справа № 380/21569/25
про вжиття заходів забезпечення позову
26 листопада 2025 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроль» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправними та скасування рішень
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроль» код ЄДРПОУ 30765316, місцезнаходження: вул.Промислова, 8, с. Жорниська, Яворівський р-н, Львівська область, 81083 до Державної інспекції архітектури та містобудування України код ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, Міністерства розвитку громад та територій України код ЄДРПОУ 37472062, місцезнаходження: проспект Берестейський, 14, м.Київ, 01135, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції архітектури та містобудування України “Про проведення позапланової перевірки» від 12.09.2025 № 193;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку громад та територій України “Про погодження здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю» від 03.09.2025 № 1336;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.09.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову №47-2025/02-2-03 від 08.10.2025 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Ухвалою від 17.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
25.11.2025 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить суд:
- зупинити дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26.09.2025 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: вул.Львівська, с.Погорільці, Львівський р-н, Львівська обл., на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884900:11:000:0414, до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/21569/25.
Заява обґрунтована тим, що Державна інспекція архітектури та містобудування України не мала права перевіряти виконання позивачем вимог раніше виданого припису щодо якого судом зупинено дію (забезпечено позов). Проведення такої перевірки - порушення статті 156 КАС України. Так у період з 02.05.2025 до 15.05.2025 Державна інспекція архітектури та містобудування України провела позапланову перевірку на об'єкті будівництва. За результатами перевірки встановлено порушення, а саме самочинне будівництво, оскільки будівлі збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Враховуючи те, що позивач порушив вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, Державна інспекція архітектури та містобудування України винесла припис б/н від 15.05.2025 про усунення у встановленому законодавством порядку допущених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року у справі №380/12595/25 дію такого припису зупинено шляхом вжиття заходів забезпечення позову, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, що свідчить про її законність та обґрунтованість. Також зазначає, що 26.09.2029 за результатами протиправно проведеного позапланового заходу, предметом якого була перевірка виконання вимог раніше виданого припису, Державна інспекція архітектури та містобудування України винесла новий припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з вимогою до позивача усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: вулиця Львівська, село Погорільці, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884900:11:000:0414, у термін до 26 листопада 2025 року. Державна інспекція архітектури та містобудування України не мала права видавати «припис на припис». Законодавством не передбачено правових підстав для видачі повторного припису в межах одного порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Порядок реагування органу влади при невиконанні припису чітко врегульовано нормами частини дев'ятою статті 4 та частини першої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державна інспекція архітектури та містобудування України не має права видавати другий припис з тим самим змістом, оскільки механізм реагування не включає повторного припису, це прямо випливає з частини дев'ятої статті 4 згаданого Закону.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи подані позивачем матеріали, суд вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям вказаної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 “Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Відповідно до Рекомендацій (2004)20 “Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004року, суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі Джабарі проти Туреччини (Jabari v. Turkey), 2000, заява №40035/98 та рішення у справі Чонка проти Бельгії (Conka v. Belgium), 2002, заява №51564/99).
Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов'язання на адміністративні органи. Цей принцип узгоджується з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи “Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів щодо тимчасового захисту від адміністративного акта.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144-153).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд встановив, що у період з 02.05.2025 до 15.05.2025 Державна інспекція архітектури та містобудування України провела позапланову перевірку на об'єкті будівництва за адресою: Львівська область, Львівський район, село Погорільці, вулиця Львівська, кадастровий номер: 4621884900:11:000:0414.
За результатами перевірки встановлено порушення, а саме самочинне будівництво, оскільки будівлі збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Враховуючи те, що позивач порушив вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, Державна інспекція архітектури та містобудування України винесла припис б/н від 15.05.2025 про усунення у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва за адресою: Львівська область, Львівський район, село Погорільці, вулиця Львівська на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884900:11:000:0414, шляхом оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт у термін до 15.07.2025, а також встановити інформаційний стенд з моменту отримання документу, який дає право на виконання будівельних робіт у термін до 22.07.2025 року.
Позивач оскаржив згаданий припис у судовому порядку.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №380/12595/25 дію згаданого припису зупинено до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №380/12595/25 про забезпечення позову залишено без змін.
Отже, починаючи з 15.07.2025 і дотепер діють заходи забезпечення позову шляхом зупинення припису Державної інспекції архітектури та містобудування України б/н від 15.05.2025.
Проте 26.09.2025 за результатами проведеного позапланового заходу, предметом якого була перевірка виконання вимог раніше виданого припису, Державна інспекція архітектури та містобудування України винесла новий припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з вимогою усунути у встановленому законодавством порядку, допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: вулиця Львівська, село Погорільці, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884900:11:000:0414, у термін до 26 листопада 2025 року.
Суд звертає увагу на те, що під час повторної позапланової перевірки не встановлено жодних нових порушень порівняно з первинною перевіркою, яка відбулась 15.05.2025року. Навпаки, встановлено, що будівельні роботи не ведуться, будівельна техніка відсутня, будівлі не експлуатуються.
Тобто, незважаючи на діючі заходи забезпечення позову, вжиті судом, Державна інспекція архітектури та містобудування України провела позапланову перевірку, предметом якої було виконання вимог раніше виданого припису, та винесла новий припис.
Суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер: 4621884900:11:000:0414, на якій зведені будівлі, перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу 402933055 від 08.11.2024 року.
Враховуючи правову природу припису про знесення об'єкта, виконання якого створює комплекс правових наслідків, для відновлення порушених прав позивача знадобиться докласти значних зусиль, що істотно ускладнить виконання рішення суду, у зв'язку із повним зникненням об'єкта будівництва та втрати майна. А відтак подальший розгляд справи буде формальним без ефективного поновлення порушеного права.
З урахуванням викладеного, суд висновує про істотні негативні наслідки для позивача, які спричинить виконання припису. За таких умов виконання вимоги припису про знесення будівель є непропорційним та надмірно обтяжливим для позивача.
Зважаючи на положення пункту 1 частини другої статті 150 КАС України, суд дійшов висновку, що у цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову, може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Розгляд справи судом і прийняття судом рішення, яке буде неможливо виконати, не спричинить ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, тому на переконання суду не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства визначеним у статті 2 КАС України.
Суд, вирішуючи заяву представника позивача враховує співмірність співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, а також відповідність виду забезпечення позову, який він просить застосувати, позовним вимогам.
Згідно з частиною шостою статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому для належного захисту прав заявника необхідним є забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26.09.2025року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884900:11:000:0414, до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/21569/25.
Суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову є надання тимчасового захисту можливо порушеним прав позивача та відповідає завданням, засадам і принципам адміністративного судочинства.
Водночас, суд зазначає, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.
Позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 19.03.2025 справа №300/6853/23.
Суд відхиляє аргументи представника позивача як підстави для вжиття заходів забезпечення позову про те, що Державна інспекція архітектури та містобудування України не наділена повноваженням видавати припис із вимогою про знесення об'єкта нерухомості та відсутності права видавати «припис на припис», оскільки їх протиправність може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин у справі, а також оцінки відповідних доказів в ході судового розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд
заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити повністю.
Зупинити дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26.09.2025року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884900:11:000:0414, до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/21569/25.
Ухвалу суду про забезпечення позову допустити до негайного виконання.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулик А.Г.