Справа №286/2832/23 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л.А.
Категорія 21 Доповідач Шевчук А. М.
26 листопада 2025 року суддя Житомирського апеляційного суду Шевчук А.М., вирішуючи питання про відвід судді Талько О.Б. за заявою ОСОБА_1
у цивільній справі №286/2832/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Овруцька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення порядку користування земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року
25 листопада 2025 року до Житомирського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Талько О.Б. Заява про відвід обґрунтована тим, що суддя Житомирського апеляційного суду Талько О.Б., не може брати участь у розгляді його апеляційної скарги в справі №286/2832/23 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки, на його думку, існують обставини, що викликають сумнів в її об'єктивності та неупередженості. Так, суддя Талько О.Б. у справі №286/2832/23, як головуюча суддя, двічі ухвалювала рішення, а саме: 04 березня 2025 року - апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року - без змін; 11 листопада 2025 року - відмовлено у прийнятті до розгляду і повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Овруцька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Талько О.Б. визнаний необґрунтованим, а справа передана на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви про відвід у відповідності до положень частини першої ст.33 ЦПК України.
Відповідно до абзаца першого частини третьої ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року справу для вирішення питання про відвід розподілено судді Шевчук А.М.
Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Пунктом п'ятим частини першої ст.36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов'язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних із поведінкою судді.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 травня 2007 року в справі «Бочан проти України» вказав, що суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 ст.6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №1, роз'яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.
Категорія «доброчесності» - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
Разом із тим, в частині четвертій ст.36 ЦПК України прописано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як визначено частиною третьою ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, а обставини, вказані в пункті 5 частини першої ст.36 цього Кодексу, мають бути доведеними та встановленими.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Із огляду на викладене вище, заявником не доведено обставин, які б викликали обґрунтований сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а наведені норми процесуального закону імперативно вказують на відсутність підстав для відводу судді у зв'язку із незгодою сторони з рішенням судді.
Враховуючи викладене вище, у задоволенні заяви про відвід судді Талько О.Б. слід відмовити.
Керуючись ст.ст.36,40,381 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Талько О.Б. відмовити.
Цивільну справу №286/2832/23 передати для продовження розгляду в складі колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 24 листопада 2025 року.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя