справа№ 380/16964/22
за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень
26 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (з урахуванням ухвали від 16 серпня 2023 року з питання внесення виправлення в судове рішення) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду 26 грудня 2022 року у справі №380/16964/22 скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (трьох мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику війни, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №380/16964/22 виправлено допущену в резолютивній частині постанови від 03.07.2023 описку.
13 вересня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 380/16964/22.
На адресу суду 25.06.2025 надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №380/16964/22 протягом 30 днів з моменту отримання ухвали.
Ухвалою від 22.09.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та встановлено новий строк для подання звіту про виконання постанови суду від 03.07.2023 у справі №380/16964/22 до 22.11.2024.
24.11.2025 на адресу суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі №380/16964/22.
Звіт про виконання судового рішення відповідає вимогам ч. 2 та ч. 3 ст. 382-2 КАС України.
Суд розглянув звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення та доповнення до звіту відповідно до ч.1 ст. 382-2 КАС України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (з урахуванням ухвали від 16 серпня 2023 року з питання внесення виправлення в судове рішення) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду 26 грудня 2022 року у справі №380/16964/22 скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (трьох мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику війни, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплачених сум.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 по справі №380/16964/22, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено нарахування позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік. За результатами проведеного розрахунку, сума, що підлягає виплаті ОСОБА_1 з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги за 2022 рік, склала 5190,00 грн.
У звіті Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що звернулося листом від 22.07.2025 №1300-5803-5/96499 до Пенсійного фонду України для виділення коштів на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі №380/16964/22.
Пенсійним фондом України листом від 21.08.2025 №2800-030102-9/55647 у відповідь на лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомлено, що на виконання пункту 10 Порядку №902 перерахування коштів стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень буде проводить тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
Крім того відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. На виконання постанови №821, Пенсійним фондом України у жовтні 2025 року розпочато виплату коштів на виконання судових рішень.
Зокрема, на виплату коштів за судовими рішеннями одержувачам Львівської області спрямовано 8,2 млн. грн, з них: на виплату поточної заборгованості -3,3 млн. грн, на виконання ретроспективних рішень-4,9 млн. грн. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.
В подальшому погашення заборгованості буде здійснюватись в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, без додаткового звернення пенсіонера чи вчинення будь-яких інших дій.
З урахування викладеного суд зауважує, що зазначене вище не можна вважати рішення суду від 03.07.2023 таким, що виконано у повному обсязі.
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19.
Так, з звіту пенсійного органу вбачається, що виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості по конкретним судовим рішенням (визначеним Пенсійним фондом України), тобто основною причиною невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості є відсутність фінансування.
Тобто, судом встановлено, що відповідач фактично не заперечує свого обов'язку щодо виплати суми заборгованості грошової допомоги.
Так, суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у пенсійного фонду умислу чи вини, а матеріалами справи підтверджується вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, то за таких обставин суд приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання такого.
За приписами частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання (частина перша).
За наслідками розгляду поданих ГУ ПФУ у Львівській області документів, суд дійшов висновку про необхідність прийняття звіту ГУ ПФУ у Львівській області про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 380/16964/22.
Керуючись ст. ст. 14, 248, 256, 295, 382 КАС України, суд -
ухвалив:
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в адміністративній справі №380/16964/22 за позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Гулкевич І.З.