Справа № 206/6678/25
Провадження № 2-з/206/43/25
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Плінська А.В., розглянувши заяву представника позивача-адвоката Ромасько Євгена Валерійовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності,-
До Самарського районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшов вищевказаний позов.
Одночасно з поданням позову до суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом :
-накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:057:0009 за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1543210312101), житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1504064812101), та ? квартири за адресою: АДРЕСА_2 ,
-а також, заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження та переходу права власності на вищеперераховане нерухоме майно , та заборони реєстраторам вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням та переходом права власності на вищевказане нерухоме майно.
Заява мотивована тим, що спір стосується спадкового майна, яке залишилось після смерті матері позивача ОСОБА_3 . На теперішній час відповідач ОСОБА_2 незаконно отримав свідоцтва про право на спадщину на спірне спадкове майно. Дані свідоцтва є предметом спору пред'явленого позову. Враховуючи, що право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачем, то він в будь-який час може відчужити спірне нерухоме чи розпорядитися ним в інший спосіб, що у свою чергу унеможливить чи утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину на квартиру, земельну ділянку та домоволодіння.
При забезпеченні позову суддя бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом арешту майна, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
При цьому суд звертає увагу, що забезпечення позову направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Як встановлено, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №397493978 від 02.10.2024 року, спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину №1-555 від 02.05.2018 року та №1-312 від 12.03.2018 року належало на праві власності домоволодіння та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперешній час власником вищевказаного нерухомого майна на підставі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину є ОСОБА_2 .
Що стосується квартири чи частина квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , то відомості про її належність спадкодавцю ОСОБА_3 відсутні.
А тому, суд частково задовольняє в цій частині заяву та накладає арешт лише на домоволодіння та земельну ділянку.
При цьому суд не вважає за доцільне вживати такі заходи забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи переходу права власності, а також реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії , оскільки арешт як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном, та, відповідно, виключає можливість державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії по відношенню до вказаного майна.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у справі 567/459/23 від 24 липня 2024 року, згідно з яким при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
З огляду на викладене, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 149-153, 154, 157, 258-260, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача-адвоката Ромасько Євгена Валерійовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:057:0009 за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1543210312101) та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1504064812101), власником яких є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В решті вимог заяви - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська