вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39
"24" листопада 2025 р. Справа № 370/731/24
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарями судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
розглянувши в порядку спеціального судового провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області кримінальне провадження №22024101110000044 від 19.01.2024 року, за яким
ОСОБА_5 , (російською ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Магадан РФ, громадянин Російської Федерації, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець Повітряно-десантних військ Збройних сил Російської Федерації,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ) та ін.)».
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Згідно з положеннями ст. 3 Конвенції, у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов'язана застосовувати як мінімум такі положення: з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії. Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
Відповідно до ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
Згідно зі ст. ст. 31-33 Конвенції забороняється, зокрема: пограбування; жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Київської області, починаючи з 24.02.2022, - знаходяться під постійним обстрілом з різного виду озброєння з боку підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань Російської Федерації.
Так, встановлено, що окуповане внаслідок воєнних дій село Андріївка Бучанського району Київської області, в період часу з 26.02.2022 по 31.03.2022 перебувало під контролем ЗС РФ та інших військових формувань РФ. При цьому, окремі військовослужбовці Російської Федерації, діючи умисно, перебуваючи на території Бучанського району Київської області, де велись воєнні дії, всупереч порядку додержання законів та звичаїв війни, визначених ст. ст. 3, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів вчиняли жорстоке поводження з цивільним населенням.
У свою чергу, громадянин РФ ОСОБА_5 , військовослужбовець повітряно-десантних військ ЗС РФ, разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади РФ та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території України, зокрема села Андріївка Бучанського району Київської області.
У період часу з 26.02.2022 по 31.03.2022 військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 , перебуваючи на території окупованого представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ села Андріївка Бучанського району Київської області, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчиняв разом з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ жорстоке поводження з цивільним населенням села Андріївка Бучанського району Київської області.
При цьому, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 , був обізнаний із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими в положеннях міжнародного законодавства та зобов'язаний був їх дотримуватися, тобто виконуючи накази, останній чітко усвідомлював їх злочинність.
Так, 26.02.2022, в період з 21 год 00 хв по 22 год. 00 хв., військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ, незаконно проник з метою проведення обшуку на територію вказаного домоволодіння, де в цей час перебував ОСОБА_7 разом зі своєю сім'єю.
У подальшому, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 , під час проведення обшуків іншими військовослужбовцями ЗС РФ, усвідомлюючи те, що ОСОБА_7 є цивільною особою, яка не приймала участь у збройному конфлікті та у якого відсутня будь-яка зброя, знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження з ним, здійснив погрозу вбивством ОСОБА_7 , шляхом направлення на останнього автоматичної зброї в область живота, при цьому демонстративно дослав патрон у патронник та наказав останньому не рухатися, таким чином подавивши його волю та спроможність до опору.
Після цього, ОСОБА_8 та невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовці ЗС РФ здійснили обшук житла ОСОБА_7 і залишили територію домоволодіння останнього.
Своїми умисними діями, що виразились у погрозі вбивством потерпілому ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, чим порушив вимоги ст. ст. 3, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Також, продовжуючи свою протиправну діяльність, спрямовану на вчинення жорстокого поводження з цивільним населенням, 10.03.2022 в обідню пору доби, більш точний час не встановлено, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ, незаконно проник на територію вказаного домоволодіння, де в цей час перебувала ОСОБА_9 , та з метою проведення обшуку у вказаному домоволодінні, здійснив погрозу вбивством ОСОБА_9 шляхом направлення в область голови останньої автоматичної зброї, при цьому демонстративно дослав патрон у патронник та наказав останній не рухатися, таким чином подавивши її волю та спроможність до опору.
Після цього, ОСОБА_8 та невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовці ЗС РФ здійснили незаконний обшук житла ОСОБА_9 , залишили територію домоволодіння АДРЕСА_3 .
Своїми умисними діями, що виразились у погрозі вбивством потерпілій ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, чим порушив вимоги ст. ст. 3, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Відповідно до ч. 5 ст. 323 КПК України стосовно обвинуваченого ухвалено здійснення спеціального судового провадження за його відсутності (in absentia), а тому відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України допит обвинуваченого не здійснювався.
Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому діянь підтверджується наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні та наведеними нижче.
Показами допитаного в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 , яка повідомила суду, що дійсно перебуваючи за адресами свого місця проживання на час окупації військовослужбовець російської федерації ОСОБА_5 направив на них автоматичну зброю в область голови, при цьому демонстративно доставив патрон у патронник та наказав не рухатися, ставлячи питання про наявність у них зброї та військових ЗС України які переховуються в них, після чого здійснив погрозу вбивством.
Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка повідомила суду, що до 28.02.2022 року військових по вулицям не було. Було чути, що якісь бойові дії по АДРЕСА_2 . На початку березня на вулицю зайшли російські військові. Розмовляли російською мовою і були одягнуті у російську форму. На протязі 5-7 днів, вони щодня ходили до будинку і постійно щось перевіряли. Після 8 березня російські війська кудись ділись, а з'явились військові тож російські, але на вид схожі на якутів чи бурятів. Бачила як ОСОБА_11 часто ходила по вулиці до своїх сусідів, носила їм їсти. Також при розмові з нею стало відомо, що до неї теж заходили військові, погрожували, поруч стріляли.
Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка повідомила суду, що до них під час окупації заходила потерпіла ОСОБА_9 та зазначала про те, що заходили військові рф та погрожували її вбивством.
Вина обвинуваченого також доведена письмовими доказами:
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2022, в ході якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 як російського військовослужбовця;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2022, в ході якого потерпіла ОСОБА_9 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 як російського військовослужбовця;
-допитом від 06.12.2023 із застосуванням відеозапису потерпілого ОСОБА_7 , який підтвердив раніше надані покази та вказав про те, що на нього дійсно було направлено автомат ОСОБА_5 із погрозою вбивства;
-дослідженими безпосередньо судом відеозаписами проведених слідчих експериментів за участю потерпілих від 06.06.2022, в ході яких вони без примусу за участю понятих під відеозапис детально та послідовно показали обставини вчинення кримінального правопорушення, вказали механізм його вчинення і вербальну складову, якими супроводжував свої дії обвинувачений;
-інформаціями від оперативних підрозділів, зокрема ГУР МО та ГУ СБ України у м. Києві та області, який встановлено особу обвинуваченого та наведено його дані щодо місця проживання, інші біографічні обставини, у тому числі безпосередню участь у діях щодо окупації села Андріївка, Бучанського району Київської області.
-протоколом огляду Берклі відкритих джерел встановлено анкетні дані, фото та інші установчі дані ОСОБА_5 , що підтверджують місце його проживання, країну походження, коло близьких осіб та інші дані щодо особи обвинуваченого;
Враховуючи викладене, суд визнає, що винуватість ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому діяння доведена у судовому засіданні повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 438 КК України як вчинення жорстокого поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальник штабу - заступник командира батальйону НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади НОМЕР_2 загальновійськової армії Східного військового округу Збройних Сил Російської Федерації (військова частина НОМЕР_3 , Російська Федерація, Республіка Бурятія, м. Кяхта), майор.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено. Обтяжуючих покарання обставин відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину особою повторно.
На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_5 , слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі, оскільки інших покарань санкцією вказаної норми не передбачено.
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Арешт на майно не накладався. Судові витрати відсутні.
Запобіжний захід, обраний ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2024 року у виді тримання під вартою, та на підставі ч.4 ст.197 КПК України, без зазначення строку дії такої ухвали, залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_5 , (російською ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 11 (одинадцять) років.
Строк покарання обраховувати з моменту затримання ОСОБА_5 , (російською ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Запобіжний захід ОСОБА_5 , (російською ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою за ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2024 року залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.
Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1