Справа №592/14362/25
Провадження №2-а/592/235/25
26 листопада 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючої судді Титаренко В.В., за участю секретаря судового засідання Каплін А.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
03.09.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить скасувати постанову № Х08/25-62 від 25.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , про притягнення його за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 25500 грн 00 коп., провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № X 08/25-62 про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі. 25500 грн. Відповідно до постанови, 14.08.2025 о 10 год 31 хв під час дії особливого періоду він, перебуваючи у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5», за адресою: м. Суми. вул. Марко Мовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військову-лікарську комісію від 14.08.2025 № 46041888. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а обставини, які викладені в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним. Вважає, що жодного правопорушення він не вчиняв, оскільки згідно з військовим квитком серія НОМЕР_1 він 10.10.2022 був виключений з військового обліку на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». На нього, як на невійськовозобов'язаного, не розповсюджувалися вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто обов'язку проходити медичну комісію для визначення придатності до військової служби він не мав. Крім того зазначає, що він у своїй заяві від 20.08.2025, яка була відправлена на адресу відповідача листом з описом вкладення, просив відкласти розгляд справи щодо нього, оскільки він потребував фахової правової допомоги, щоб підготувати відповідні заперечення та надати докази протиправності дій відповідача. Однак, його клопотання було проігнороване та розгляд справи відбувся без його участі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Щодо суті вчиненого правопорушення зазначає, що зважаючи на відсутність дійсного рішення ВЛК про ступінь придатності до військової служби за станом здоров'я, ОСОБА_1 підлягав направленню на медичний огляд. В діях ОСОБА_1 , у зв'язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Як вбачається з військового квитка серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 10.10.2022 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ. Натомість, з прийняттям ЗУ від 11.04.2024 № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, ст. 37 Закону № 2232-ХІІ викладено у новій редакції. Тобто, з 18.05.2024 факт засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку. Щодо порушення права на захист зазначає, що позивач мав право скористатися правовою допомогою з 14.08.2025, втім почав вживати заходи, спрямовані на реалізацію свого права на захист, лише 20.08.2025. Жодних доказів звернення до фахівця у галузі права станом на час розгляду справи відповідачу представлено не було.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі залишити без задоволення. 14.08.2025 уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення № Х 08/25-62 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При складенні протоколу позивачу було роз'яснено суть правопорушення, права особи, надано можливість висловити пояснення з приводу обставин вчинення проступку, повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 25.08.2025. Зазначає, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило жодного клопотання про відкладення розгляду справ. 14.08.2025 ОСОБА_1 було доставлено до Сумського ОМЦ, як такого що оголошений у розшук у зв'язку з порушенням правил військового обліку з 27.03.2025. У приміщенні Сумського ОМЦ позивачу повідомлено причину доставки та здійснена спроба вручення повістки для проходження ВЛК та визначення ступеня придатності до військової служби, у зв'язку з цим позивачу була вручена повістка № 4316 від 14.08.2025 та направлення № 4604188 від 14.08.2025 з метою проходження військово-лікарської комісії. Проте позивач відмовився від отримання повістки та зазначено, що до позивача доведено текст повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.08.2025. Так, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов'язок військовозобов'язаного, за порушення якого настає відповідальність. Позивач на розгляд справи не з'явився, не надав доказів проходження ВЛК, а тому оскаржуваною постановою від 25.08.2025 № 08/25-62 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн.
Ухвалою від 05.09.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та зміст спірних правовідносин.
14.08.2025 стрілець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ст. солдат ОСОБА_3 склав протокол № Х 08/25-062 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого 14.08.2025 о 10 год 31 хв у приміщенні КУ Сумська міська клінічна лікарня № 5, за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 14.08.2025 № 4604188. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 30).
25.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 08/25-62, з якої вбачається, що 14.08.2025 о 10 год 31 хв під час дії особливого періоду ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні КУ Сумська міська клінічна лікарня № 5, за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 14.08.2025 № 4604188. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 8, 34).
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також обставини, передбачені ч. 2 ст. 33 та ст. 34, 35 КУпАП, зокрема, не визнає свою вину, при цьому документально не підтверджено поважність причин неприбуття з моменту оголошеної Указом Президента України загальної мобілізації від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
З військового квитка серії НОМЕР_1 від 08.07.2008 ОСОБА_1 вбачається, що останнього 10.10.2022 знято з військового обліку. Невійськовозобов'язаний. Виключений з в/обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно з ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 9).
Відповідно до облікової картки ОСОБА_1 вбачається, що останній не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») (а.с. 31).
Згідно з акту добровільного супроводу від 14.08.2025 вбачається, що до Сумського обласного об'єднаного мобілізаційного центру був добровільно доставлений гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та був переданий ст. солдату ОСОБА_4 (а.с. 32).
14.08.2025 на ім'я ОСОБА_1 було видано повістку № 4316 для з'явлення останнього до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.08.2025 об 11 год 30 хв для проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період, однак ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки, що підтверджується актом про відмову від отримання повістки (а.с. 71).
Також, 14.08.2025 було видано направлення № 4604188, відповідно до якого направлено ОСОБА_1 для визначення придатності до служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров'я КНП «Клінічна лікарня № 5 СМР», за адресою: м. Суми, вул. М. Вовчок, 2, дата початку медичного огляду 14.08.2025.
Матеріали справи містять Картку обстеження та медичного огляду, на ім'я військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , куди кожним лікарем вносяться висновки про придатність або непридатність військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз. Проте вона не заповнена (а.с. 133).
Також, на підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав копію заяви про відкладення розгляду справи від 20.08.2025, яку було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 . У вказаній заяві ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи призначений на 25.08.2025, оскільки він потребує правової допомоги (а.с. 6).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у порушенні якої позивача визнано винним оскаржуваною ним постановою, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Проходження військовозобов'язаною особою обов'язкового медичного огляду є невід'ємною складовою військового обов'язку.
Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560). Порядок №560 визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
За приписами п.п. 69 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Даних про те, що позивач має чинне рішення (постанову) про придатність до військової служби матеріали справи не містять.
Пунктом 74 Порядку № 560 визначено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі Положення) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та видається військовозобов'язаному під особистий підпис.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
На виконання вказаних законодавчих приписів 14.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 видав направлення щодо позивача для встановлення придатності до проходження військової служби в Десантно-штурмових військ , на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення. Також складено картку обстеження та медичного огляду № 4604188. Проте, позивач, всупереч наведеним вимогам закону, безпідставно відмовився від отримання цих документів та медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оскільки ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, відмовився від проходження медичного огляду за направленням в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Доводи позивача, що він не є військовозобов'язаним, оскільки виключений з військового обліку на підставі п.п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» (в редакції, чинній до 17.05.2024), суд до уваги не приймає з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
При цьому, закон розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку».
Зняття з військового обліку - це тимчасове поняття та воно не означає звільнення від статусу військовозобов'язаного. Після зняття з військового обліку військовозобов'язаний продовжує виконувати обов'язки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати на військовий облік в іншому органі, до прикладу в ТЦК та СП іншої області або ж в консульстві України в іншій країні.
В свою чергу, виключення з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов'язки з військового обліку. Зокрема, така особа після виключення з обліку не зобов'язана проходити ВЛК.
Дійсно відповідно до п. 6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 10.10.2022), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Ця підстава на виключення з військового обліку існувала до 18.05.2024.
18.05.2024 законної сили набув Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який у значній мірі змінив правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі змінилися умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Наразі, відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» право на виключення з військового обліку мають лише громадяни, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до ч. 10 ст. 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" п. 3 ч. 5 ст. 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 навіть громадяни України, які раніше були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи позивача, що він не є військовозобов'язаним.
Крім того, що стосується тверджень позивача, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено його право на захист, суд зазначає таке.
Суд установив, що 14.08.2025 під час складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був повідомлений про право користування правовою допомогою адвоката при розгляді справи, який призначено на 14 год 10 хв 25.08.2025. Проте будь-яких клопотань, зокрема, і клопотань про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги, від позивача не надходило. У своїй заяві від 20.08.2025 про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 стверджує, що він повідомлений про розгляд справи за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 25.08.2025, однак потребує правової допомоги. Отже, позивач мав можливість скористатися правовою допомогою адвоката, починаючи з 14.08.2025 (дня складання протоколу про адміністративне правпорушення), проте, доказів щодо вживання заходів, спрямованих на реалізацію свого права на захист так і не надав. Також, суд зазначає, що позивач, не зважаючи на направлення заяви про відкладення розгляду справи, мав з'явитися на розгляд справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, надати свої заперечення та, за необхідності, заявити клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень.
Крім того, зважаючи на встановлені законодавством стислі строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також строки накладення адміністративного стягнення, зволікання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, із реалізацією права на отримання правової допомоги, будучи достеменно обізнаною про наявність відкритого провадження у справі про адміністративне правопорушення, свідчить про зловживання такою особою процесуальними правами.
Ураховуючи зазначене, суд не знайшов підтвердження порушення відповідачем права на захист позивача під час розгляду справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Між тим, в межах цієї справи суд не встановив істотних порушень прав позивача, які б впливали на правомірність відповідного рішення та могли слугувати причиною для скасування оскаржуваної постанови.
Підсумовуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена правомірно, повноважним на те органом (посадовою особою), яким були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а і відповідно, відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №Х 08/25-62 від 25.08.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відтак заявлений позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати слід віднести на рахунок позивача відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 5, 9, 72-77, 139, 241, 242, 246, 255, 271, 286 КАС України,
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № Х 08/25-62 від 25.08.2025 - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя В.В. Титаренко