Справа № 216/8748/25
провадження 1-кс/216/2709/25
іменем України
26 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого, слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця 1 мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_1 , неодруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх або інших непрацездатних осіб не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 42025052210001635 від 06.05.2025 року,
26.11.2025 року до слідчого судді надійшло вказане клопотання слідчого, яке мотивовано тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ), Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ та Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, Указом Президента України від 15.04.2025№ 235/2025, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-IX від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Останній раз, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 07.08.2025 строком на 90 діб.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №824 від 28.09.2024 солдата ОСОБА_4 , солдата резерву 2 запасної роти призначено на посаду стрільця-номера обслуги 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте солдат ОСОБА_4 , всупереч вищевказаним вимогам та нормам чинного законодавства, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого прядку проходження військової служби (військовий злочин) за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , пункт тимчасової дислокації якої був розташований в районі АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді стрільця-номера обслуги 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 22.03.2025 був відсутнім при перевірці наявності особового складу в місці тимчасової дислокації в районі АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив місце служби, командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 25.11.2025 був викритий працівниками поліції в приміщенні Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області, розташованому по вул. Великого Кобзаря,14, в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, тим самим вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) було припинене.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, будучи обізнаним про те, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, 21.09.2025 приблизно о 15:00 год., знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3 , де скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони носять таємний характер, викрав акумуляторну дриль-шуруповерт Dnipro-M CD-200BC ULTRA (2021) вартістю 3944, 90 грн., в якому знаходилася акумуляторна батарея Dnipro-M BP - 240 4 Ar, вартістю 1910, 68 грн.
Після цього, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 5855,58 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення кваліфікованого за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Встановлені під час досудового розслідування обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень та існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і запобігання існуючим ризикам, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи у даному випадку є недостатніми.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити із наведених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_4 , проти клопотання заперечував, оскільки має постійне зареєстроване місце проживання та намір з'являтися для проведення процесуальних дій.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступні обставини.
Так, слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052210001635 від 06.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України.
30.10.2025 р. та 26.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень на цій стадії кримінального провадження підтверджується як поясненнями останнього під час судового розгляду, який не заперечував обставини скоєння злочинів. Так і доданими до клопотання матеріалами, а саме : актом службового розслідування помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 ; витягом з наказу №2718 від 05.04.2025; витягом з наказу №2490 від 24.03.2025; пояснення від ОСОБА_7 від 27.03.2025; пояснення від ОСОБА_8 від 27.03.2025; витягом з наказу №824 від 28.09.2024; витягом з наказу №248 від 23.03.2025; допитом свідка ОСОБА_7 від 12.06.2025; допитом свідка ОСОБА_9 від 12.06.2025; заява від ОСОБА_6 від 21.09.2025 ; протоколом огляду місця події від 21.09.2025; протоколом огляду диска від 15.10.2025.; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 05.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 08.10.2025; протоколом огляду речей від 08.10.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 від 08.10.2025; висновком судової трасологічної експертизи від 10.10.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 30.10.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30.10.2025; повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 від 26.11.2025 року; протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя також враховує, що згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.
Матеріалами кримінального провадження, зазначеними вище у сукупності, підтверджено факт самовільне залишення ОСОБА_4 місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану та вчинення ним таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тому слідчий суддя вважає пред'явлену підозру цілком обґрунтованою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), тому можуть бути застосовані лише за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, але неодноразово притяугувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, за вчинення аналогічного корисливого злочину. Постійного офіційного джерела заробітку, міцних соціальних зв'язків не має. Згідно підозри, інкримінується скоєння злочину під час самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану, що вказує на можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, змогу незаконно впливати на потерпілого, свідків та вичинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на наявність існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи зазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено, що саме такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також є співмірним з реально існуючими ризиками, запобігти яким, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу, - неможливо.
У зв'язку з цим жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним і доцільним, оскільки застосування, зокрема, домашнього арешту не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому слідчий суддя не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, за їх недостатністю для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Крім того, оскільки нормами ч.4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, статтею 407 Кримінального кодексу України, тому, враховуючи особу ОСОБА_4 та наявні ризики, зазначені вище, виходячи із дискреційних поноважень суду, розмір застави не визначається.
Доводи підозрюваного судом не приймаються до уваги, які не спростовують вказаних висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком у 34 дні, починаючи з 17-12 год. 26 листопада 2025 року в порядку ст. 209 КПК України.
Визначити кінцевий строк дії ухвали - 29 грудня 2025 року включно.
У відповідністю до ч.4 ст.183 КПК України розмір застави не визначати.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно після її оголошення вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити директору Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» для виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_11