Справа № 296/98/19
6/296/202/25
Іменем України
26 листопада 2025 рокум. Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа,-
встановив:
Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна звернулась до суду із поданням, відповідно до змісту якого просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до погашення заборгованості за виконавчим документом в повному обсязі, про що винести відповідну ухвалу.
В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни перебуває виконавче провадження ВП №78503405, відносно примусового виконання виконавчого листа №296/98/19 від 10.09.2019, виданого Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.11.2013 в сумі 71 086 (сімдесят одна тисяча вісімдесят шість) грн. 29 коп. Оскільки ОСОБА_1 рішення суду в добровільному порядку не виконує, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна і доходів, приватний виконавець звернулась до суду з даним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа.
В судове засідання, призначене на 26 листопада 2025 року о 08:30, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. не з'явилась, в поданні просила провести розгляд справи без її участі.
У відповідності до ч.4 ст.441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали подання та долучені до нього докази, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20.03.2019 у справі № 296/98/19 позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2013 в сумі 71 086 (сімдесят одна тисяча вісімдесят шість) грн. 29 коп.
Рішення суду набрало законної сили 22.04.2019, виконавчий лист на його примусове виконання видано стягувачу 10.09.2019.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. від 02.07.2025 відкрито виконавче провадження ВП №78503405 з виконання виконавчого листа №296/98/19 від 10.09.2019, виданого Корольовським районним судом м. Житомира 10.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.11.2013 в сумі 71 086 (сімдесят одна тисяча вісімдесят шість) грн. 29 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. від 03.07.2025 в межах ВП №78503405 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках боржника ОСОБА_1 .
09.10.2025 приватним виконавцем сформовано вимогу до ОСОБА_1 про необхідність виконання рішення суду в справі № 296/98/19 від 10.09.2019 та надання письмових пояснень щодо причин його невиконання в строк до 23.10.2025.
Згідно листа УДМС у Житомирській області № 1801.2-4974/18.3-25 від 16.10.2025, ОСОБА_1 видано паспорт для виїзду за кордон 15.01.2018.
За змістом відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/83107-25-вих від 21.10.2025, останній раз ОСОБА_1 перетинав кордон України в пункті пропуску "Краківець" з напрямком виїзд 28.09.2020.
Згідно відомостей, наданих Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради № 10-10/6273/2025 від 16.10.2025, місце проживання ОСОБА_1 в місті Житомирі не зареєстровано.
Наголошуючи, що ОСОБА_1 рішення Корольовського районного суду м.Житомира в добровільному порядку не виконує, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна і доходів, приватний виконавець звернулась до суду з даним поданням.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 №3857-XII (далі - Закон №3857-XII).
Положеннями статті 6 Закону №3857-XII передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Таким чином, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями пункту 19 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частиною третьою статті 441 ЦПК України закріплено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Статтею 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що чинним законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 19 Закону №1404-VIII, зокрема: утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
При цьому, саме приватний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Враховуючи вищевикладене, право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, а також у разі, якщо боржник взагалі перебуває на території України.
Суд звертає увагу, що матеріали справи № 296/98/19 не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 взагалі був обізнаний із тим, що стосовно нього розглядалася справа та прийнято судом рішення 20.03.2019 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Більш того, як встановлено з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/83107-25-вих від 21.10.2025, ОСОБА_1 виїхав з України 28.09.2020 і з того часу на територію України не повертався.
Доказів отримання боржником кореспонденції від приватного виконавця (постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника), доказів на підтвердження вчинення ним саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду, - матеріали подання не містять.
Матеріали справи також не містять належних даних про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, яка у відповідності до ст.28 Закону №1404-VIII надсилається рекомендованим поштовим відправленням, що свідчить про те, що боржнику не відомо про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього.
За вказаних обставин, та оскільки боржник ОСОБА_1 виїхав з території України понад 5 років назад, подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа не підлягає задоволенню.
Керуючись статями 81, 260, 353, 441 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено: 26 листопада 2025 року.
Суддя М. В. Петровська