Справа № 438/1704/25
Провадження № 3/438/693/2025
іменем України
26 листопада 2025 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених частиною 5 статті 122 та частиною 1 статті 130 КУпАП,
встановив:
У провадження Бориславського міського суду Львівської області перебувають справа № 438/1704/25 (провадження № 3/438/693/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 5 статті 122 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491365) та справа № 438/1705/25 (провадження № 3/438/694/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491355).
Відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені у відношенні однієї особи, знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд та постанова у жодній із справ ще не приймалась, зазначені вище справи підлягають об'єднанню в одне провадження, з присвоєнням номеру № 438/1704/25 (провадження № 3/438/693/2025).
З протоколу про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491365 вбачається, що 23 жовтня 2025 року 09:25:00 у місті Борислав по вулиці Січових Стрільців, водій гр. ОСОБА_1 керував електросамокатом створивши аварійну ситуацію іншим учасникам дорожнього руху змусивши різко гальмувати та змінити напрямок руху, чим порушив, та відповідальність за яке, передбачена частиною 5 статті 122 КУпАП.
Крім того, до відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491355, 09:25:00 у місті Борислав по вулиці Січових Стрільців, 23 жовтня 2025 року, водій гр. ОСОБА_1 керував електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з використанням газоаналізатора Драгер 6820 результат 1,21 проміле, чим порушив пункт 2.9 «а» ПДР та скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив, чином про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду місцем його проживання.
Також слід наголосити, що ОСОБА_1 обізнаний про те, що відносно нього співробітниками поліції складений адміністративні протоколи, та відповідно Бориславським міським судом Львівської області будуть розглядатися справи про адміністративні правопорушення, проте, не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, в якому він є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи у суді за адресою, вказаною у протоколах про адміністративні правопорушення. Конверти з рекомендованими повідомленнями повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року у справі № 443/3142/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17) є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним.
Інші засоби зв'язку з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у матеріалах справи відсутні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Для отримання інформації щодо стану розгляду судових справ функціонує офіційний вебпортал «Судова влада України», за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, відомості про дату та час розгляду такої.
Оскільки у відповідності до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122 та 130 КУпАП, присутність ОСОБА_1 не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності останнього.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частин 1-4 статті 122 КУпАП, передбачена відповідальність за: - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками; - порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди; - ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху; - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Частиною 5 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП надано протокол про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491365, рапорт інспектора СРПП ВнП № 1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції від 23 жовтня 2025 року; відеофайли на DVD-диску на яких зафіксовані події, вказані в протоколі.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
У відповідності до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною за принципами поза розумним сумнівом та балансом ймовірностей, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі, повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.
При цьому суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення, у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, здійснювати перекваліфікацію дій, відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
У протоколі про від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491365 вказано, що 23 жовтня 2025 року 09:25:00 у місті Борислав по вулиці Січових Стрільців, водій гр. ОСОБА_1 керував електросамокатом створивши аварійну ситуацію іншим учасникам дорожнього руху змусивши різко гальмувати та змінити напрямок руху, чим порушив, та відповідальність за яке, передбачена частиною 5 статті 122 КУпАП.
Частиною 1 стаття 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Проте у вказаному вище протоколі не вказано водіїв яких транспортних засобів ОСОБА_1 змусив різко гальмувати та змінити напрям руху.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті122 КУпАП, має бути доведений не тільки факт допущення порушення, передбаченого частинами 1-4 статті 122 КУпАП, але і створення аварійної обстановки, внаслідок такого порушення, що є визначальним при встановленні винуватості особи.
При перегляді відофайлу WhatsApp Video 2025-10-28 at 14.34.58, долученого до матеріалів справи, судом не встановлено, що на ньому не зафіксовано обставини, про які вказано у протоколі від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491365.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частинами 1-4 статті 122КУпАП та створення ним аварійної обстановки іншим учасникам дорожнього руху.
Крім того, у вказаному протоколі не зазначено які норми ПДР було порушено ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Оскільки, сукупністю досліджених судом доказів не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП поза розумним сумнівом, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) визначено, що водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до пункту 2.9 а ДДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.
У ПДР чітко визначено поняття транспортного засобу - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Отже, якщо самокат служить для перевезення осіб, зокрема самого водія, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами, поділеними на дві категорії:
- легкий персональний транспортний колісний засіб, що приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами потужністю в діапазоні до 1000 Вт. Може бути з одним, двома, трьома або чотирма колесами. Максимальна швидкість до 25 км/годину;
- низько швидкісний приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами. Може також бути з різною кількістю коліс, але максимальна швидкість доходить до 50 км/годину. Споряджена маса не більше 600 кілограмів.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 березня 2023 року (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Відтак, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Крім того, у вищенаведеній постанові Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 491355, складеним відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (результат 1,21 проміле);
- роздруківкою результатів проходження тесту за допомогою Drager Alcotest 6820, які становили 1,21% проміле, тест № 5657;
- відеофайлами на DVD-диску на яких зафіксовані події, вказані в протоколі та з яких вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що їхав на електросамокаті,
- довідкою старшого лейтенанта поліції Кузьмич Г. від 23 жовтня 2025 року.
Наявні у матеріалах справи докази, повністю підтверджують доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наявної у матеріалах справи довідки інспектора САП Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кузьмич. Г. від 23 жовтня 2025 року року вбачається, що відомості щодо отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія на території України відсутні.
У розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 дійшла висновку, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
При цьому, Верховним Судом звернуто увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Відповідно до статті 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім цього, відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 36, 122, 130, 251, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Об'єднати в одне провадження справу № 438/1704/25 (провадження № 3/438/693/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 5 статті 122 КУпАП та справу № 438/1705/25 (провадження № 3/438/694/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, з присвоєнням номеру справи № 438/1704/25 (провадження № 3/438/693/2025).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 та КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Олена ДУДАР