Справа № 357/742/17
Провадження № 2/357/4850/25
26 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
за участю:
представник позивача - Кононов І.К.;
представник відповідача - адвокат Федак М.Л.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2017 року від ТОВ «АНСУ» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007 у розмірі 4 000 доларів США та судові витрати.
В обґрунтування позову вказано, що 20.02.2007 між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5252780, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 51 800 доларів США на придбання квартири. Позикодавець виконав свої зобов'язання за договором, надавши можливість відповідачеві користуватися кредитними коштами, однак позичальник не в повній мірі повернула отримані кошти та не сплатила кошти за користування кредитом. В подальшому, 16.07.2013 між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «АНСУ» укладено договір відступлення права вимоги № 1034/44, за яким останній отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
13.02.2017 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд у відкритому судовому засіданні.
07.04.2017 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у даній справі повністю задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» заборгованість за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007 в розмірі 4 000 дол. США, що еквівалентно 108 400 грн, а також 1 576 грн судового збору.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2017 у справі № 357/742/17.
13.05.2025 ухвалою судді прийнятого заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні 27.05.2025, копії ухвали надіслані учасникам справи.
09.07.2025 ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, задоволено заяву та скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2017 у справі № 357/742/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні 28.08.2025.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказує, що заборгованість за кредитним договором була в розмірі 41 951,39 доларів США, тому незрозумілим є позовні вимоги на суму 4 000 доларів США. Крім цього, у позовній заяві вказано про надіслання відповідачу 24.02.2014 та 27.10.2016 повідомлення про відступлення права вимоги, однак доказів направлення їй повідомлень з вимогою про дострокове повернення кредиту матеріали справи не містять. Як вбачається з матеріалів справи, з червня 2010 року відповідач перестала погашати заборгованість по кредиту та відсоткам за кредитним договором від 20.02.2007, укладеним між відповідачем та ПАТ «ПУМБ», а 16.07.2013 від останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, отже позивачем порушено строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, банк (первісний кредитор) скористався правом позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також позивач не долучив до позову первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити наявність чи відсутність заборгованості у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Представник позивача подав заяву із запереченням щодо аргументів ОСОБА_1 , зазначивши, що ТОВ «АНСУ» у позовній заяві просило суд стягнути саме частину боргу за тілом кредиту у розмірі 4 000 доларів США, строк оплати яких настав в період з 27.12.2013 по 26.12.2016, при цьому за умовами договору сума цих платежів становить 5 127,56 доларів США, а кінцевим строком повернення кредитних коштів є 20.02.2027, тому з цієї дати має відраховуватись строк позовної давності. До матеріалів справи додано меморіальний ордер про видачу кредиту та докази на підтвердження відступлення права вимоги.
24.07.2025 ухвалою суду за заявою ТОВ «АНСУ» вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Еліт Строй Майстер», код ЄДРПОУ: 45400909, в межах ціни позову - 167 468 грн, що належить ОСОБА_1 , в іншій частині вимог заяви відмовлено.
23.09.2025 в судовому засіданні суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду по суті.
12.11.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якого зазначено, що позивач дізнався про порушення свого права ще 16.07.2013, тобто з дня укладення договору про відступлення права вимоги і вже навіть на той день строки позовної давності були пропущені, а з позовом до суду звернувся лише 24.01.2017, тобто більш як через три роки, та відповідно із пропуском строку позовної давності. З довідки про стан та історію заборгованості по кредитному договору від 20.02.2007 вбачається, що з червня 2010 року ОСОБА_1 перестала сплачувати кошти по кредитному договору.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, вказавши, що строк платежів до лютого 2027 року, стягнення заборгованості заявлено лише щодо тіла кредиту. Позов заявлено за період з 27.12.2013 по 26.12.2016, тобто в межах строку позовної давності. Позов відправлено поштою 30.12.2016. Продаж квартири був добровільним за згодою банку і це не є позасудове врегулювання спору. Частина боргів погашені внаслідок продажу квартири 20.06.2010 - 18 485,30 доларів США. Вказаний у виписці період - 2027 рік, це таке відображення банком всього терміну і не є погашенням всього кредиту. Позивачем станом на липень 2025 погашено 41 316,67 доларів США, не погашено - 30 694,01 доларів США.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що відступлення права вимоги відбулося у 2013 році. Кредитний договір забезпечувався іпотекою, яка добровільно реалізована банком, а тому відбулось досудове врегулювання. В реєстрі передачі прав вимоги не зазначено номер кредитного договору. З червня 2010 року відповідач перестала сплачувати кошти за кредитним договором, тому навіть на день відступлення права вимоги вже була порушена позовна давність, так само як і після його відступлення, і так само як і до подання позову.
Вислухавши позиції представників сторін та дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомивши про дату його ухвалення (проголошення).
Судом встановлено наступне.
20.02.2007 між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5252780.
Відповідно до п. 1.1. договору, банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 51 800 доларів США на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Цільове призначення кредиту - для придбання нерухомості - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2. договору).
Проценти за користування кредитом становлять 11,90% річних та сплачуються позичальником в порядку, визначеному цим договором (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 1.4. договору, кредит надається позичальникові строком до 20.02.2027. Протягом цього строку позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, встановленні цим договором.
За правилом пп. 3.1.2-3.1.3. договору, проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим у Додатку № 1, протягом всього строку кредитування починаючи з дня укладення договору (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день). Проценти розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно. Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який підписується сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.2.1. договору, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який підписується Сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору.
Погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється виключно в день та у розмірі, що визначається в Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, наведеному у Додатку № 1 до цього договору. В день погашення заборгованості грошові кошти, надані понад суму поточної заборгованості, зараховуються як дострокове повернення кредиту (п. 3.4. договору).
Відповідно до п. 3.5.7 цього договору банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом з розрахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадку, передбачених договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, передбачено розтермінування платежів за договором на 20 років, чіткі терміни повернення частин кредиту та процентів за відповідний розрахунковий період в строк до 20 числа кожного місяця. Щомісячний розмір кредиту та процентів до сплати позичальником становить 566,76 доларів США в період з 20.03.2007 до 20.01.2027, останній платіж у розмірі 557,47 доларів США - до 20.02.2027. Загальна сума кредиту з урахуванням відсотків за вказаним Графіком становить 136 013,11 доларів США.
20.02.2007 між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 5254594, відповідно до умов якого виконання всіх зобов'язань ОСОБА_1 перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору № 5252780 від 20.02.2007, забезпечується іпотекою, предметом якої є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
20.02.2007 на виконання зобов'язань за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007, ЗАТ «ПУМБ» перерахував ОСОБА_1 кошти у розмірі 51 800 доларів США, що підтверджується копією меморіального ордеру № 282696138 від 20.02.2007.
В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий № 1741 від 11.06.2010.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007, позичальник ОСОБА_1 здійснила перший платіж на виконання умов кредитного договору 13.04.2007 в сумі 566,76 доларів США.
ОСОБА_1 за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007 сплатила кошти в розмірі 41 316,67 доларів США, в тому числі: 30 694,01 доларів США - тіло кредиту; 11 257,38 доларів США - проценти. Останній платіж на погашення тіла кредиту надійшов 20.06.2010 в розмірі 18 485,30 доларів США. Залишок заборгованості за вказаним договором складає 41 951,39 доларів США, в тому числі: 21 105,99 доларів США - тіло кредиту; 20 210,68 доларів США - проценти.
16.07.2013 між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «АНСУ» був укладений договір відступлення права вимоги № 1034/44, згідно з умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 19.07.2013, акта приймання-передачі та витягу з реєстру боржників, відбулося відступлення права вимоги.
В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 145 від 31.07.2013 про сплату ТОВ «АНСУ» на рахунок ПАТ «ПУМБ» грошових коштів за відступлення прав вимоги за договором № 1034/44 від 16.07.2013 в сумі 1 557 500 грн.
Згідно з копією витягу з реєстру боржників, від ПАТ «ПУМБ» до ТОВ «АНСУ» передано права вимоги до відповідача за кредитним договором № 5252780 на загальну суму боргу в розмірі 41 951,39 доларів США, в тому числі: 2 112,93 доларів США - сума простроченого основного боргу; 28 581,08 доларів США - сума непростроченого основного боргу; 10 963,10 доларів США - сума прострочених процентів; 294,28 доларів США - сума непрострочених процентів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 24.02.2014 та 28.10.2016 направлено ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та вимогою про сплату суми заборгованості, які повернуті без вручення за закінченням терміну зберігання.
23.02.2023 Відділом ДВС у місті Білій Церкві Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71106546 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 357/742/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» 4 000 доларів США, що еквівалентно 108 400 грн та 1 576 грн судового збору.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За правилом ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
З матеріалів справи вбачається, що позикодавець та позичальник узгодили істотні умови договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання договору на таких умовах. Наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому встановлюється воля останніх.
Позикодавець надавши відповідачу кредитні кошти зобов'язання за договором виконав, а позичальник порушила взяті на себе зобов'язання та не в повній мірі повернула отримані кошти з відсотками за користування.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема кредиту, не суперечить чинному законодавству.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007 отримала цільові кошти в розмірі 51 800 доларів США на 240 місяців (20 років) для придбання квартири та зобов'язалась повернути кредит з урахуванням процентів у розмірі 136 013,11 доларів США. При цьому, на виконання умов договору повернула банку кошти в розмірі 41 316,67 доларів США, в тому числі: 30 694,01 доларів США - тіло кредиту; 11 257,38 доларів США - проценти.
Останній платіж на погашення тіла кредиту надійшов банку 20.06.2010 в розмірі 18 485,30 доларів США та згідно з встановленим розтермінуванням погашено борг по кредиту за період до вересня 2010 року.
Судом також встановлено, що залишок заборгованості за вказаним договором складає 41 951,39 доларів США, в тому числі: 21 105,99 доларів США - тіло кредиту; 20 210,68 доларів США - проценти, період - з вересня 2010 року.
Внаслідок реалізації квартири відповідачем сплачена грошова сума 18 485,30 доларів США, що є останнім надходженням в рахунок погашення боргу за кредитним договором.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2025 у справі № 718/6/23 (провадження № 61-15661св23) зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу боржника.
Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007 перейшло до позивача на підставі договору про відступлення прав вимоги, тому в цій частині доводи представника відповідача судом відхиляються.
Заперечуючи проти позову відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки у договорі встановлюються окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А тому, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 справі № 14-10цс18.
У справі, що переглядається, суд встановив, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, тобто несплачені щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту 20.06.2010 - дата здійснення останнього платежу, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 доларів США, строк оплати яких настав в період з 27.12.2013 по 26.12.2016, позивач звернувся з позовом 26.12.2016, при цьому за умовами договору (розрахунком) сума цих платежів становить 5 127,56 доларів США, тобто позов заявлено в межах строків позовної давності.
Враховуючи вказане, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення договірних зобов'язань відповідачем.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 970,40 грн, тобто різниця сплаченого судового збору за подачу позову та розгляд заяви відповідача про перегляд заочного рішення, яка задоволена судом.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» заборгованість за кредитним договором № 5252780 від 20.02.2007 у розмірі 4 000 доларів США та судовий збір у розмірі 970,40 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ», адреса: вул. Гніздовського Якова, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ: 36757541.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. Ю. Цуранов