Справа № 645/3896/25 Головуючий 1 інстанції: Феленко Ю.В.
Провадження №33/818/1540/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
24 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 07 червня 2025 року о 11.04 год. в м.Харкові по вул. Горбанівській, поблизу б.5, ОСОБА_1 керував електросамокатом Crosser з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встновленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КНП ХОР ОКНЛ ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Немишлянського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративної правопорушення.
В обґрунтування доводів зазначає, що працівники поліції не повідомили йому законну причину зупинки транспортного засобу. Звертає увагу на те, що він керував електросамокатом, потужність електродвигуна якого складає 0,5 кВт, а тому в розумінні п.1.10 ПДР України даний електроскутер не є транспортним засобом, у зв'язку з чим, водій такого електросамоката не може бути суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. На думку апелянта, працівниками поліції порушений порядок огляду, оскільки його не направлено на огляд до відповідного медичного закладу, а також не було вручено направлення на проходження огляду. Крім того, апелянт зазначає, що йому не роз'яснені наслідки відмови, не надано копію протоколу про адміністративне правопорушення, не залучено свідків, не вилучені права та не відсторонено від керування транспортним засобом.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної інстанції. Зазначав, що того дня він не пив, був тверезим, дуже нервував, та поспішав до мати, якій віз продукти. Не пройшов огляд, у зв'язку із недовірою, однак, наразі жалкує, що не проїхав до лікарні для проходження відповідного огляду. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №354176 від 07 червня 2025 року, в якому зазначено про те, що 07 червня 2025 року об 11 годині 04 хвилини в м. Харкові, вул. Горбанівська, 5, водій керував транспортним засобом електросамокатом Crosser не зареєстрований з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 6820 Alcotest та в мед закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. (арк.2, 3).
У матеріалах справи міститься акт огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу, згідно з якими, ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився (арк.5, 6).
Згідно рапорту інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП в Харківській області, ДПП, старшого лейтенанта поліції, Шевченко М., 07 червня 2025 року під час патрулювання у складі екіпажу 2052, згідно п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб електросамокат «Crosser», не зареєстрований, під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ відмовився. На водія було складено протокол ЕПР 1 №354176 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водій від дачі письмових пояснень, від підписів та від отримання копії протоколу відмовився. Водія було відсторонено від подальшого керування, транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушення ПДР (арк.7).
У матеріалах справиміститься відеозапис події від 07 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.8), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції чоловік, який їде на електросамокаті, зупиняється на узбіччі дороги. На вимогу працівників поліції, водій надав відповідні документи. Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 , працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер або у відповідному медичному закладі. Водію також роз'яснено, що у разі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, буде автоматично складено протокол за ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 пояснював, що випив приблизно 1,5 л пива у вечері, у зв'язку з чим, сьогодні поїхав на електросамокаті, а не на автомобілі та просив його відпустити. Протягом тривалого часу, працівники поліції неодноразово запитували ОСОБА_1 , чи згоден він пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а також роз'яснили, що його дії будуть розцінені, як відмова від проходження огляду. Через деякий час, ОСОБА_1 повідомив працівника поліції, що він відмовляється від проходження огляду. Водію роз'яснено ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Від підпису у протоколі та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився. Водія відсторонено від керування транспортними засобами.
Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об'єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Поряд із цим, з метою перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , для з'ясування обставин події, які він зафіксував в протоколі.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року свідок ОСОБА_2 пояснив, що 07 червня 2025 року, згідно п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено чоловіка, який рухався на електросамокаті. Було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 . Крім того, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у лікарні КНП ХОР ОКНЛ, на що останній відмовився. Звертав увагу, що ОСОБА_1 повідомляв їх про те, що він спеціально не поїхав на автомобілі, тому поїхав на самокаті, у зв'язку з чим просив не проходити огляд. Було складено протокол.
Такі пояснення працівника поліції, які підтвердив і ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, вочевидь, узгоджуються з іншими фактичними відомостями, які містяться в матеріалах справи, та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він керував електросамокатом, потужність електродвигуна якого складає 0,5 кВт, який не є механічним транспортним засобом, а тому водій такого транспортного засобу не може бути суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є особи, які керували транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснили передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також особи, що керували транспортним засобом, які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.
Крім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у вищезазначеному Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Таким чином, електоскутери, електросамокати, гіроскутери тощо офіційно визнаються транспортними засобами.
Отже, ОСОБА_1 є особою, яка керує транспортним засобом і на нього поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9.а Правил дорожнього руху.
Не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об'єктивно не спростовує факту відмови особи від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з цим, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому, належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Керування транспортними засобами в стані сп'яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків.
Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу, вочевидь, можливе лише після зупинки транспортного засобу.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов'язок водія пройти медичний огляд на стан сп'яніння.
Ця вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню.
Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв'язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп'яніння зобов'язаний виконати законну вимогу - пройти огляд на встановлення факту такого сп'яніння, а відмова від виконання цієї вимоги є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 130 КУпАП та не знаходиться у причинно - наслідковому зв'язку із законністю чи незаконністю зупинки транспортного засобу.
Разом з тим, належить зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку.
Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо позитивного результату оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції, причетних до складання цих матеріалів про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про не залучення свідків під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння був зафіксований працівниками поліції на відео з застосуванням технічних засобів, а тому, присутність свідків, відповідно до вимог ст.266 КУпАП, в даному випадку, не є обов'язковою, і не свідчить про порушення працівниками поліції порядку огляду водіїв на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому не було надано направлення на проходження огляду в заклад охорони здоров'я, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР та самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження й доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, оскільки згідно рапорту інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП, Шевченка М. від 07 червня 2025 року, водія було відсторонено від керування транспортним засобом, що також підтверджується і відеозаписом, наявним у матеріалах справи, у зв'язку з чим розцінюються судом апеляційної інстанції, як обраний спосіб захисту.
Твердження ОСОБА_1 про те, що йому не роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також є необґрунтованими, оскільки, згідно довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області, Бурикіної В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , категорії «В1», «В» (арк.4), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Таким чином, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо не позбавлення його права керування транспортним засобом, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення.
Будь - якої можливості накладення більш м'якого стягнення за такі правопорушення цей Кодекс не надає, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення виключно у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що йому необхідне право керування, не можуть слугувати підставами для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_3 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков