26 листопада 2025 року місто Чернівці справа №722/2242/24
провадження 22-ц/822/943/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретар Факас А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкін Руслан Дмитрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Шоломіцький Іван Валентинович на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Суський О.І.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкін Р.Д. про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності.
Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 йому стало відомо про відсутність у померлої майна, яке могло б бути ним успадковане на підставі заповіту або закону, оскільки таке майно було подароване померлою її внуку - ОСОБА_2 (відповідач).
22 вересня 2020 року про факт такого дарування ні позивачу, ні близьким родичам нічого не було відомо.
З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що 22 вересня 2020 року з відповідачем було укладено три окремі договори дарування щодо кожного об'єкта нерухомого майна, зокрема: договору дарування житлового будинку, серія та номер №1102-1103 НМВ169606 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області; договору дарування земельної ділянки, серія та номер №1104-1105 НМВ 169607 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області; договору дарування земельної ділянки, серія та номер №1106-1107 НМВ 169608 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області.
З усіх вищенаведених договорів вбачається наявність наступного посвідчувального напису: «У зв'язку з похилим віком, за її дорученням, у її та моїй, нотаріуса присутності текст договору підписано ОСОБА_4 , справжність підпису якої засвідчую». У проставлених на спірних договорах дарування посвідчувальних написах приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкіним Р.Д. зазначено лише про похилий вік дарувальниці без посилання на її фізичні вади, хворобу чи іншу поважну причину, яка унеможливила самостійне підписання нею цих договорів.
Тексти спірних договорів дарування не містять відомостей про причини з яких ОСОБА_3 не мала змоги підписати ці договори. Похилий вік не є вадою і не є хворобою, тому не є підставою для підписання правочину іншою особою.
Просив визнати недійсними:
-договір дарування житлового будинку, серія та номер: №1102-1103 НМВ 169606 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкіним Р.Д.;
-договір дарування земельної ділянки, серія та номер №1104-1105 НМВ 169607 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області;
-договір дарування земельної ділянки, серія та номер №1106-1107 НМВ 169608 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області.
Просив скасувати державну реєстрацію права власності на:
-житловий будинок, загальною площею 64,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2174417973240, за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування житлового будинку, серія та номер №1102-1103 НМВ 169606 від 22 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області, проведеного 22 вересня 2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54189374 від 22 вересня 2020 року 15:15:19, номер відомостей про речове право:38299973;
-земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 7324010100:01:001:0380 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2174446973240, за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер №1104-1105 НМВ 169607 від 22 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області, проведеного 22 вересня 2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54190393 від 22 вересня 2020 року 15:36:40, номер відомостей про речове право: 38300486;
-земельну ділянку, загальною площею 0,1721 га, кадастровий номер: 7324010100:01:001:0381 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 21744736732401 за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер №1106-1107 НМВ 169608 від 22 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області, проведеного 22 вересня 2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54190877 від 22 вересня 2020 року 15:47:15, номер відомостей про речове право: 38301014.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення суду
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення позову, які викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що суддя Суський О.І. брав участь як головуючий суддя у справі №722/1426/22, яка розглядалась Сокирянським районним судом Чернівецької області з тим самим предметом спору, колом учасників, але за інших підстав, відтак за час розгляду цієї справи у судді Суського О.І. склалась упереджена думка щодо позивача, обставин цієї справи, а також порядку її вирішення та рішення у справі, що також суперечить критерію об'єктивності та незаінтересованості судді в результатах вирішення справи.
Рішення суду не містить відомостей про мотиви прийняття або відхилення аргументів сторони позивача з посиланням на конкретні докази щодо підстав позову, а саме щодо тих обставин, що у посвідчувальних написах приватним нотаріусом Твердушкіним Р.Д. зазначено лише про похилий вік без посилання на фізичні вади, хворобу чи іншу поважну причину, яка унеможливила самостійне підписання правочинів дарувальницею.
Тексти спірних договорів дарування не містять відомостей про причини з яких ОСОБА_3 не мала змоги підписати ці договори. Похилий вік не є вадою і не є хворобою, тому не є підставою для підписання правочину іншою особою.
Судом також не враховано правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 716/309/14-ц.
Також судом не враховано аргументів сторони позивача щодо суперечливої поведінки нотаріуса та надання ним суду завідомо неправдивих пояснень у цьому процесі.
Звертає увагу, що в даній справі нотаріус Твердушкін Р.Д. як свідок не допитувався, а надав суду лише усні пояснення як третя особа, без приведення його до присяги та повідомлення про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих пояснень чи показань і рішення суду в цій частині щодо нібито допиту нотаріуса Твердушкіна Р.Д. в якості свідка суперечить дійсним обставинам справи. Учасниками справи не заявлялося клопотання про допит в якості свідка нотаріуса Твердушкіна Р.Д. і таке процесуальне питання судом не вирішувалося.
У справі №722/1426/22, яка розглядалась Сокирянським районним судом Чернівецької області під головуванням судді Суського О.І. з тим самим предметом спору, колом учасників, але за інших підстав, нотаріус Твердушкін Р.Д. допитувався як свідок і під присягою повідомив, що дарувальниця виглядала як здорова людина свого віку, про наявність будь-яких фізичних вад чи хвороб йому відомо не було.
Позивачем було заявлено клопотання щодо дослідження судом аудіозапису допиту нотаріуса Твердушкіна Р.Д. як свідка, проте суддя Суський О.І. чомусь взагалі це питання упустив і при дослідженні доказів аудіозапис не досліджував і жодних висновків з цього приводу рішення суду не містить.
У рішенні Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2025 року недостовірно відображені показання свідків щодо обставин справи та аргументів сторони позивача, зокрема щодо відсутності у дарувальниці фізичної вади чи хвороби, які б дійсно перешкоджали вчинити підпис, надані показання свідків вказували на нормальне функціонування кистів рук, можливість вчинення записів, підписання, перерахування грошових коштів, набирання номеру телефона на дисковому механічному телефонному апараті та відповідно відсутні будь-які мотиви суду щодо їх неврахування судом та невідображення у рішенні суду.
Крім цього, вказав, що в судовому засіданні представником позивача заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат адвоката Поляк М.В., а також клопотання щодо неврахування судом всіх дій що вчинені адвокатом в інтересах відповідача, які чомусь залишились поза увагою суду.
Суд першої інстанції безпідставно допустив до розгляду даної справи адвоката Поляк М.В. як представника відповідача, оскільки повноваження адвоката не були підтверджені належним чином.
Витрати за надання правничої допомоги не підлягають відшкодуванню, оскільки не доведено наявність належним чином підтверджених повноважень адвоката на надання правничої допомоги.
На підтвердження своїх повноважень адвокатом Поляк М.В. було надано документ довільної форми "ОРДЕР на надання правничої (правової) допомоги", який не відповідає Положенню про ордер на надання правничої допомоги у новій редакції, законодавчі вимоги щодо ордеру на надання правничої допомоги у адвоката Поляк М.В. відсутні повноваження на вчинення дій від імені відповідача.
При цьому, стороною відповідача не подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат, а заявлення відповідачем до стягнення 30 000 грн у справі незначної складності обмежує право позивача підготуватися до спростування такого розміру судових витрат.
Адвокатом Поляк М.В. не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Заявлений розмір судових витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю даної справи та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами.
Вказав, що у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції позивач поніс та очікує понести судові витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Вказав, що правочини були вчинені у відповідності до закону, їх дійсність підтверджується доказами у справі, а тому підстав для задоволення позову про визнання договорів недійсними немає.
Щодо доводів апеляції про неуповноважений склад суду який розглянув справу, то зауважує, що розгляд суддею іншої справи за участю тих самих сторін не може вважатися обставиною, що викликає сумнів у його неупередженості чи об'єктивності, а отже, не є підставою для самовідводу.
Також, ні позивачем, ні його представником не було подано клопотання про відвід судді у встановлений законом строк.
Показання більшості свідків, які безпосередньо спілкувалися та здійснювали догляд за померлою, є послідовними та взаємопов'язаними, і вони підтверджують неможливість ОСОБА_3 самостійно підписувати правочини через похилий вік та захворювання рук, на день укладення оспорюваних правочинів покійній було 82 роки.
Натомість покази позивача мають суперечливий характер, ґрунтуються на припущеннях і не узгоджуються з об'єктивними обставинами, встановленими іншими доказами. Таким чином, у сукупності свідчення свідків свідчать на користь позиції відповідача про відсутність у покійної реальної можливості власноруч підписати спірні договори.
Твердження апелянта щодо необхідності додаткового дослідження аудіозапису допиту нотаріуса Твердушкіна Р.Д. не ґрунтується на вимогах процесуального закону, не має суттєвого значення і не може вплинути на правильність вирішення справи.
Також у тексті рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2025 року прямо зазначено, що суд заслухав пояснення та доводи представників сторін, показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка, а також показання свідків з обох сторін, дослідив надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення по суті.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином дослідив показання позивача та врахував їх при ухваленні рішення. Водночас, Цивільний процесуальний кодекс України не вимагає від суду дослівного відтворення показань сторін або свідків у тексті судового рішення.
Також звертає увагу суду на те, що покійна ОСОБА_3 ще за життя чітко висловлювала свій намір передати належне їй майно своїй родині, зокрема відповідачу та його матері. З цією метою ще за життя було складено заповіт на ім'я матері відповідача - ОСОБА_4 , що свідчить про послідовність та усвідомленість її волевиявлення.
Окремо апелянт у своїй скарзі посилається на те, що судом першої інстанції нібито порушено вимоги процесуального закону щодо представництва інтересів сторін, оскільки адвоката Поляк Марію Володимирівну було безпідставно допущено до участі у справі як представника відповідача.
Разом із тим, такі доводи апелянта є необґрунтованими.
З квітня 2021 року у підсистемі «Електронний суд» функціонує можливість для адвокатів створювати електронні ордери, які є належною формою підтвердження представництва інтересів клієнта у суді. Для цього у профілі користувача в системі обов'язково повинна бути відмітка про наявність статусу адвоката.
У разі генерування ордеру через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, він має містити обов'язкові реквізити, визначені Положенням № 41. У випадку автоматичного не заповнення при генерації деяких реквізитів, такі заповнюються адвокатом самостійно.
Накладення адвокатом електронного цифрового підпису на копію ордера не свідчить про дотримання вимог щодо його змісту, в розумінні Положення № 41, а лише засвідчує його правовий статус електронної копії документа.
29 квітня 2022 року Рада адвокатів України ухвалила рішення №45 «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги», яким доповнила Положення, зокрема, пункт 10 новим абзацом наступного змісту: «Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро.
Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності».
У матеріалах справи наявні два види документів, що підтверджують повноваження адвоката Поляк М.В.: електронний ордер, сформований через підсистему «Електронний суд»; паперовий ордер, створений через «Особистий кабінет адвоката» на сайті НААУ, який містить печатку та власноручний підпис адвоката.
Таким чином, адвокат Поляк М.В. належним чином підтвердила свої повноваження на представництво інтересів відповідача у цій справі.
Більше того, під час розгляду справи у суді першої інстанції жодна зі сторін, у тому числі й позивач, не ставила під сумнів повноваження адвоката Поляк М.В.
Також апелянт стверджує, що сторона відповідача не подала попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, як того вимагає процесуальне законодавство, а представником відповідача не було надано детального опису робіт, виконаних адвокатом. У зв'язку з цим апелянт вважає, що визначений судом гонорар адвоката є необґрунтовано завищеним, а тому не підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
Разом із тим, такі доводи апелянта не відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Відповідачем було подано до суду всі необхідні документи, які у повному обсязі підтверджують понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги. До відповідного клопотання були долучені докази понесених витрат.
