Житомирський апеляційний суд
Справа №290/1434/23 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М.
Категорія 46 Доповідач Коломієць О. С.
17 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №290/1434/23 за заявою адвоката Якубова Яшара Елхан огли в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ Естейт» про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ Естейт» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Романівського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кірічук М.М.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, остаточно просив стягнути з ТОВ «ДДМ Естейт» на його користь на відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 41 012,41 грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 11 912,05 грн. та 3 % річних в розмірі 3 266,39 грн.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
18 серпня 2025 року до суду надійшла заява від представника відповідача - адвоката Якубова Яшара Елхан огли про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДДМ Естейт» 23 870,00 грн. судових витрат. На обгрунтування вказаної заяви зазначав, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не вирішено питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДДМ Естейт» судові витрати в розмірі 21 119,09 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в судовому засіданні, яке тривало 5 хвилин, представником позивача не було озвучено, які саме витрати були понесені відповідачем, їх розмір, з чого вони складаються.
Крім того, судом не було враховано правові позиції Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказує, що справа є для позивача важливою, оскільки з ТОВ «Київфарм», з якого був утворений ТОВ «ДДМ Естейт», рішенням суду було стягнуто на його користь моральну та матеріальну шкоду, завдану здоров'ю. ТОВ «Київфарм» рішення суду не виконує, нічого йому не сплатило, що спонукало його звернутись до суду позовом до ТОВ «ДДМ Естейт», яке є правонаступником ТОВ «Київфарм».
Крім того, справа є малозначною, ціна позову становить 51 012,41 грн., однак суд стягнув з ОСОБА_1 майже половину від ціни позову. Таким чином, вартість послуг адвоката вважає завищеними, оскільки вона перевищує 20 % від його доходу за весь минулий рік. Фінансовий стан ТОВ «ДДМ Естейт» не співставний з доходом позивача, дохід ТОВ «ДДМ Естейт» за 2024 становить 818 800,00 грн.
Адвокат відповідача жодного процесуального документа не склав, крім клопотання про зупинення провадження у справі. Представник відповідача оцінює участь в одному судовому засіданні, яке триває 5 хвилин в 6 000,00 грн., проте у справі було два судових засідання, які тривали по 5 хвилин, в одному з них позивач взагалі участі не брав.
На думку скаржника, це не відповідає критерію розумності та дійсності, як додаткова винагорода 6 619,09 грн. Суд оцінив витрати на правничу допомогу в більшому розмірі, ніж завдану йому моральну шкоду, присуджену рішенням суду. Витрати на правничу допомогу не повинні призводити до збагачення іншої сторони. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20 від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення у розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.
Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23
У справі, що переглядається встановлено, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ Естейт» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
13 серпня 2025 року Романівським районним судом Житомирської області ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
18 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «ДДМ Естейт» - адвокат Якубов Яшар Елхан огли подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДДМ Естейт» понесені ним судові витрати у розмірі 23 870, 00 грн. Вказана заява зареєстрована в Романівському районному суді Житомирської області - 18 серпня 2025 року.
Відтак, заява представника ТОВ «ДДМ Естейт» - Якубова Яшара Елхан огли про ухвалення додаткового рішення подана у визначений законом строк і не порушено порядок визначений ст. 141 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді, представник відповідача надав копію договору про надання правової допомоги та представництво в суді від 15 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ «ДДМ Естейт» та адвокатом Якубовим Яшаром Елхан огли, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується брати участь в усіх судових засіданнях зі складанням необхідних скарг та заяв. Сторони погодили, що юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на підставі додаткової угоди до цього договору (а.с.5).
Також заявником подано звіт про виконання умов договору від 17 серпня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 23 870,00 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами справи, які були отримані від клієнта (на 67 арк); підготовка правової позиції та надання консультації Клієнту щодо наявності гіпотетичної можливості досягнення результату, якого він бажає, а саме відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог; підготовка правової позиції та надання консультації Клієнту, на що витрачено 120 хвилин вартістю 2 000,00 грн.; складання клопотання про зупинення провадження у справі, на що витрачено 30 хвилин вартістю 500,00 грн.; участь у судових засіданнях 18 червня 2025 року та 13 серпня 2025 року вартістю 12000,00 грн.; додаткова винагорода у розмірі 10 % від суми, у стягненні якої відмовлено судом, становить 6 720,00 грн.; витрати на паливно-мастильні матеріали для автомобіля для поїздки до місця проведення судового засідання, з урахуванням двох поїздок, становить 4 650, 38 грн. (а.с.4).
Згідно пункту 6 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги та представництво в суді від 15 грудня 2023 року кожне судове засідання, в якому адвокат бере участь, оплачується в розмірі 6 000,00 грн., виготовлення необхідних процесуальних документів, оплачується в залежності від часу витраченого на їх виготовлення, а саме одна година вартістю 1000,00 грн., у разі ухвалення судом рішення про повну чи часткову відмову у задоволенні позовних вимог позивача, клієнт сплачує додаткову винагороду адвокату у розмірі 10% від суми у стягнення якої відмовлено (а.с.7).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними та документально підтвердженими.
Проте розмір таких витрат, на думку колегії суддів, є завищеним, виходячи з наступного.
Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При цьому посилання суду на неподання стороною позивача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу є помилковим.
Так з матеріалів справи вбачається, що позивачем 27 серпня 2025 року, на дев'ятий день після подання стороною відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення, тобто в межах строку, передбаченого ст.270 ЦПК України щодо його ухвалення, через систему «Електронний суд» була подана заява про відмову в ухваленні додаткового рішення, в якому було зазначено про завищеність та неспівмірність понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу. Отже районний суд ухвалив додаткове рішення передчасно, чим фактично позбавив позивача реалізувати своє права на подання заяви про неспівмірність та зменшення понесених стороною відповідача витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги вказану заяву позивача про зменшення витрат на правничу допомогу.
Розподіляючи витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує на те, що наявний в матеріалах справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, не взяв до уваги, що вартість робіт є завищеною, з урахуванням того, що предмет спору в даній справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 6 000,00 грн.
З урахуванням наведеного додаткове рішення слід змінити і стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДДМ Естейт» 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Романівського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ Естейт» судових витрат на професійну правничу допомогу з 21 119,09 грн. до 6 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2025 року.
Головуючий Судді