Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 листопада 2025 р. №520/32160/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку пенсії №205050012864 від 04.11.2024, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при здійсненні перерахунку пенсії та призначенні і виплаті, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зарахувати ОСОБА_1 з дня звернення з заявою про перерахунок пенсії і призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій до спеціального стажу роботи періоди її роботи з 03.10.1990 по 26.10.1998 вихователем дитячого садка військової частини НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_3 ), який є закладом освіти державної форми власності, до страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням періодів її роботи, спеціального страхового стажу з 03.10.1990 по 26.10.1998 вихователем дитячого садка військової частини НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_3 ), який є закладом освіти державної форми власності, тобто в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було розглянуто її заяву щодо виплати десяти місячних пенсій згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийнято рішення №205050012864 від 04.11.2024, згідно якого позивачу відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. В обґрунтування рішення відповідач вказав, що стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджений документами, становить менше 30 років (24 роки 08 місяців 09 днів). Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пенсійний орган у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Вказує, що оскаржуване рішення №205050012864 від 04.11.2024 прийняте правомірно, оскільки її страховий на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 24 роки 08 місяців 09 днів (із необхідних 30 років). Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з 24.04.2024.
Позивач 29.10.2024 звернулася до пенсійного органу з заявою щодо виплати їй десяти місячних пенсій згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За наслідками розгляду заяви позивача було прийнято рішення №205050012864 від 04.11.2024. В обґрунтування рішення відповідач вказав, що стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджений документами, становить менше 30 років (24 роки 08 місяців 09 днів), тому в позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Позивач вважає рішення пенсійного органу про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій протиправним, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Пунктом 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Зазначеним переліком визначено, що в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: вчителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, відповідачем з 24.04.2024 позивачу, яка до цього не отримувала будь-яку пенсію, призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №205050012864 від 04.11.2024 зазначено, що стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджений документами, становить менше 30 років (24 роки 08 місяців 09 днів), тому в позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Як встановлено судом, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 з 03.10.1990 по 26.10.1998 позивач працювала вихователем дитячого садка військової частини НОМЕР_2 (згодом - військова частина НОМЕР_3 ).
При цьому, як встановлено судом, вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, а тому є належними та допустимими доказами які підтверджують періоди роботи позивача.
Окрім того, позивач надала до суду документи, які підтверджують те, що вона працювала вихователем дитячого садка військової частини НОМЕР_2 .
Довідкою від 25.09.2024 №05-38/958, виданою КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» підтверджено, що заклад освіти - дитячий садок військової частини НОМЕР_2 відносився до державної форми власності.
Відповідно до довідки від 28.06.2024 №05-38/609 судом встановлено, що військова частина НОМЕР_2 перейменована у військову частину НОМЕР_3 з 01.05.1994 (наказ №5 від 03.05.1994), а з 30.10.2023 (наказ №1 від 03.11.2003) в Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод».
Архівною довідкою від 01.02.2024 №05-38//2, виданою галузевим державним архівом, підтверджено нарахування заробітної плати позивачу з жовтня 1990 по жовтень 1998.
Довідкою від 10.06.2024 №01-36/72, виданою відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, підтверджено, що позивач на момент досягнення пенсійного віку, а саме 24.04.2024, дійсно працює на посаді вихователя Комунального закладу «Зміївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3.
Таким чином, згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зазначена вище посада, на якій працювала позивач, зараховуються до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Окрім того , матеріалами справи підтверджено, що вказаний заклад освіти відносився до державної форми власності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказаний вище період роботи підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу позивача.
Як вбачається з рішення відповідача №205050012864 від 04.11.2024 про відмову позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні вказаної виплати було те, що стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджений документами, становить менше 30 років (24 роки 08 місяців 09 днів).
Водночас, суд зазначає, що з оскаржуваного рішення не вбачається наявності підстав, на підставі яких позивачу не було враховано період роботи позивача з 03.10.1990 по 26.10.1198 вихователем дитячого садка військової частини НОМЕР_2 .
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься рішення Головного управління в Черкаській області №205050012864 від 12.08.2024, з якого встановлено, що підставою незарахування до спеціального страхового стажу є те, що страховий стаж в закладах та установах державної і комунальної форм власності не досягає 30 років.
З цього приводу суд зазначає, що вказане твердження відповідача спростоване висновками суду, тому оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню. Інших підстав для відмови в призначенні позивачу вищевказаної виплати в рішенні не зазначено.
Стосовно вимоги щодо призначення та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок грошової допомоги є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Судом встановлено, що відповідачем не враховано робота з 03.10.1990 по 26.10.1998 на посаді вихователя дитячого садка військової частини НОМЕР_2 , у зв'зку з відсутністю необхідного стажу.
Отже, позивачу не відмовлено по суті щодо призначення відповідної грошової допомоги, а зазначено про відсутність підстав для призначення допомоги з огляду на відсутність страхового стажу, а тому у суду відсутні підстави перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду та вирішувати питання перерахунку пенсії, без дослідження такого питання по суті звернення позивача відповідачем з врахуванням зазначених періодів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На час розгляду справи грошова допомога не призначена. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача перерахувати пенсію, отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою належного захисту прав позивача в даній частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №205050012864 від 04.11.2024 про відмову позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №205050012864 від 04.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко