26 листопада 2025 рокусправа № 380/20229/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокап» до Львівської митниці, про визнання протиправними і скасування рішень, стягнення коштів.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокап» (далі - позивач, ТОВ «Мокап») з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400144/1 від 12.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності, у зв'язку з поставкою товару, ТОВ «Мокап» з метою митного оформлення товарів подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.
Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокап» (покупець) та компанією «Avis International Sp. z o.o», Польща (постачальник) 01.07.2024 укладено зовнішньоекономічний Контракт №6 (далі - контракт), предметом якого є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність покупця товари, згідно з рахунком-фактурою, а покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах договору.
Відповідно до істотних умов договору ціна та кількість товару вказуються у фактурах, які узгоджуються на кожну партію товару. Замовлення нової партії товару покупцем повинне бути виконане у довільній письмовій формі. Підтвердженням можливості виконання замовлення постачальником є підписані ним та вислані покупцю фактура на партію товару.
Умови поставки: FCA, Lodz, Республіка Польща (Інкотермс 2010) згідно з фактурою. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару в термін і на умовах, що зазначені в контракті, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. За згодою сторін можлива авансова оплата 100% згідно з виставленого рахунку.
На виконання вказаного договору контрагент виставив попередній рахунок-фактуру №Р2/07/2024 від 31.07.2024, відповідно до якого вартість товару (Starlink V4 EAN0850049670180 HS Code 85176200) становить 30700,00 Євро та здійснив поставку товару.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію 12.08.2024 №24UA209140022594U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Відповідно до картки відмови на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) №1/08/2024 від 06.08.2024, рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №1/08/2024 від 06.08.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) №458/24LB від 08.08.2024, декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №1/08/2024 від 06.08.2024, митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022427U3.00 від 09.08.2024, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №24UA209140022427U3 від 09.08.2024, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000706 від 09.08.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №1681 від 08.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 08.08.2024, зовнішньоекономічний договір №6 від 01.07.2024, договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.11.2023, заявку на перевезення №1681 від 06.08.2024, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України б/н від 09.08.2024, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 09.08.2024, картку обліку АТЗ №ПТ000288140 09.08.2024, лист від імпортера товару №б/н 05.08.2024, копію митної декларації країни відправлення №24PL401010E0252118 від 08.08.2024; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022594U5 від 12.08.2024.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимог митного органу, митним брокером позивача надано додатково підтверджуючі документи - копії комерційної пропозиції з мережі інтернет №б/н від 12.08.2024; посередницької фактури №RE-14954 від 30.07.2024; технічної інформації по товару №1 від 12.08.2024.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400144/1.
Рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які містять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД UA100060/24/216585 від 11.06.2024».
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000718. З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію від 13.08.2024 №24UA209140022771U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За приписами частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
З викладених норм права висновується, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, 16.09.2022 у справі №804/2708/18, від 18.05.2022 у справі №620/1735/20, від 21.09.2023 у справі №520/18432/21.
Суд також враховує висновки Верховного Суду у справі №520/22458/23 від 02.05.2024 при розгляді цієї справи.
Під час розгляду справи суд встановив, що між ТОВ «Мокап» (покупець) та компанією «Avis International Sp. z o.o», Польща укладено зовнішньоекономічний Контракт №6 від 01.07.2024.
Відповідно до істотних умов договору ціна та кількість товару вказуються у фактурах, які узгоджуються на кожну партію товару. Замовлення нової партії товару покупцем повинне бути виконане у довільній письмовій формі. Підтвердженням можливості виконання замовлення постачальником є підписані ним та вислані покупцю фактура на партію товару.
Умови поставки: FCA, Lodz, Республіка Польща (Інкотермс 2010) згідно з фактурою. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару в термін і на умовах, що зазначені в контракті, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. За згодою сторін можлива авансова оплата 100% згідно з виставленого рахунку.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару подав до митного органу митну декларацію 12.08.2024 №24UA209140022594U5, в якій митна вартість товарів, що імпортуються, визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).
Як зазначено в позовній заяві та в картці відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації позивачем надано: пакувальний лист (Packing list) №1/08/2024 від 06.08.2024, рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №1/08/2024 від 06.08.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) №458/24LB від 08.08.2024, декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №1/08/2024 від 06.08.2024, митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022427U3.00 від 09.08.2024, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №24UA209140022427U3 від 09.08.2024, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000706 від 09.08.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №1681 від 08.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 08.08.2024, зовнішньоекономічний договір №6 від 01.07.2024, договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.11.2023, заявку на перевезення №1681 від 06.08.2024, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України б/н від 09.08.2024, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 09.08.2024, картку обліку АТЗ №ПТ000288140 09.08.2024, лист від імпортера товару №б/н 05.08.2024, копію митної декларації країни відправлення №24PL401010E0252118 від 08.08.2024; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022594U5 від 12.08.2024.
Втім зі змісту оскарженого рішення встановлено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.
Тому, відповідач надіслав декларанту пропозицію, відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Позивачу запропоновано надати: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспорті (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а сам: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог митного органу, декларантом позивача надано додатково підтверджуючі документи - копії комерційної пропозиції з мережі інтернет №б/н від 12.08.2024; посередницької фактури №RE-14954 від 30.07.2024; технічної інформації по товару №1 від 12.08.2024.
Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митої декларації №24UA209140022594U5 документах зазначає таке:
- до митного оформлення надано ЦМР у гр.22 «відправник» внесено реквізити фірми «Bee Logistics Sp.z.o.o», документи які висвітлюють договірні відносини даної фірми із іншими учасниками угоди відсутні;
- у п.10.3 Контракту 6 від 01.07.2024 зазначено, що невід'ємною частиною цього контракту є специфікації, додатки, додаткові угоди, а також інші документи оформлені відповідно до цієї угоди. У п.4.5 Контракту, зазначено, що Постачальник звільняється від будь-якої відповідальності яка може виникнути у зв'язку із недоброзичливим використанням Покупцем торгових марок та/або знака для товарів та послуг, що вказані у Специфікаціях (…). Із змісту дано пункту є очевидним, що окремі умови Контракту можуть додатково узгоджуватись шляхом складання Специфікацій. У п.10.5 Контракту зазначено, що будь які зміни та доповнення до даного Контракту є дійсними, якщо вони зроблені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін. Специфікації до митного оформлення не було надано;
- до митного оформлення надано рахунок на відшкодування витрат на перевезення від 08.08.2024, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (ЦМР) вантаж перетнув кордон 09.08.2024. Тобто, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування не були відомі у повному обсязі;
- у п.4.3 Контракту зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Лодзь і згідно фактури. У гр. 20 митної декларації внесено умови поставки EXW Przemysl, у рахунку-фактурі відомості щодо умов поставки відсутні. Змін до Контракту щодо умов поставки до митного оформлення не надано;
- до гр. 44 внесено реквізити документу « 4301» - Заявка №1681. Документ до митного оформлення не надано.
Однією із підстав для прийняття оскарженого рішення стало те, що до митного оформлення декларантом позивача не надавалися належні документи, що підтверджують таку складову митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суд встановив, що позивач до митного оформлення не надав договорів про надання транспортно-експедиційних послуг укладених між учасниками контракту із фірмою «Bee Logistics Sp.z.o.o», яка вказана перевізником у CMR. Крім того, до митного оформлення не надавалися розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат від фірми «Bee Logistics Sp.z.o.o».
Також, відповідач вказав, що згідно з умов договору умови поставки: FCA, Lodz, Республіка Польща (Інкотермс 2010) згідно з фактурою. Однак згідно з МД (графа 20) умови поставки EXW Przemysl.
Суд зазначає, що як на момент митного оформлення, так і на день розгляду справи позивачем не надано доказів внесення зміни до істотних умов контракту №6 від 01.07.2024, щодо зміни умов поставки з «FCA, Lodz» на «EXW Przemysl»
При цьому, відповідно до рахунку-фактури №1681 від 08.08.2024 та довідки про транспортно-експедиційні витрати від 08.08.2024, виписані ФОП ОСОБА_1 , витрати на транспортування товару визначені за маршрутом Przemysl (Польща) - п/п Грушів - Львів (Україна).
Отже, надані позивачем документи не містять інформації щодо транспортних витрат по маршруту Lodz - Przemysl (Польща) та/або Lodz (Польща) - Львів (Україна).
При цьому, відповідач вказав, що відповідно відміток на CMR вантаж перетнув кордон 09.08.2024, а рахунок-фактура складена 08.08.2024, тобто, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування не були відомі у повному обсязі.
Так, рахунок-фактура №1681 та довідкою про транспортно-експедиційні витрати датовані 08.08.2024. Водночас згідно з CMR оцінюваний товар перетнув кордон 09.08.2024.
Отже, надані позивачем до митного оформлення документи не містять всієї інформації щодо витрат на транспортно-експедиційні витрати.
Також, суд встановив, що в оскарженому рішенні відповідач вказав, що в МД декларантом позивача в графі 44 вказано документ « 4301» - Заявка №1681», проте такий документ не надавався під час митного оформлення.
Суд дослідив наданий відповідачем пакет документів, які надавався декларантом позивача до митного оформлення, та встановив відсутність такого документу як «Заявка №1681 від 06.08.2024». Такого документу також не надано і до суду.
Таким чином, декларантом не спростовано сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.
Викладені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.
За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Водночас як встановлено під час розгляду справи позивач не надав митному органу жодного із вказаних у вимозі документу для спростування виявлених розбіжностей.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (статті 58 МК України).
З огляду на встановлені обставини справи і викладені норми права суд висновує, що декларантом позивача не спростовано сумнів митного органу в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачена пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.
Надані позивачем копії документів не надали митному органу можливості пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.
Суд також враховує, що декларантом не надано митному органу належних документів щодо визначення митної вартості товару, з урахуванням витрат на транспортування товару. Водночас надання відповідних документів є обов'язковим згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.
Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв'язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митного орагну щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Отже, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, прийняттю рішень про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості встановлено, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Відповідачем вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (стаття 60 МК України) подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала «МД UA100060/24/216585 від 11.06.2024».
Суд зазначає, що в оскарженому рішенні митний орган виклав достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. Рішенню про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 МК України, як це встановлено частиною 4 статті 57 цього Кодексу, а також витребування відомостей на підтвердження митної вартості вказаного товару.
За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв'язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об'єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, відповідач мав правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.
За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є правомірними.
Таким чином, відповідач під час здійснення митного контролю та прийняття оскарженого рішення діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович