Провадження № 22-ц/803/8177/25 Справа № 185/268/25 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бондаренко В.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому виклав вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі 360 000,00грн.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що він протягом тривалого часу працював на виробничих структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання. Згідно з довідкою МСЕК йому повторно встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності, з яких: 45% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - виробниче травмування, з визначенням третьої групи інвалідності. Позивач вважав, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров'я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.
Зазначав, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров'я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров'я, 110 000,00грн, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 55% (хронічне професійне захворювання згідно акту А-4 від 13 лютого 2015року), неможливість відновлення здоров'я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв'язку з наявністю професійного захворювання та визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 110 000,00грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
27 червня 2025року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та висловив вимогу про зміну рішення, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 360 000,00грн та стягнувши її без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неповно з'ясував дійсні обставини справи, не в повній мірі врахував характер та обсяг страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
21 липня 2025року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025року.
В апеляційній скарзі Товариство висловило вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не надав довідку МСЕК за результатами первинного огляду, та не враховано, що позивач, будучи інвалідом, отримує регресні виплати, компенсацію своїх витрат на ліки.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у відсутності встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеності причинного зв'язку між моральними стражданнями позивача та діями відповідача.
Крім того, розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди заявник вважав завищеним та не погоджувався з висновком суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги не подавали.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2025року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
25 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1510год 25 листопада 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно із записами у трудовій книжці та актом за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж 23 роки 8 місяців 13 днів, з яких 17 років 7 місяців 28 днів в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
24 вересня 2014року ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 13 лютого 2015року, затвердженим начальником Першотравенського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів, у позивача встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова і шийна з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромом, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу в поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФС першого-другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «А», ЛН першого-другого ступеня.
Причини виникнення професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони: концентрація вугільно-породного пилу 995,35 мг/м?, при ГДК 2,0 мг/м?, 67% часу зміни, у тому числі максимальний вміст вугільного двоокису кремнію 10,15%; концентрація вугільно-породного пилу 28,87 мг/м?, при ГДК 10,0 мг/м?, 33% часу зміни, у тому числі максимальний вміст вугільного двоокису кремнію 3,4%; рівень фізичного перенавантаження: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну - до 50 кг при нормативному до 15 кг, величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, за участю м'язів тулуба та ніг - 723600 кг/с при допустимому до 43000 кг/с, зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м'язів рук, тулуба, ніг - 90000 кг/м при допустимому до 22000 кг/м, перебування в позі «стоячи» 60-80% часу зміни, нахили тулуба (вимушені, більше 30о) - більше 300 разів за зміну при допустимому - до 50 разів.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 01 квітня 2015року серії 12 ААА позивачу первинно-повторно встановлено 60% втрати працездатності (первинно 45% - радикулопатія, первинно 10% - ХОЗЛ, повторно 5% - виробнича травма за актом Н-1 №26 від 12 квітня 2002року) та ІІІ групу інвалідності.
Відповідно до довідки МСЕК від 26 березня 2024року серії 12 ААА № 130693 при повторному огляді позивачу встановлено 60% втрати працездатності (45% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - виробнича травма за актом Н-1 №26 від 12 квітня 2002року) та ІІІ групу інвалідності безстроково. Позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату та підземно.
Триваючі проблеми зі здоров'ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання, підтверджуються випискою-епікризом із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого від 23 січня 2015року, індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 26 березня 2024року, які засвідчують скарги позивача на болі в шийному і поперековому відділах хребта, обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні, кашель, зниження слуху.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування враховуючи істотність вимушених змін у житті, яких зазнав позивач у зв'язку з наявністю професійного захворювання, у сумі 110 000,00грн, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не доведення причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 лютого 2015року Форми П-4, у п. 16 якого зазначено обставини виникнення захворювання - неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов'язаних із фізичним перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони.
Факт причинно-наслідкового зв'язку із настанням хвороби, що пов'язана із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача хронічних професійних захворювань згідно акту П-4 від 13 лютого 2015року, зі ступеню втрати позивачем професійної працездатності, неможливості відновлення здоров'я позивача, наявності вимушених змін у житті, а також характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт наявності у ОСОБА_1 професійнихї захворювань та втрати ним професійної працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 110 000,00грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення щодо стягнення моральної шкоди ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи про те, що доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано, є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами.
Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.
Наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача про те, що позивач не надав довідку МСЕК за результатами первинного огляду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем надано виписку з акта огляду МСЕК від 01 квітня 2015року серії 12 ААА, згідно з якою позивачу первинно-повторно встановлено 60% втрати працездатності (первинно 45% - радикулопатія, первинно 10% - ХОЗЛ, повторно 5% - виробнича травма за актом Н-1 №26 від 12 квітня 2002року) та ІІІ групу інвалідності, а також надано довідку МСЕК від 26 березня 2024року серії 12 ААА № 130693 щодо повторного огляду позивача та встановленння йому 60% втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності безстроково.
Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги та відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги відповідача про неврахування судом першої інстанції факту отримання позивачем, який є інвалідом ІІІ групи, регресних виплат та компенсації витрат на ліки, оскільки отримання позивачем таких виплат не впливає на характер та обсяг моральних страждань позивача у зв'язку з ушкодження здоров'я та, відповідно, не впливає на розмір компенсації моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер та обсяг страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, - апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 110 000,00грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційних скарг про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення чи збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, позивач та відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подали належних і допустимих доказів.
Щодо оподаткування моральної шкоди у даній справі, апеляційний суд зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, а тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.
Тож, доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявниками апеляційних скарг не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач та відповідач надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля».
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025року.
Судді: