25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/16959/25
Суддя І інстанції - Кальник В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії - допризначення у зв'язку зі зміною стажу набутого після 01.01.2004 року, №912060159425 від 15 травня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, при проведенні перерахунку стажу роботи, період роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004р. по 13.03.2020р. включно, зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до стажу роботи, в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з подальшим проведенням перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зарахуванням періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004 по 13.03.2020 включно, до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.05.2025, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912060159425 від 15.05.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.05.2025, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 13.03.2020 в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в закладах охорони здоров'я після 01.01.2004 року в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почала свій трудовий стаж з 01.09.1981 року в міському туберкульозному диспансері м. Дніпропетровська. Працювала в туберкульозних закладах. В 2012 році позивач вийшла на пенсію та наразі отримує пенсійне забезпечення.
08.05.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо перерахунок пенсії - допризначення відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912060159425 від 15 травня 2025 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. В рішенні зазначено, що відповідно до Закону №1058, періоди роботи в закладах охорони здоров'я, передбачених ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зараховуються в подвійному розмірі лише по 31.12.2003 року.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ) інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» № 4565-VI від 22 березня 2012 року туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.
Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, у якому міститься, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Як правильно дослідив суд першої інстанції зі змісту матеріалів справи, спірний період з 01.01.2004 по час виходу на пенсію, позивач працювала на посаді лікаря фтизіатра в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувальнопрофілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради».
Факт роботи позивача в означені періоди на зазначених посадах не є спірним.
Суд звертає увагу, що у постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Таким чином, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №912060159425 від 15.05.2025 року, а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.05.2025, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 13.03.2020 в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року - залишено без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова