25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/5588/25
Суддя І інстанції - Мінаєва К.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна позивача, накладеного згідно з постановою серії АА № 944913 від 02.08.2006 року, винесеною державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя Наталюк М.Ю. при примусовому виконанні судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 07.11.2005 року № 2-2168, реєстраційний номер обтяження - 3612173 від 16.08.2006 року 16:47:55, реєстратор: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: інше, 1/4 частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати відповідача зняти обтяження (арешт) з майна позивача, накладеного згідно з постановою серії АА № 944913 від 02.08.2006 року, винесеною державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя Наталюк М.Ю. при примусовому виконанні судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 07.11.2005 року № 2-2168, реєстраційний номер обтяження - 3612173 від 16.08.2006 року 16:47:55, реєстратор: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: інше, 1/4 частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 , та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , а саме 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі постанови про арешт майна серії АА № 944913 від 02.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3612173 від 16.08.2006.
Зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі постанови про арешт майна серії АА № 944913 від 02.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3612173 від 16.08.2006.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обгрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на те, що винесення державним виконавцем 10.10.2010 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не передбачає зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, не виклює відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, не скасовує інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документа. При цьому, скаржник зазначає про те, що 05.07.2024 на адресу відділу надійшла заява від Концерн «Міські теплові мережі» за вих. №б/н від 13.06.2024 року, в якій повідомлено про те, що станом на 13.06.2024 заборгованість за виконавчим документом відносно ОСОБА_1 09.01.1969 ІПН НОМЕР_1 у ромзірі 834,70 сплачена, тим самим підтверджено, що саме вона і являється боржником за даним рішенням.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 31.03.1997, виданого Шевченківською районною адміністрацією, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації на праві власності, зареєстрованому за наступними особами: ОСОБА_2 (1/4), ОСОБА_3 (1/4), ОСОБА_1 (1/4), ОСОБА_4 (1/4).
07.11.2005 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя виданий судовий наказ по справі №2-2168/05, відповідно до якого наказано стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_3 , на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за теплову енергію у розмірі 809,23 грн та сплачений судовий збір у сумі 25,50 грн.
Державним виконавцем Наталюк М.В. відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя управління юстиції винесено постанову серії АА №944913 від 02.08.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі виданого судового наказу №2-2168/05, виданого 07.11.2005 Жовтневим судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суми боргу у розмірі 834,73 грн встановлено, що рішення суду у добровільний строк не виконано, відповідно довідки ЗМБТІ за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим постановлено накласти арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , 1987 р.н., заборонити здійснювати відчуження 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна (станом на 29.05.2024) на 1/4 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови АА 944913 від 02.08.2006.
Листом № 4044/Х-5017-26.2/26-37 від 02.08.2024 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило позивача про відсутність у відділу підстав для зняття арешту, водночас поінформовано про вичерпний перелік підстав для зняття арешту, передбачений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», а також про можливість зняття арешту за рішенням суду.
Надалі позивач повторно звернулася до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з тим самим питанням зняття арешту, на що отримала лист від 27.08.2024 № 120080/Х-26413/20.3.1, аналогічний за змістом вже раніше наданому. Крім того, зазначено, що з урахуванням повторного надходження звернення вживаються заходи, спрямовані на отримання відомостей про ідентифікуючі дані особи ОСОБА_1 , відносно якої був виданий судовий наказ.
На адвокатський запит представника позивача адвоката Мар'єнко В.Ю. від 29.04.2025 (до якої був долучений лист Концерну МТМ від 13.06.2024) щодо зняття арешту відповідач листом від 09.05.2025 №57412/3 повідомив, що в телефонному режимі та на особистому прийомі головним державним виконавцем роз'яснено ОСОБА_1 підстави зняття арешту та надано реквізити для сплати боргу. 05.07.2024 на адресу відділу від Концерну «Міські теплові мережі» надійшла заява від 13.06.2024 про відсутність заборгованості за рішенням суду відносно ОСОБА_1 у розмірі 834,70 грн, у зв'язку з чим для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту необхідно сплатити виконавчий збір у розмірі 83,47 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 542,90 грн, або надати інші документи, визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (надалі - Закон України №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна) (далі - Закон України №606-XIV) передбачено, що виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 50 Закону України №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з приписами ст.55 Закону України №606-XIV арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим, як вбачається з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.09.2024 року №5004/Х-6078-26.2/26-37, 10.10.2010 року державним виконавцем відділу Наталюк М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону (в редакції №606-ХІV). При цьому, у відповідності до пункту 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби від 5 липня 1999 р. №470/7 (в актуальній на той час редакції) строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки від дати відмови у відкритті виконавчого провадження або дати завершення виконавчого провадження. Виконавчі провадження після закінчення терміну їх зберігання підлягають знищенню.
Зазначені обставини свідчать про те, що виконавче провадження №1950135, в якому державним виконавцем Наталюк М.В. відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя управління юстиції винесено постанову серії АА №944913 від 02.08.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження передано в архів як завершене, і, після спливу трьох років, було знищене.
В свою чергу, статтею 38 Закону України №606-XIV встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби) припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст.40 Закону України №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого прийнято постанову про накладення спірного в межах даної справи арешту, знищено, а виконавчий лист на підставі якого відкрито виконавче провадження повернутий стягувачу без виконання, відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені ст.50 Закону України “Про виконавче провадження» №606-XIV, якою чітко встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника.
Частиною 4 ст.59 Закону України №1404-VIII встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну “Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну “Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну “Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну “Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
В свою чергу, ч.5 ст.59 Закону України №1404-VIII встановлено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова