Справа 688/5134/25
№ 2/688/2068/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
27 листопада 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Чупрової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
22.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28370,40 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 31.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9805263 у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 12000 грн на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданого йому кредиту.
На підставі договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 права вимоги від ТОВ «Макс Кредит» до відповідача за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення права вимоги ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», ні на рахунки попереднього кредитора.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Поляков О.В. у судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2025 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09 год 30 хв 27.11.2025, за клопотанням представника позивача витребувано в АТ «Універсал Банк» письмові докази, що містять банківську таємницю.
11.11.2025 на адресу суду з АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані ухвалою суду від 28.10.2025 письмові докази
27.11.2025 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 31.05.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Макс Кредит» договір кредитної лінії №00-9805263 у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.1.2 договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 12000 грн. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 26.05.2025 (п.1.3 договору). Стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3 договору.
Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 10% від суми кредиту, що складає 1200 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах визначених пунктом 3.4 цього договору.
Відповідно до п. 3.4. договору позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 26.05.2025.
Згідно п.2.8 договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 31.05.2024, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 12000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Договір №00-9805263 підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 83670, що стверджується п. 8 Договору «Адреса місцезнаходження, реквізити та підписи сторін».
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» 31.05.2025 о 19:11:15 на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 надіслано одноразовий ідентифікатор 83670.
Відповідно до переліку позичальників з даними транзакції щодо яких запитується інформації на підставі кредитного договору №00-9805263 від 31.05.2024 позичальнику ОСОБА_1 31.05.2024 зараховано кошти в сумі 12000 грн, маска картки № НОМЕР_3 .
Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк»» від 07.11.2025 за вих №БТ/Е-17445, в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) та інші банківські картки. 31.05.2024 на банківську картку № НОМЕР_4 надійшло зарахування в сумі 12000 грн. Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за карткою № НОМЕР_4 та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
Згідно виписки про рух коштів по картці за період з 31.05.2024 по 05.06.2024 вбачається, що 31.05.2025 о 19:11:38 на банківську картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), яка належить ОСОБА_1 , зараховано грошові кошти в розмірі 12000 грн.
ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, а саме не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 25.11.2024 становила 28370,40 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Макс Кредит».
25.11.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги, за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення права вимоги.
Згідно Акту приймання-передачі до Договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 ТОВ «Макс Кредит» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняло Реєстр Боржників від 25.11.2024, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору, в кількості боржників 3175.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» отримало право вимоги, в т.ч. до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9805263 від 31.05.2024, згідно якого заборгованість по тілу кредиту та комісії становить 13200 грн, заборгованість по процентам - 15170,40 грн, загальна заборгованість 28370,40 грн.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9805263 від 31.05.2024 слідує, що 31.05.2022 боржнику, яким є ОСОБА_1 надано кредит згідно кредитного договору №00-9805263 від 31.05.2024. Заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за кредитним договором №00-9805263 від 31.05.2024 станом на 01.10.2025 становить 28370,40 грн.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.
З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 31.05.2024 уклав з ТОВ «Макс Кредит» договір кредитної лінії №00-9805263, за яким отримав у кредит кошти в сумі 12000 грн, користувався ними, однак у строки встановлені договором їх не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Як вбачається договору, він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Вматеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору №00-9805263від 31.05.2024, відповідач отримав та користувався кредитними коштами.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вищевказаним договором відступлено ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на законних підставах.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості суду надано не було.
Оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов'язання по поверненню кредиту, порушивши цим умови договору, то утворилась заборгованість в розмірі 28370,40 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 12000 грн, по комісії в сумі 1200 грн та заборгованості по процентам в сумі 15170,40 грн.
Протягом розгляду цивільної справи відповідач ОСОБА_1 , з огляду на вимоги ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами, а відтак несе ризик настання наслідків, пов'язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі та до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 28370,40 грн.
Судові витрати
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір згідно з платіжною інструкцією в національній валюті №29501 від 20.10.2025 в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2422,40 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додатковою угодою №25770808307 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, актом прийому-передачі наданих послуг з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Соломко О.В., суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в розмірі 7000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
На підставі ст.ст. 525, 526, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9805263від 31 травня 2024 року в сумі 28370 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК