ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/4152/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЗАПЧАСТИНА ІФ» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЗАПЧАСТИНА ІФ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000009/2 від 28.03.2025 року ухвалене Івано-Франківською митницею.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000009/2 від 28.03.2025 року прийняте відповідачем з порушенням норм митного законодавства та ґрунтується виключно на припущеннях. Оскільки, позивачем подано усі існуючі документи, що відповідають вимогам ст. 53 МК України, на підставі яких було проведено розрахунок митної вартості у відповідності до основного методу. Не зважаючи на це Івано-Франківська митниця відмовила у оформленні товару та застосуванні у визначенні митної вартості товарів основного методу посилаючись на неможливість визначити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті з уже наданих Декларантом документів та ненадання Декларантом висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При визначенні митної вартості товару застосований резервний метод «ґ» вартість подібних або аналогічних товарів. Однак, позивач посилається на те, що відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від Декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
01.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Івано-Франківської митниці Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що оскільки інспектором під час здійснення митного контролю встановлено розбіжності в наданих декларантом документах , посадовою особою Івано-Франківської митниці декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів. Натомість декларантом не надано зазначених документів. Оскільки заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено та спрацювання ризиків враховуючи вимоги ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, однак таку вимогу декларантом не було виконано. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Між ТОВ «АВТОЗАПЧАСТИНА ІФ» та HUANGSHAN OUSTRONG TRADING CO., LTD (надалі - Продавець) укладено Контракт № 18-10/24 18 жовтня 2024 року (надалі Контракт), згідно з якими позивач купив товари, умови поставки та умови оплати якого вказуються в Специфікаціях.
Тобто Специфікація виконує роль документа, що фіксує замовлення позивачем партії товару, яка має бути поставлене Продавцем на узгоджених між Сторонами умовах.
Оплата товару здійснюється на підставі рахунку (Інвойсу) відповідно до фактичної кількості товару, що поставляється в партії. Загальна вартість Контракту: 300 000 доларів США.
Тобто, сторони обумовили загальну вартість товару, на котру має намір позивач купити у Продавця товар протягом дії Контракту.
Позивач замовив у Продавця партію товару фільтри до автомобілів в загальній кількості 12504 шт., на загальну суму 10 483,40 доларів США: Специфікація 1 - 12500 шт. на суму 10480,00 доларів США; Специфікація 2 - 4 шт. на суму 3,40 доларів США.
На підставі рахунку-фактури від Продавця (Інвойс № OS-AZ-2401 від 13.01.2025р. на суму 10479,62 доларів США) позивач здійснив оплату за Товар (фільтр автомобільний в кількості 12498 шт.), який має бути йому поставлений Продавцем, що підтверджується:
· Платіжне доручення в іноземній валюті № 13 від 10.03.25 року на суму 7479,62 доларів США (оплата депозиту при замовленні);
· Платіжне доручення в іноземній валюті № 118 від 21.10.24 року на суму 3 000,00 доларів США (доплата повної вартості партії товару).
Відповідно до Інвойсу та пакувального листа Продавець фактично відправив позивачу партію товару в кількості 12 498 штук , що на 6 одиниць менше від замовленої 12 504 на загальну суму 10 479,62 доларів США.
Позивачем зазначено, що дана ситуація пов'язана з тим, що Товар який замовляється позивачем має свою специфіку пакування, тому кожна партія, поставляється з урахуванням логістичної. Ціна за одиницю товару (відповідно до номенклатури) при цьому не змінювалася. Доставка вказаних товарів з Китаю (порт NINGBO) до Польщі відбулася через постачальника ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі Договору транспортного експедирування № 01102022 01.10.2022 року. Вартість даного етапу перевезення склала 62 466,90 грн. (відповідно до Рахунку фактури № СФ -43420 від 25.03.2025 року). Доставка Товару з Польщі (порт Гданськ) до позивача відбулася автомобільним транспортом на підставі Договору-заявки з ФОП ОСОБА_1 № 24/03 від 24.03.2025 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Вартість даного етапу перевезення складає 38 000,00 грн., відповідно до Рахунку N 5 від 26 березня 2025 р.
Так як даний товар транспортувався раз з іншим товаром позивача, митному органу було надано розрахунок витрат на транспортування, де визначено (вирахувано) суму витрат, що було віднесено до митної вартості товару, що розмитнювався відповідно до кожного етапу перевезення.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивач оформив та подав до Івано-Франківської митниці митну декларацію 25UA206020003816U4 від 26.03.2025.
Для визначення розміру мита та ПДВ, що підлягає сплаті за розмитнення товару, позивачем, відповідно до ст.. 57 та ч. 9. ст.. 58 МК України, застосовано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
На підтвердження митної вартості товару, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, митному органу було подано:
1) Контракт № 18-10/24 18 жовтня 2024 року;
2) Специфікація № 1 до Контракту № 18-10/24 від 18.10.2024 року;
3) Специфікація № 2 до Контракту № 18-10/24 від 13.01.2024 року;
4) Рахунок-фактура (інвойс) OS-AZ-2401 від 13.01.2025 року;
5) Пакувальний лист до Інвойсу OS-AZ-2401 від 13.01.2025 року;
6) Платіжне доручення в іноземній валюті № 13 від 10.03.25 року на суму 7479,62 доларів США;
7) Платіжна інструкція в іноземній валюті № 118 від 21.10.24 року на суму 3 000,00 доларів США;
8) Договору транспортного експедирування № 01102022 01.10.2022 року (перевезення морем);
9) Рахунок фактура № СФ -43420 від 25.03.2025 року;
10) Договору-заявки з ФОП ОСОБА_1 № 24/03 від 24.03.2025 на перевезення вантажу автомобільним транспортом;
11) Рахунок N 5 від 26 березня 2025 р.;
12) Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.03.2025 року (розрахунок);
13) Автотранспортна накладна MV1825-1 від 24.03.2025 року;
14) Коносамент ZJSM25010896D від 31.01.2025 року;
15) Супровідний документ T1 25PL322080NUC8CJK6 від 24.03.2025 року;
16) Декларація про походження товару OS-AZ-2401 від 13.01.2025 року (Інвойс);
17) Копія митної декларації країни відправлення 310120250519493422 від 24.01.2025 року.
Також позивачем додатково зазначено, що на момент подання позову ним уже здійснено оплату вартості перевезення товару в повному обсязі, що підтверджується:
- платіжна інструкція № 581 від 03.04.25 року;
- платіжна інструкція № 586 від 04.04.25 року;
26.03.2025 року на адресу Товариства (брокера) надійшов лист від Митного органу з проханням надати оригінали та /або копії документів, що зазначені в гр. 44 митної декларації 25UA206020003816U4 від 26.03.2025 року.
Також 26.03.2025 року Митним органом також було надіслано лист з проханням надати документи для підтвердження митної вартості товару передбачені 2 ст. 53 МКУ в т.ч. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Позивачем невідкладно було надіслано на електронну адреси Митного органу Проформу-інвойс від 13.01.2025 року (цінова пропозиція по вартості товару від Продавця). Як зазначає позивач, будь яких інших документів, які б міг ще надати позивач на підтвердження митної вартості товару у нього не було.
28.03.2025 року на адресу Товариства (брокера) надійшов лист від Митного органу з проханням надати експертний висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Однак, в жодному з листів від відповідача відсутні будь які повідомлення про наявність у поданих документах ознак передбачених ч. 3. ст. 53 МК України та/або повідомлення про неможливість Митниці встановити складові митної вартості товару.
Цього ж дня на адресу Товариства (брокера) надійшла Карта відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206020/2025/000009/2 від 28.03.2025 року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ МК України.
Змістом статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.
Згідно статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем продавцю або на користь продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товару, зокрема, є: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс); банківський документ про сплату вартості товару (якщо рахунок оплачений); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (за наявності); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від Декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Однак, як встановлено з матеріалів адміністративної справи встановлено, що відповідачем надсилався лист позивачу з проханням надати документи для підтвердження митної вартості передбачені 2 ст. 53 МКУ в т.ч. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. У відповідь на даний лист позивачем надіслано на електронну адреси Митного органу Проформу-інвойс від 13.01.2025 року (цінову пропозицію по вартості товару від Продавця).
Однак, відповідачем вимагався від позивача надати експертний висновок про вартість товару. Однак, відповідач не зазначив в своєму зверненні інформації про наявність у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки документів або не вони містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, всупереч ч. 3 ст. 53 МК України, цього ж дня митний орган виніс рішення про коригування митної вартості товарів UA206020/2025/000009/2 від 28.03.2025 року.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Рішення митного органу має бути обґрунтоване та виходити з інформації, що міститься в поданих документах.
Однак, відповідачем не надано позивачу інформацію які саме відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів, не вдалося митному органу отримати із поданих документів та що перешкоджає визначити ціну, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар.
Також суд з матеріалів адміністративної справи встановлено, що вимога відповідача надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів поступила 28.03.2025 року о 16.14, а оскаржуване рішення було оформлене вже за дві години цього ж дня - о 18.03 являється порушенням норм МК України.
Щодо твердження відповідача, що заявлена митна вартість товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При цьому, посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації, як на є джерелом цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за другорядним методом.
Позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що висловлена в Постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24, адміністративне провадження № К/990/51214/24:
«Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень». А також висновками з Постанови Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/228/17): «Саме посилання митного органу на факт наявності в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку».
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000009/2 від 28.03.2025 року ухвалене Івано-Франківською митницею.
Стягнути за рахунок Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЗАПЧАСТИНА ІФ» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.