16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1563/25
Провадження № 2/730/694/2025
"27" листопада 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 24 січня 2013 року між ними було укладено шлюб, від якого мають неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; на даний час їх сімейні стосунки припинені, причиною розпаду сім'ї стало зникнення між ними почуття взаємоповаги та взаєморозуміння, постійні сварки, вони разом не проживають і не ведуть спільного господарства, шлюб носить формальний характер, що унеможливлює їх подальше спільне подружнє життя, а тому просить шлюб розірвати, залишивши їй прізвище ОСОБА_6 .
Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Наполягає на винесенні рішення про розірвання шлюбу без надання часу для примирення, оскільки близько одного року вона з чоловіком разом не проживають, діти залишилися з нею, у кожного склалася інша сім'я, у зв'язку з чим збереження шлюбу не можливе.
Відповідач відзиву на позов не подав, у судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу, так як близько року кожен з подружжя живе своїм життям і подальше існування шлюбу не доцільне.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка ; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
За змістом положень ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) 24 січня 2013 року уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Сиволозькою сільською радою Борзнянського району Чернігівської області за актовим записом №03. Від даного шлюбу подружжя має трьох спільних неповнолітніх дітей: доньок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання яких з батьками згідно довідки про склад сім'ї №185 від 07.10.2025р., але фактично діти мешкають із матір'ю, що не заперечується сторонами.
Сторони хоча й зареєстровані за однією адресою, але близько одного року разом не проживають, ведуть окреме господарство, спільних інтересів не мають, не спілкуються в обсязі сім'ї, примиритися не бажають, між подружжям втрачено почуття взаємної любові, поваги, дружби, допомоги, обоєкатегорично наполягають на припиненні шлюбу, який між ними носить формальний характер.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18, яка кореспондує з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Тому, суд не застосовує положення ст.111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, а існування шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже як позивачка, так і відповідач, наполягають на припиненні шлюбу, клопотань про надання строку на примирення не заявляли.
Таким чином, виходячи з викладеного, з огляду на принцип добровільності шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе, буде суперечити їхнім інтересам та інтересам дітей, а тому заявлений позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Зважаючи, що право вибору прізвища після припинення шлюбу є дискреційним правом самої позивачки, то після розірвання шлюбу позивачці за її клопотанням слід залишити прізвище ОСОБА_6 .
Понесені ОСОБА_1 у справі судові витрати по сплаті судового збору за її клопотанням залишаються за позивачкою, що з огляду на засади диспозитивності цивільного судочинства не суперечить вимогам ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.24, 55, 56, 110-113 СК України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 24 січня 2013 року Сиволозькою сільською радою Борзнянського району Чернігівської області за актовим записом №03, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим у АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованою у АДРЕСА_1 , - розірвати, залишивши за позивачкою прізвище ОСОБА_6 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Борзнянського районного О.А.Луговець