Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 508/870/25
Номер проведження 2-о/508/60/25
27 листопада 2025 року
Миколаївський районний суд
Одеської області
В складі головуючого судді Горобця В.Л.
Секретаря Товт Т.В.
Розглянувши у судовому засіданні селище Миколаївка заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернівська сільська рада, Березівського району, Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть. Після її смерті залишилось спадкове майно: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5.93 га., кадастровий 5123583900:01:002:0193, розташована на масиві № НОМЕР_2 на території Скосарівської сільської ради, Березівського району, Одеської області, яка була передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право ОСОБА_2 на дану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД №010425, виданим Миколаївською Радою народних депутатів райдержадміністрацїї 16.01.2004 року.
З 2000 року вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Її мати ОСОБА_2 на час смерті була зареєстрована по АДРЕСА_2 .
Зазначає, що приблизно з вересня 2011 року мати фактично проживала разом з нею у її будинку по АДРЕСА_1 . Саме з цього часу вона вже не могла самостійно обслуговувати себе, хворіла, будинок в якому вона проживала одна, потребував капітального ремонту і заявниця вирішила забрати матір до себе. Саме з цього часу і до дня смерті матір проживала разом з нею. До смерті, вона доглядала її, лікувала та піклувалась про неї. Померла мати у заявниці вдома і вона поховала її. Будинок, який належав матері на підставі по господарської книги станом на теперішній час зруйнований. Вищезазначеною земельною ділянкою в даний час користується орендар ФГ «Лім Агро-2021», директором якого являється ОСОБА_3 . Орендну плату за 2025 рік ОСОБА_1 , вже отримала, однак договір оренди укласти не має змоги, так як не має правовстановлюючих документів на землю, хоча кадастровий номер ділянки виготовляла саме вона після смерті матері.
Факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, підтверджується довідкою Чернівської сільської ради Березівського району Одеської обл., згідно якої її мати ОСОБА_2 на день смерті проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, заявниці є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки являюся її донькою. Від прийняття спадщини ОСОБА_1 , не відмовлялась. З даного питання вона звернулась до нотаріуса лише у березні 2025 року, так як вважала, що має право на спадщину, яка залишилась після смерті матері, так як спільно з нею проживала на час смерті. Листом державного нотаріуса Пересипської державної нотаріальної контори у м. Одеса від 19.03.2025 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз'яснено, що вона повинна надати нотаріусу рішення суду про встановлення факту проживання разом із спадкоємцем однією сім'єю на час смерті або рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Так як заявниця дійсно, проживала разом з матір'ю однією сім'єю близько 4 років, то саме з такою заявою і звертаюсь до суду.
Після смерті матері, спадкоємці першої черги, крім неї - відсутні. Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині немає. Її батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, представник заявниці, адвокат Семак Т.В. надала до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Заінтересована особа представник Чернівської сільської ради, Березівського району, Одеської області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позов визнає, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглянути в його відсутність.
Згідно ст. 247 ч. 2 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, фіксуваня судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав, оскільки даний факт підтверджується матеріалами справи: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ( а.с. 5 ), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ( а.с. 6 ), копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 ( а.с. 7 ), копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 ( а.с. 8 ), інформаційним листом Державного нотаріуса ( а.с. 9 ), копією Державного акту ( а.с. 10 ), копією Акту про перенесення в натурі меж земельної ділянки ( а.с. 11 - 12 ), копією Витягу ( а.с. 13 - 23 ), Довідкою ( а.с. 24 ), копією паспорта ОСОБА_1 ( а.с. 25 - 27 ).
Державним нотаріусом Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса відмовлено заявниці у прийнятті заяви та видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що вона не звернулася до нотаріуса упродовж шести місяців із заявою про прийняття спадщини і не надала доказів постійного проживання з спадкодавцем на день смерті.
Відповідно до довідки Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області від 01.08.2025 р. за вих. № 275, яка видана на ім'я ОСОБА_1 , про те, що її мати ОСОБА_2 фактично до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом з нею.
Встановлення фактів спільного проживання заявника зі спадкодавцем та родинного зв'язку між ними, необхідно заявнику для реалізації права на оформлення спадщини після смерті матері.
Суд не вбачає наявність будь-якого спору про право у даному випадку.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.
Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку.
Згідно зі п.1 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.
Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в помешканні заявника спільно, знайшов своє підтвердження у досліджених матеріалах справи.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.
Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявнику для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт ОСОБА_1 , постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернівська сільська рада, Березівського району, Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення, а стороною, що не була присутньою в судовому засіданні, з дня отримання копії рішення до Одеського апеляційного суду.
Суддя: Горобець В.Л.