Справа № 420/1195/23
25 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 420/1195/23, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05..05.2023 по справі № 420/1195/23 позов ОСОБА_1 задоволений частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в області щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 01.08.2022 про нарахування та виплату допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 та не прийняття відповідного рішення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 01.08.2022 про нарахування та виплату допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у розмірі 7000 грн. та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги адвокатом у сумі 3000 грн., в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року - залишено без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили.
Через канцелярію суду 31.10.2025 від представника позивача надійшла заява про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 420/1195/23 в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року прийнято до провадження заяву представника позивача про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 420/1195/23. Призначено розгляд заяви на 21 листопада 2025 року об 11 год. 30 хв.
В обґрунтування вказаної заяви останній зазначив, що 23.08.2023 року судом були видані два виконавчі листи про стягнення: 429,44 гривень судового збору; 4000,00 гривень витрат за надання правничої допомоги адвокатом. Державна казначейська служба України листами від 18.03.2024 року №5-11-11/5717 та від 09.10.2025 року №5-11-11/22289 повідомила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів. Крім того, у зв'язку з відсутністю достатнього бюджетного фінансування за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, гарантованих державою“, зазначене судове рішення не виконано за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, заявник вважає, що для повного та фактичного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду необхідно встановити або змінити порядок та спосіб виконання рішення суду.
19.11.2025 року до суду надійшла заява від відповідача, в якій він просить відмовити у задоволенні заяви.
20.11.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача.
20.11.2025 року до суду надійшла заява про розгляд заяви без участі від представника відповідача.
Враховуючи те, що 21.11.2025 року з 07:46 год. по 14:42 год. в м. Одесі тривала повітряна тривога, суд вирішив розглянути заяву в порядку письмового провадження після завершення повітряної тривоги.
Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 370, 373 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються на підставі виконавчого листа, виданого судом першої інстанції.
Згідно із ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» саме на виконавця покладається обов'язок виконати рішення суду та вжити заходів у разі відсутності добровільного виконання боржником.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, для зміни способу і порядку виконання судового рішення підставами є обставини, які роблять виконання неможливим.
Представник позивача у заяві просить допустити стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката із банківських рахунків боржника.
Статтями 23 та 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки здійснюються виключно в межах бюджетних призначень. Це означає, що Пенсійний фонд не може самостійно змінювати порядок фінансування чи здійснювати виплати поза межами доведених асигнувань.
Законом «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішень здійснюється органами державної виконавчої служби та Державною казначейською службою України.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: статтями 2, 3 передбачено, що держава гарантує виконання рішень суду, боржником за якими є державний орган; виконання здійснюється Казначейством у межах бюджетних призначень.
Банківські рахунки Пенсійного фонду України не є джерелом для примусового стягнення судових зборів чи інших платежів. Вони використовуються для операційних розрахунків, але не для виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень про стягнення коштів з державних органів здійснюється виключно через Державну казначейську службу України. Тобто, стягнення коштів безпосередньо з банківських рахунків Пенсійного фонду України суперечить чинному законодавству та не може бути встановлено судом як спосіб виконання рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 420/1195/23.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст. ст. 5-11, 241, 243, 248, 256, 293-295, 370, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 420/1195/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду
Повний текст ухвали складено 25.11.2025 року.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА