26 листопада 2025 року справа №200/4014/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/4014/25 (головуючий суддя у І інстанції - Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії відповідача в частині відмови у нарахуванні ОСОБА_1 пільгового стажу призначенні позивачу пенсії на підставі п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмову у призначенні пенсії № 052630004974 від 30.04.2025 як незаконне;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення до відповідача, тобто 23.04.2025.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, не зарахувавши певні періоди трудової діяльності. Позивач вказує, що має право на призначення пенсії та надав усі підтверджуючі трудову діяльність та пільговий характер роботи документи необхідні для призначення пенсії.
Такі рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує право позивача на належний соціальний захист.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052630004974 від 30.04.2025 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з зарахування до пільгового стажу роботи періоди роботи з 14.06.1993 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 22.06.2007, з 13.07.2007 по 30.08.2013, з 02.09.2013 по 18.07.2014, з 23.07.2014 по 04.09.2017, з 16.08.2018 по 05.03.2019, з 06.03.2019.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 гривень.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Згідно рішення № 052630004974 від 30.04.2025 результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу враховано всі періоди; пільговий стаж не враховано, оскільки станом на дату звернення за призначенням пенсії підприємства ліквідовані. У випадку надання пільгових довідок архівними відділами або у випадку ліквідації підприємства, підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно рішення № 052630004974 від 30.04.2025 страховий стаж особи становить 32 роки 10 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж роботи складає 0 років 0 місяців 0 днів. Вік заявника 49 років 11 місяців 7 днів. Отже, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 23.04.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2).
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від № 052630004974 від 30.04.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні зазначено, що вік заявника 49 років 11 місяців 7 днів. Страховий стаж особи становить 32 роки 10 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж роботи складає 0 років 0 місяців 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу враховано всі періоди, до пільговий стаж не враховано, оскільки станом на дату звернення за призначенням пенсії підприємства ліквідовані. У випадку надання пільгових довідок архівними відділами або у випадку ліквідації підприємства, підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.01.1998 містить наступні записи:
- навчання ПТУ №36 м.Дружківка з 01.09.1990 по 08.06.1993 (запис 1);
- з 14.06.1993 в ковальському цеху №5 працював на посаді електромонтер з ремонту електрообладнання 3 розряду в гарячому цеху Дружківському машинобудівному заводі (запис 2);
- 19.12.1994 переведений в цьому ж цеху на посаду слюсаря ремонтника 3 розряду на гарячій дільниці (запис 3);
- 23.01.1996 переведений в цьому ж цеху на посаду слюсаря ремонтника на гарячій дільниці 4 розряду (запис 4);
- 10.02.1997 переведений на посаду учня коваля-штампувальника(запис 6);
- з 22.05.1997 по 31.08.2003 переведений на посаду коваля-штампувальника 3 розряду (запис 7-8);
- з 01.09.2003 по 31.12.2003 прийнятий за переведенням з ТОВ «ДМЗ» до ковальського цеху №5 на посаду коваля-штампувальника 3 розряду ТОВ «Металург» (запис 9-10);
- з 01.01.2004 по 22.06.2007 прийнятий за переведенням до ковальського цеху №5 на посаду коваля-штампувальника 3 розряду ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (запис 11-12);
- з 13.07.2007 по 30.08.2013 прийнятий до ковальського цеху №5 на посаду коваля-штампувальника 3 розряду ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (запис 13-15);
- з 02.09.2013 по 18.07.2014 працював за переведенням в ковальському цеху №8 на посаді коваля-штампувальника 3 розряду ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (запис 16-17);
- з 23.07.2014 по 04.09.2017 працював на посаді слюсаря-ремонтника 4 розряду на ремонтно-механічній дільниці ПАТ «Веско» (18-20);
- з 13.11.2017 по 16.05.2018 працював на посаді фахівця (укладання, пакування) ТОВ «Нова Пошта» (запис 21-22);
- з 16.08.2018 по 05.03.2019 працював на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду Октябрського кар'єру ПрАТ «Огнеупорнеруд» (запис 23-24);
- з 06.03.2019 по 27.07.2022 працював за переведення з ПрАТ «Огнеупорнеруд» на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду ПАТ «Веско» (25-26);
- з 27.06.2024 працює на посаді мийником-прибиральником рухомого складу 3 розряду виробничої дільниці №1 цеху підготовки та відвантажування готової продукції ПАТ «Веско» (запис 27).
Відповідно до наказу ТОВ «Дружківський машинобудівний завод» від 28.05.1999 № 287 на підприємстві проведено атестацію робочих місць за умовами праці.
Наказом ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» від 14.05.2014 № 150 затверджено висновки атестації робочих місць за умовами праці.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, дійшов висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідач неналежно розглянув надані документи при призначені пенсії, та безпідставно не прийняв до уваги записи трудової книжки, що обумовлює скасування оскаржуваного рішення.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок 637) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З огляду на викладене, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.01.1998 підтверджено, що у період з 14.06.1993 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 22.06.2007, з 13.07.2007 по 30.08.2013, з 02.09.2013 по 18.07.2014, з 23.07.2014 по 04.09.2017, з 16.08.2018 по 05.03.2019, з 06.03.2019 по 27.07.2022 працював на пільгових посадах передбачених Списком № 1 та Списком № 2.
Тобто трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.
Виходячи з наведеного, періоди роботи позивача з 14.06.1993 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 22.06.2007, з 13.07.2007 по 30.08.2013, з 02.09.2013 по 18.07.2014, з 23.07.2014 по 04.09.2017, з 16.08.2018 по 05.03.2019, з 06.03.2019 по 27.07.2022 підлягають до зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника (далі - Порядок №18-1).
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку № 18-1).
Відповідно до пунктів 3,4 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Згідно з пунктом 6 Порядку №18-1 основними завданнями Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку; участь у підготовці методичних посібників з розгляду питань про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: - заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; - запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; - отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; - інформувати органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії (пункт 7 Порядку №18-1).
Пунктом 8 Порядку №18-1 визначено, що засідання Комісії проводиться в міру потреби, але не рідше двох разів на місяць. Комісія правомочна приймати рішення за участю у засіданні не менше як 2/3 її членів.
Комісії повідомляють заявника про час, дату та місце розгляду заяви про підтвердження стажу роботи та розглядають її не пізніше двох місяців з дня звернення за підтвердженням стажу роботи. Рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення (пункти 9,10 Порядку №18-1).
Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднані управління та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та в отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи (пункт 12 Порядку №18-1).
Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення (пункт 15 Порядку №18-1).
Отже у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, вирішення питання про зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників, віднесено до виключної компетенції Комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.
Рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, є обов'язковими для органів пенсійного фонду України при виконанні покладених на них функцій.
Крім того суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №687/975/17, де зроблений висновок, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Також Верховний суд України у постанові по справі № 754/14898/15-а стосовно аналогічних правовідносин зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Враховуючи це, на час звернення із заявою до відповідача пільговий стаж для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, який відповідач відмовився врахувати, був підтверджений записами трудової книжки позивача, а також іншими доказами.
При цьому посилання пенсійного органу про неможливість зарахувати у пільговий стаж позивачу виконання ним відповідної роботи із мотивів відсутності відомостей про ліквідацію підприємства без правонаступництва є безпідставними. Наявність вказаних обставин виникла не з вини позивача, а отже не може слугувати підставою для позбавлення його права на отримання пенсії.
Оскільки відповідачі не надали будь-яких доказів того, що позивач не був зайнятий на відповідних роботах протягом повного робочого дня, не проходив атестацію робочих місць під час роботи або за наслідками атестації його право не підтвердилось, а з документів справи до таких висновків прийти також неможливо, стаж роботи позивача, який не був врахований відповідачами при вирішенні питання призначення пенсії, підлягає зарахуванню.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/4014/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/4014/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 26 листопада 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар