку дії договору оренди (у п.5.1. договору оренди), а також умови щодо зазначення перелічених у п.2.4. іпотечного договору положень (відповідні положення викладено у пунктах 5.4, 5.5 договору оренди).
Так, відповідно до п.5.1. договору строк оренди починає свій перебіг з дати прийняття об'єкта оренди за актом передачі-приймання і становить 12 (дванадцять місяців).
Відповідно до п. 5.4 договору орендарю відомо, що об?єкт оренди знаходиться в іпотеці в АТ «Ощадбанк» (іпотекодержателя). 3 моменту переходу до іпотекодержателя права власності на об?єкт оренди або відчуження об?єкта оренди іпотекодержателем з метою задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до чинного законодавства та умов договору іпотеки, цей договір оренди є розірваним.
У п.5.5 договору орендарю встановлена заборона на передачу предмета оренди та/або його частини суборенду.
При цьому, слід зауважити, що п.5.5. договору оренди про заборону на передачу майна в суборенду суперечить меті договору, викладеній у п.2.1., відповідно до якого об'єкт оренди надається орендарю для здійснення статутної діяльності, у тому числі для передачі даного об'єкту в суборенду.
Водночас, при укладенні договору оренди не було дотримано умови щодо відсутності простроченої заборгованості за кредитним договором, на забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки.
Третя особа у справі - АТ «Ощадбанк» надало суду довідку щодо заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг» перед АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії №857 від 28.12.2007, згідно з якою станом на 01.08.2020 заборгованість по кредиту становила 32 494 752,87 грн., заборгованість по процентах, нарахованих з 01.07.2020 до 31.07.2024, - 352 164,16 грн, відстрочених - 77 029 527,53 грн, заборгованість по комісії - 1 689 989,46 грн.
Також, в межах справи №914/38/22 про банкрутство ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія» ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 було визнано грошові вимоги АТ «Ощадбанк» до ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» в сумі 416 021 142,39 грн.
У цій ухвалі було встановлено такі обставини:
- 28.12.2007 між АТ “Ощадбанк» та ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит» було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 857, що діє зі змінами та доповненнями, погодженими сторонами у 29 додаткових договорах;
- 06.09.2011 сторони в особі АТ “Ощадбанк» (кредитор), ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит» (первісний боржник) та ТзОВ “Пакко Холдинг» (новий боржник) керуючись положеннями статей 513, 520-521, 523 ЦК України, уклали договір про заміну боржника в зобов'язанні (переведення боргу) №943, за умовами якого первісний боржник за згодою кредитора переводить свої зобов'язання за кредитним договором на нового боржника, а новий боржник заміняє первісного боржника, як сторону - позичальника у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором;
- пунктом 2.2 договору про заміну боржника в зобов'язанні (переведення боргу) №943 від 06.09.2011 сторони погодили загальну суму заборгованості первісного боржника за кредитним договором перед кредитором станом на день укладення цього договору (боргові зобов'язання), що становить заборгованість за основною сумою боргу (кредитом) та дорівнює 119188000,00 грн.
- станом на 05.08.2019 боржник ТзОВ “Пакко Холдинг» мав прострочену заборгованість перед банком та визнав свій фінансовий стан критичним, у зв'язку із чим 05.08.2019 було розпочато процедуру фінансової реструктуризації відповідно;
- 21.10.2019 було розроблено договір про реструктуризацію, відповідно до статті 25 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» від 14.06.2016, та в межах проведення процедури фінансової реструктуризації було укладено між АТ «Державний ощадний банк України» (кредитор/банк), ТзОВ «Пакко Холдинг» (позичальник), ОСОБА_1 (поручитель - 1), ТзОВ «Імперово Фудз» (поручитель-2) та ТзОВ «ГІППО» (поручитель - 3);
- статтею 2.01. було визначено склад грошового зобов'язання боржника за кредитним договором; станом на дату укладення договору грошове зобов'язання боржника за кредитним договором складається з основної суми боргу 333467366,05 грн.; процентної суми боргу 76904138,71 грн., що нараховані станом на 30.09.2019 та 13939 доларів США 27 центів; комісійної суми боргу 1694933,00 грн. штрафних санкцій;
- погашення основної суми боргу, процентної суми боргу та комісійної суми боргу здійснюється боржником в строки (терміни) згідно з графіками, які міститимуться у кредитному договорі, з урахуванням змін, що будуть внесені до них згідно з п (2) статті 2.03 цього договору, але в будь-якому разі з остаточним терміном погашення основної суми боргу, процентної суми боргу та комісійної суми боргу не пізніше 31.12.2029;
- починаючи з 01.10.2019 боржник зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором, які нараховуються на залишок основної суми боргу, в порядку та строки, передбачені умовами кредитного договору (з урахуванням змін, що будуть внесені згідно з п. (2) статті 2.03 цього договору), за фіксованою для відповідного періоду користування кредитними коштами процентною ставкою, згідно погодженого сторонами графіку.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факти, установлені в ухвалі суду від 12.10.2022 по справі № 914/38/22, мають преюдиційне значення для суду при вирішення даного спору, оскільки такі встановлені стосовно ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія».
Таким чином, станом на дату укладення договору оренди - 01.08.2020, у ТзОВ “Пакко Холдинг» (позичальника за кредитним договором) була наявна заборгованість, а тому ТзОВ “Галицька інвестиційна група» без письмової згоди АТ “Ощадбанк» не мало права укладати будь-які договори, що мають наслідком обтяження предмету іпотеки правами третіх осіб, у тому чисті договори оренди.
АТ “Ощадбанк», як іпотекодержатель, підтвердило, що банк не надавав згоди на передання в оренду майна, що є предметом іпотеки, вказаного твердження відповідач не спростував.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції встановив наявність заборгованості в момент укладення договору оренди на підставі неналежних доказів та зазначає, що факт прострочення заборгованості за кредитним договором міг бути встановлений судом не інакше як на підставі детального аналізу графіків погашення заборгованості за кредитним договором зі змінами, внесеними до них згідно з п.2 ст.2.03 договору про реструктуризацію, проте суд таких графіків не досліджував, оскільки такі не було надано жодним з учасників справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 і ч.4 ст.13 ГПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Із врахуванням наведених положень, що забезпечують дотримання принципу змагальності в господарському судочинстві, у разі якщо відповідач заперечує доводи позивача та надані ним докази і стверджує про відсутність заборгованості позичальника за кредитним договором в момент укладення договору оренди, саме відповідач має обов'язок довести такі заперечення належними, допустимими та вірогідними доказами. Враховуючи те, що відповідач не є учасником кредитного договору, він не був позбавлений права клопотати перед судом про витребування таких доказів (графіків погашення заборгованості) у третьої особи. Проте, відповідач не спростував факту існування заборгованості позичальника в момент укладення договору оренди. Натомість, суд першої інстанції у відповідності до норм процесуального права врахував надані позивачем та третьою особою докази існування заборгованості, а також обставини, що були встановлені в ухвалі про визнання кредиторських вимог банку до позивача у справі про банкрутство.
Також слід відхилити доводи апелянта про те, що суд першої інстанції залишив поза письмові пояснення АТ «Ощадбанк» від 25.02.2025, у яких банк стверджував, що заборгованість за кредитним договором не погашалась перед банком, починаючи з 2021 року, тоді як спірний договір оренди укладений сторонами 01.08.2020.
У вказаних поясненнях (а.с.135-138, том1) банк вказує, що заборгованість не погашалась, починаючи з 2021 року. Водночас, банк повідомляє суд, що АТ «Ощадбанк» заявило свої кредиторські вимоги до ТзОВ «Пакко Холдинг», які станом на 10.12.2021 становили 416 016 180,39 грн. та аналогічні грошові вимоги до ТзОВ «Галицька інвестиційна компанія» як майнового поручителя, які було визнано господарським судом у справі №914/38/22.
В ухвалі від Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 у справі №914/38/22 про визнання кредиторських вимог було встановлено, що 21.10.2019 було розроблено договір про реструктуризацію, статтею 2.01. якого було визначено склад грошового зобов'язання боржника за кредитним договором. Станом на дату укладення договору грошове зобов'язання боржника за кредитним договором складається з основної суми боргу 333467366,05 грн.; процентної суми боргу 76904138,71 грн., що нараховані станом на 30.09.2019 та 13939 доларів США 27 центів; комісійної суми боргу 1694933,00 грн. штрафних санкцій. Починаючи з 01.10.2019 боржник зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором, які нараховуються на залишок основної суми боргу, в порядку та строки, передбачені умовами кредитного договору, за фіксованою для відповідного періоду користування кредитними коштами процентною ставкою, згідно погодженого сторонами графіку.
Таким чином, суму боргу зафіксовано у договорі про реструктуризацію і з 01.10.2019 боржник мав сплачувати заборгованість і відсотки, нараховані на залишок суми боргу.
Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності згоди іпотекодежателя на укладення договору оренди предмета іпотеки, зважаючи на вимоги ст.9 та ст.12 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що договір №010820-121/49 від 01.08.2020 оренди частини будівлі обласної друкарні, загальною площею 1671,82 кв.м, які розміщені на першому та другому (частково) поверсі, адреса: м. Івано - Франківськ, вул. Січових Стрільців, 78, укладений між ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія» та ТзОВ-фірма “Дуглас ЛТД» є нікчемним та таким, що не породжує правових наслідків, а право власності ТзОВ “Галицька інвестиційна група» порушене внаслідок користування ТзОВ-фірма “Дуглас ЛТД» таким приміщенням без правових підстав.
Слід зауважити, що поновлення строку договору оренди на підставі пункту 12.2 (якщо жодна сторона протягом 2-х місяців до закінчення дії договору письмово не заявить про намір припинити цей договір, цей договір вважається переукладеним на такий самий строк, на тих самих умовах оренди, що визначені цим договором), на якому акцентує увагу апелянт, є нікчемним правочином відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки таке поновлення відбулося без згоди іпотекодержателя.
Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №263/11275/18 викладено правові висновки, відповідно до яких мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину; при поновленні договору він поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі; поновлення договору найму (стаття 764 ЦК України) відбувається внаслідок вчинення правочину мовчанням, і такий правочин також може бути кваліфікований як нікчемний.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №926/3881/17.
Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Оскільки право власності ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія» є порушеним внаслідок вчинення ТзОВ-фірма “Дуглас ЛТД» перешкод в користуванні належним ТзОВ “Галицька інвестиційна компанія» майном, і таке порушення має триваючий характер та продовжується на момент подання позову, обраний позивачем спосіб захисту, а саме звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ТзОВ-фірма “Дуглас ЛТД» із спірної будівлі на підставі статті 391 ЦК України, є належним та ефективним.
Загальні висновки суду апеляційної інстанції.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Дуглас ЛТД» №150825 від 15.08.2025 (вх. №01-05/2531/25 від 18.08.2025) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2025 у справі №914/38/22 (914/1672/24) - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 27.11.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.