ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/5114/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до ТОВ "Сатанов Аграр" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 672267,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на час подання позову за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 672267,20 грн та відсутнє майно, яке може бути використане як джерело для його погашення, у зв'язку чим наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку у відповідності до підпункту 20.1.33. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
05.08.2025 відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується підписом уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.02.2001 ТОВ "Сатанов Аграр" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за ТОВ "Сатанов Аграр", станом на 24.06.2025, обліковується заборгованість на загальну суму 672267,20 грн, яка утворилась внаслідок несплати грошових зобов'язань за платежами: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код класифікації доходів бюджету - 11010100) в розмірі 846,04 грн; орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 18010600) в сумі 412254,31 грн; єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (код класифікації доходів бюджету - 18050500) в розмірі 259166,85 грн, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків (зворотній бік а.с.6-а.с.35).
Податковий борг відповідача в сумі 672267,20 грн підтверджується також інформацією про податковий борг за № 18928-13 від 24.06.2025 (а.с.6) та розрахунком (а.с.38-40).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в зазначеному розмірі або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області надсилалась відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 08.02.2016 за № 23-25, яка 08.02.2016 отримана ТОВ "Сатанов Аграр", що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на корінці вказаної вимоги (а.с.7).
З метою виявлення активів платника податків позивачем направлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області за № 6867/5/22-01-13-03-05 від 20.05.2025 (а.с.36), за результатами розгляду якого Головне управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області, листом від 28.05.2025 (зворотній бік а.с.36-а.с.37), повідомило, що згідно з уніфікованої автоматизованої електронної системи в Хмельницькій області за ТОВ "Сатанов Аграр" не зареєстровано тракторів та сільськогосподарської техніки (зворотній бік а.с.36-а.с.37).
Також відповідно до сформованої Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 432708893 від 24.06.2025, у вказаних реєстрах відсутні відомості відносно відповідача (зворотній бік а.с.37).
У зв'язку із несплатою відповідачем податкового боргу та зважаючи на ту обставину, що вжиті позивачем заходи не призвели до погашення такого зобов'язання, а у платника відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.
Приписами частини 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 87.2. Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (пункт 94.1 статті 94 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 94.4. статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.33. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання.
Суд звертає увагу на те, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Положення пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках та підлягає застосуванню лише у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 826/8691/16, від 24 квітня 2020 року у справі № 802/2067/15-а, від 30 квітня 2020 року у справі № 813/3003/14, від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16, від 30 травня 2022 року у справі № 825/2335/18, від 18 жовтня 2022 у справі № 380/9147/21, від 06 червня 2023 у справі № 360/4856/20.
З огляду на непогашення відповідачем податкового боргу, за відсутності в нього майна, яке може бути використане в рахунок погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Сатанов Аграр", що знаходяться в банках, у межах суми податкового боргу в розмірі 672267,20 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 44070171, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, 29000) до товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" (код ЄДРПОУ 31328702, вул. Франка, 70, с. Манява, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77772) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку - задовольнити повністю.
Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" (код ЄДРПОУ 31328702, вул. Франка, 70, с. Манява, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77772), що знаходяться в банках в межах суми податкового боргу в розмірі 672267,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.