25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/16377/25
Суддя І інстанції - Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати від 24.04.2025 № 0492232-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 27596,81 грн. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що об'єкт нерухомості, який знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , складаються зі складських приміщень та інших виробничих приміщень (копія технічного паспорту та витягу з ДРПП додається). Відповідно до підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010, тобто у межах секцій, які визначено у вищезазначеній нормі податкового кодексу. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель промисловості та складів належать 1251.1 будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості. Вказані будівлі які належать мені на праві приватної використовуються у господарській діяльності позивач з виробництва металевих виробів, і не передавались в оренду чи інше право користування третім особам.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року позов було задоволено.
Не погордившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що встановити належність об'єкта нерухомості oб'єкт нерухомості зазначений в ДРРП, як «будівлі та споруди» не відносяться до вищенаведеного переліку за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва неможливо. Однак, для застосування до Позивача податкової преференції, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, необхідно, щоб об'єкт нерухомості належав до групи 125 «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Отже, враховуючи вищевикладене, відсутнє підтвердження використання зазначеного об'єкта нерухомого майна у виробничій діяльності, тому, нежитлова будівля, яка належить громадянину ОСОБА_1 не підпадає під пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та залишати без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 04.11.1999 р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця позивача, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР) № 2 224 017 0000 012586).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.11.2015 серія НАР № 949384 позивач набув у приватну власність 1/2 частину будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені будівлі відповідно до технічного паспорту складаються зі складських приміщень та інших виробничих приміщень.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010, тобто у межах секцій, які визначено у вищезазначеній нормі податкового кодексу
Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2025 № 0492232-2410-0462- НОМЕР_1 щодо нарахування позивачеві податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2024 рік за нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 на суму 27 596,81 гривень.
Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що будівлю по АДРЕСА_2 , позивач, у період нарахування податкового зобов'язання, використовував у своїй підприємницькій діяльності і фактично вищезазначена будівля є будівлею промисловості, а тому нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Надаючи аналіз пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України суд першої інстанції вірно виснував, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є»» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Застосування підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічні висновки стосовно застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Законодавець визначає три критерії застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:
- об'єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади»(код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- використовується за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
- не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об'єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №306 від 24.02.2020), секції B-F стосуються таких видів діяльності: секція B - добувна промисловість і розроблення кар'єрів; секція C - переробна промисловість; секція D - постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; секція E - водопостачання; каналізація, поводження з відходами; секція F - будівництво.
Отже будівля по вул. Ногинська, буд. 48а, м. Дніпро. Зазначені будівлі відповідно до технічного паспорту складаються зі складських приміщень та інших виробничих приміщень не належить до об'єктів житлової нерухомості, та в розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 009:2010, віднесена до класу «Будівлі промисловості» (код 1251).
При цьому позивач займається підприємницькою діяльністю з видами діяльності згідно КВЕД є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010
При цьому встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Викладені обставини свідчать, що будівлю по АДРЕСА_2 , позивач, у період нарахування податкового зобов'язання, використовував у своїй підприємницькій діяльності і фактично вищезазначена будівля є будівлею промисловості.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 25 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун