Справа № 953/7917/25
н/п 1-кп/953/918/25
30 жовтня 2025 рокум. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , неодружений, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних утриманців не має, не працевлаштований, раніше судимий вироком Київського районного суду м. Харкова від 29.03.2024 року за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 75 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
обвинуваченому за ч. 4 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001082 від 26.06.2025 року.
На розгляді Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадженні № 12025221130001082 від 26.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за ч. 4 ст. 185 КК України, під час іспитового строку, в умовах воєнного стану, введеного в дію указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року і у подальшому неодноразово продовженого, повторно вчинив крадіжку за таких обставин.
18 травня 2025 року близько 15:50, коли обвинувачений перебував поблизу ТРЦ «Нікольський», розташованого по вул. Г. Сковороди, 2-А у м. Харкові, він побачив пакет, у якому знаходилися належний ОСОБА_6 планшет марки «Samsung Galaxy Tab A8» сірого кольору з об'ємом пам'яті 4/64 GB та карта пам'яті «Kingston Canvas Select Plus A1» на 64 GB. У цей час у ОСОБА_5 раптово виник кримінально протиправний умисел заволодіти цим майном з метою власного незаконного збагачення. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер власних дій, передбачаючи і бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів таємно викрав зазначений вище пакет із планшетом і картою пам'яті.
Згідно з висновком товарознавчої експертизи ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 9492/9493 від 7 липня 2025 року, ринкова вартість викраденого майна з урахуванням зносу становить 7912,18 гривень. Після вчинення злочину ОСОБА_5 залишив місце події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану вище суму.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 21.07.2025 року обрав ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14.09.2025 року з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 грн., а ухвалою від 10.09.2025 року продовжив строк дії цього запобіжного заходу до 08.11.2025 року.
У судовому засіданніпрокурор Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Мотивуючи клопотання, державний обвинувач зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у повторному вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину у період іспитового строку. Зазначене, у сукупності з відсутністю у ОСОБА_5 законних джерел доходів, на переконання прокурора, підвищує ризик продовження обвинуваченим кримінально протиправної діяльності у разі перебування на волі. Крім цього, усвідомлення високої вірогідності призначення йому суворого покарання з реальним відбуттям може зумовити наявність у ОСОБА_5 мотиву переховуватися від правосуддя, що свідчить також про високий ризик ухилення від суду. Наведений ризик підвищує також відсутність в обвинуваченого постійного місця проживання. Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_5 отримав інформацію про місце проживання потерпілого і свідків, яких у судовому засіданні ще не допитано, а тому зберігає актуальність ризик перешкоджання ним кримінальному провадженню шляхом протиправного впливу на цих осіб;
З огляду на зазначене, на думку прокурора, застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання з наведених у ньому доводів і міркувань.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що тяжкість висунутого обвинувачення, те, що особі інкриміновано повторне вчинення злочину, а також відсутність офіційного працевлаштування і постійного місця проживання не дають достатніх підстав констатувати існування високого ризику продовження особою кримінально протиправної діяльності чи ухилення від правосуддя. Водночас, на переконання адвоката, у разі існування наведених ризиків їм можливо запобігти шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Пояснив, що він фактично не проживає за місцем державної реєстрації: АДРЕСА_1 , оскільки а цією адресою мешкає його племінниця, яка лише тимчасово надавала йому можливість мешкати у вказаному житлі. Разом з тим, обвинувачений не має власного житла, не перебуває на обліку за місцем проживання та не має стабільного місця перебування. До моменту затримання місце свого фактичного проживання він не зазначав і проживав переважно у різних знайомих або тимчасових помешканнях.
Як унормовано ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до орієнтирів застосування ст. 5 Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, суд), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув'язнення (рішення: від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02, п. 79; «Авраімов проти України», заява № 71818/17, п. п. 57, 64).
Разом із тим, за практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами підвищує ризик її втечі настільки, що цей ризик неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Як зазначив Суд у рішенні від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96, п. 80), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Обираючи та продовжуючи ОСОБА_5 строк запобіжного заходу ухвалою від 10.09.2025 року, суд констатував обґрунтованість підозри (обвинувачення) його у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на зміст досліджених у судовому засіданні письмових доказів і відеозаписів з камери спостереження, підстав вважати звинувачення явно необґрунтованим суд не вбачає.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що за усталеною практикою ЄСПЛ стандарт обґрунтованості підозри (обвинувачення) для цілей застосування запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням особистої свободи людини, є нижчим порівняно зі стандартом доведення обвинувачення. На цьому міжнародна судова установа акцентувала увагу, зокрема, у рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року. Тобто факти на підтвердження обґрунтованості підозри для прийняття зазначеного вище рішення не повинні бути настільки ж переконливими, як для ухвалення обвинувального вироку. Натомість достатньо об'єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення і ймовірну причетність до цього обвинуваченого з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача.
За зазначеними вище критеріями суд вважає доведеною наявність умови застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Обвинуваченому ОСОБА_5 інкриміновано вчинення умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якої встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Крім цього, вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку, з огляду на положення ч.3 ст. 78 цього Кодексу, безумовно виключає можливість повторного звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тобто за таких обставин у разі ухвалення обвинувального вироку особі може бути призначено захід примусу лише з реальним відбуттям.
Разом із тим, тяжкість обвинувачення, що підвищує ризик ухилення
ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює у сукупності з іншими обставинами, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.
Про високий ризик продовження ОСОБА_5 кримінально протиправної діяльності свідчить зміст пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він, будучи засудженим вироком від 29.03.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 75 КК цього Кодексу, через рік, у період іспитового строку, знову вчинив аналогічний злочин.
Оцінюючи ризик протиправного впливу обвинуваченого на свідків, суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту цих осіб. Зокрема, під час досудового розслідування свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 224 КПК України, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст. 352 цього Кодексу. Відповідно до закріпленої у ст. 23 КПК України засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Частина 4 ст. 95 КПК України містить імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст. 615 КПК України.
На підставі ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у разі, якщо хід і результати допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За наведених обставин ризик впливу на свідків існує не лише під час збирання доказів на початку досудового розслідування, а і зберігається під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань цих осіб судом. Станом на зараз потерпілий і свідки у судовому засіданні ще не допитані. З огляду на зазначене, а також враховуючи факт обізнаності обвинуваченого про місце проживання і засоби зв'язку цих осіб, ризик протиправного впливу на цих осіб ОСОБА_5 залишається актуальним.
Альтернативні запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, суд вважає недостатніми для запобігання наведеним вище ризикам. Під час розгляду даного питання суд бере до уваги, що ОСОБА_5 фактично не проживає за місцем державної реєстрації і, з його власних слів, не має вільного доступу до цього помешкання, яким фактично користується його племінниця. Обвинувачений не має житла та постійного місця проживання, що унеможливить виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а також контроль поведінки ОСОБА_5 у разі застосування інших запобіжних заходів.
Застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на цей час не виходить за межі розумного строку. Такий запобіжний захід спрямований на захист суспільного інтересу, що полягає у виконанні визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального судочинства, є необхідним, щоб запобігти продовженню обвинуваченими злочинної діяльності та перешкоджанню кримінальному провадженню, і пропорційний цій легітимній меті.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Як унормовано ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 60 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 75 700 грн., оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який час внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим і свідками з приводу обставин, пов'язаних із вчиненням кримінального правопорушення і судовим розглядом кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28.12.2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 75 700 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 953/7917/25) до сплину терміну тримання під вартою.
У разі внесення застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
1) прибувати за викликами до суду;
2) не відлучатись з постійного місця проживання без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України та у судовому порядку буде вирішено питання про зміну йому запобіжного заходу на більш суворий.
Встановити строк дії ухвали до 28.12.2025 року включно.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - той же строк з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1