Стороною позивача не було подано до суду жодного клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, як це передбачено процесуальним законом.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України повідомила, що докази на підтвердження судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що право власності відповідача ОСОБА_2 на земельні ділянки та на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 22 вересня 2020 року, номер відомостей про речове право відповідно: 38301014, 38300486 та 38299973.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 вересня 1961 року Сокирянським районним відділом ЗАГС, встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його батьками записані: батько « ОСОБА_6 », мати « ОСОБА_7 », про що складено відповідний актовий запис №132 (свідоцтво видано на російській мові).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 18 квітня 2022 року Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) за актовим записом №281 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 своєчасно, в межах шестимісячного строку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією заяви від 14 червня 2022 року та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Як вбачається із копій договорів, 22 вересня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подарувала ОСОБА_2 :
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , про що укладено Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкіним Р.Д., зареєстровано в реєстрі за №1102-1103;
- земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 7324010100:01:001:0380 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ОСОБА_2 , про що укладено Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкіним Р.Д., зареєстровано в реєстрі за №1104-1105;
- земельну ділянку, загальною площею 0,1721 га, кадастровий номер: 7324010100:01:001:0381 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 , про що укладено Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Твердушкіним Р.Д., зареєстровано в реєстрі за №1106-1107.
У зв'язку з похилим віком, за дорученням ОСОБА_3 , у її та нотаріуса присутності договори підписані ОСОБА_4 , справжність підпису якої засвідчено.
У зв'язку з похилим віком ОСОБА_3 , яка не може самостійно пересуватися, договори посвідчено за адресою: АДРЕСА_2 .
Також в матеріалах справи міститься інформація ОКНП «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 26 липня 2022 року №04/713, що 15 вересня 2020 року було зареєстровано виклик за адресою: АДРЕСА_2 до громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу «гостре порушення мозкового кровообігу».
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з похилим віком ОСОБА_3 , за її дорученням та в присутності нотаріуса договори дарування від її імені було підписано ОСОБА_4 . На момент укладення договорів дарування волевиявлення дарувальника було вільним, усвідомленим, відповідало її внутрішній волі та їй було роз'яснено наслідки укладення правочину.
Судом встановлено, що на момент укладення оспорюваних договорів ОСОБА_3 перебувала у похилому віці, хворіла, її волевиявлення було вільним, а тому саме по собі підписання договорів замість неї іншою особою не може бути підставою для визнання їх недійсними.
Водночас позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частиною четвертою статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Аналіз абзацу 1 частини четвертої статті 207 ЦК України свідчить, що у певних випадках допускається підписання правочину іншою особою, якщо сторона правочину має різного роду вади, що заважають їй це зробити. У цьому разі порядок підписання іншою особою правочину регламентується частиною четвертою статті 207 ЦК України. Особа, яка підписує правочин (рукоприкладник), сама не є стороною правочину. Жодних прав і обов'язків щодо правочину, який нею підписується, в неї не виникає. Її роль зводиться виключно до заповнення певної вади особи, яка є стороною правочину.
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).
Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Пунктом 1 Глави 3 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій (тут і далі в редакції, чинній на час посвідчення нотаріусом договорів дарування від 22 вересня 2020 року) при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії.
Відповідно до пункту 1 Глави 4 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону України «Про нотаріат», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.
Пунктом 6 Глави 3 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій у разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати правочин і заяву або інший документ підписує інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
У розглядуваній справі встановлено, що у зв'язку з похилим віком (82 роки) за дорученням ОСОБА_3 , в присутності нотаріуса договір дарування від 22 вересня 2020 року від імені дарувальника було підписано ОСОБА_4 .
Правочини складені та посвідчені нотаріусом за місцем проживання ОСОБА_3 . Договори дарування прочитані кожною стороною окремо.
ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на подаровані об'єкти нерухомого майна та договори дарування від 22 вересня 2020 року сторонами цих правочинів не оспорювалися.
В судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки, в тому числі і листоноша, яка приносила пенсію ОСОБА_3 , а також дав пояснення нотаріус, які підтвердили ту обставину, що у останньої були покручені пальці рук, руки тремтіли і у зв'язку із цим вона не могла сама здійснити підпис на договорах дарування.
Колегія суддів вважає, що сама по собі відсутність вказівки на хворобу у посвідчувальному написі на правочинах, з якої текст договорів дарування не міг бути підписаний ОСОБА_8 особисто, за встановлених обставин неможливості підпису дарувальником за станом здоров'я та в силу похилого віку не свідчить про дефект форми договорів дарування та їх недійсність у зв'язку з цим.
Суд першої інстанції, встановивши, що укладення договорів дарування іншою особою відповідало вільному волевиявленню дарувальника, а також фізичну неможливість підписання правочинів особисто ОСОБА_8 через похилий вік та тремтіння рук, дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів дарування.
Відсутність звернень ОСОБА_1 до медичних установ за медичною допомогою за останні роки свого життя або відсутність будь-якого встановленого діагнозу, зокрема, поліартрит, не є переконливим свідченням про можливість підписання нею договорів дарування власноруч.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 496/1384/17, від 18 січня 2023 року у справі №727/3531/21, від 16 вересня 2020 року у справі №671/248/19, від 09 червня 2021 року у справі №755/8686/17 та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 716/309/14-ц, на яку посилається позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі.
При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази і дійшов обґрунтованого висновку про те, що договори дарування відповідають вимогам чинного законодавства, а їх зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення дарувальника.
Оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування, а вимоги про скасування державної реєстрації права власності є похідними, то відповідно в їх задоволенні також було відмовлено.
Щодо перегляду рішення суду в частині розподілу судових витрат понесених в суді першої інстанції
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.
Як вбачається з матеріалів даної справи відповідача ОСОБА_2 у даній справі в суді першої інстанції представляла адвокат Поляк М.В. на підставі ордеру серії СЕ №1100258 від 09 грудня 2024 року, серії СЕ №1118225 від 07 серпня 2025 року виданих на підставі Договору про надання правової допомоги №86/24 від 25 березня 2024 року (а.с.45, 161, 162).
Щодо доводів апеляційної скарги про належне процесуальне підтвердження представником учасника справи - адвокатом Поляк М.В. своїх повноважень на участь у справі, слід вказати про наступне.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сьома статті 62 ЦПК України).
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС (пункт 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, далі - Положення).
Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (пункт 2 Положення).
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (абзац перший пункту 24 Положення).
Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua (абзац другий пункту 24 Положення).
Відповідно до підпункту 11.1.8 Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, затвердженої наказом Державного підприємства «Центр судових сервісів» від 22 вересня 2021 року № 74-ОД (далі - Інструкція), користувачі, які підтвердили свої повноваження адвоката (розділ 8 цієї Інструкції), мають можливість видати ордер на конкретну справу для отримання доступу до документів у справі та загальний ордер (без вказання номера справи), який спрощує та прискорює процес подачі заяв до суду.
Для створення ордера потрібно виконати такі дії: перейти до пункту меню «довіреності»; натиснути кнопку «створити ордер»; для надання ордера на конкретну справу на прикладі створення ордера для фізичної особи - заповнити обов'язкові поля; якщо номера договору немає, зазначити у відповідному полі «без номера»; встановити відмітку «справа»; у разі відсутності РНОКПП/ЄДРПОУ зазначеної фізичної/юридичної особи у базі даних суду або у випадку його некоректного внесення, користувач не може створити ордер. Цей функціонал перевіряє наявність учасника в зазначеній справі та коректність внесеного РНОКПП/ЄДРПОУ (підпункт 11.1.9 Інструкції).
У випадку наявності у користувача зареєстрованого кабінету Електронного суду ордер створити неможливо. В такому випадку користувач повинен надати адвокату доступ до справи за допомогою функціоналу довіреностей. Створений ордер можна переглянути, натиснувши на відповідну кнопку. Вікно перегляду відкриється у новій вкладці. Для надання загального ордера кроки будуть ідентичні, без встановленої відмітки «Справа» (підпункт 11.1.10 Інструкції).
При подачі заяви на першому кроці з'явиться новий пункт «Електронний ордер». Потрібно встановити позначку та обрати у переліку необхідний ордер. На кроці «Заявник» всі дані стосовно заявника автоматично заповнюються інформацією, яка була попередньо зазначена в ордері (підпункт 11.1.12 Інструкції).
Обраний на початку формування заяви ордер буде автоматично завантажено до додатків сформованої заяви (підпункт 11.1.13 Інструкції).
Електронні довіреності та ордери надаються та оформлюються засобами підсистеми «Електронний суд» відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та їх юридична сила не може бути заперечена виключно через те, що вони мають електронну форму (підпункт 11.1.14 Інструкції).
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення).
Системний аналіз наведених правових норм та технічних правил дає підстави для висновку, що адвокат на підставі електронного ордера, сформованого у підсистемі «Електронний суд», має право звертатися від імені та в інтересах довіреної особи (учасника справи) із відповідними заявами та клопотаннями.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України). Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 12 липня 2021 року у справі № 750/7902/20-ц).
Гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров'я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами; ордер має бути підписаний адвокатом; ордер вважається таким, що містить підпис адвоката за умови, що: він містить власноручний («фізичний») підпис, він підписаний електронним підписом, він є додатком до документа, який підписано електронним підписом у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») чи електронного підпису на ордер не вимагається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року у справі №483/346/24).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв'язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі №761/5870/24.
Крім цього, в матеріалах справи наявний ордер серії СЕ №1118225 від 07 серпня 2025 року, який підписаний адвокатом письмово (а.с.161).
Таким чином адвокатом Поляк М.В. надано належні документи на представництво інтересів відповідача у справі.
У відзиві на позовну заяву, адвокат Поляк М.В. вказала, що документи витрат на правничу допомогу будуть подані до розгляду справи по суті або протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду (а.с.48-50).
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачем у поданому відзиві не було вказано попереднього розрахунку суми судових витрат, а тому такі витрати не підлягають до задоволення.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень частини другої статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року у справі №459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) зазначено, що «аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може» відмовити, а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства».
Згідно матеріалів справи, відповідач разом з першою заявою по суті спору, якою був відзив на позов позивача, не подала суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, однак вказала, що докази понесених витрат будуть подані до закінчення розгляду справи, тобто у відзиві наявне згадування про намір стягнути із позивача витрати на правничу допомогу.
У свою чергу стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, подала клопотання про стягнення витрат на правову допомогу понесених в суді першої інстанції під час розгляду справи та долучення доказів понесених витрат, а саме 20 серпня 2025 року, тобто до судових дебатів у справі і до постановлення рішення у справі. Що в свою чергу не позбавило іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
А тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.
Щодо розміру стягнутих витрат, то колегія суддів вказує наступне.
20 серпня 2025 року адвокат Поляк М.В., в інтересах відповідача ОСОБА_2 сформувала в системі «Електронний Суд» до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просила стягнути з позивача 30000 грн. витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених судових витрат до заяви надала:
- копію договору №86/24 про надання юридичної (правничої) допомоги від 25 березня 2024 року (а.с.167-169);
- копію додаткової угоди №3 від 19 серпня 2025 року до договору №86/24 про надання юридичної (правничої) допомоги від 25 березня 2024 року (а.с.169 на звороті);
- звіт (акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №722/2242/24 від 19 серпня 2025 року (а.с.170);
- копію квитанції до прибуткового касового ордера №30/25/1 від 19 серпня 2025 року на суму 30 000 грн. (а.с.171).
Згідно Договору про надання правової допомоги від 25 березня 2024 року, між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням «Поляк і Партнери» укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги № 82/24 на представництво інтересів відповідача укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до додаткової угоди №3 від 19 серпня 2024 року сторони погодили фіксований розмір гонорару у сумі 30 000 гривень (а.с.169 на звороті).
Звітом (актом) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи № 722/2242/22 за переліком передбачено обсяг та вартість послуг адвоката на загальну суму 30000 (тридцять тисяч) гривень, прийнята Клієнтом, зауважень з приводу кількості та якості немає (а.с.170).
Згідно з наданої до суду квитанції до прибуткового ордера від 19 серпня 2025 року № 30/25/1 адвокатом Поляк М.В. прийнято від ОСОБА_2 30 000 гривень (а.с.171).
Отже, сума судових витрат, які поніс ОСОБА_2 у зв'язку із розглядом даної справи у суді першої інстанції, становить 30 000 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, сторона позивача не скористалась своїм правом і не подала до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на оплату правничої допомоги.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач та представник позивача з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не зверталися, а також згідно прослуханого судового засідання усно не заявляли клопотання про зменшення таких витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
За наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правову допомогу не підлягає зміні.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2024 року по справі №444/3403/20 (провадження №61-14963св23), від 31 липня 2024 року по справі №758/15666/16 (провадження №61-16835св23).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
О.О. Одинак