25 листопада 2025 року Справа № 280/9240/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанов, стягнення матеріальної шкоди
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Запорізькій області ДПП, третя особа), в якому просить:
визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 10.10.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79318619;
стягнути з відповідача 1021,00 грн завданої матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 1, 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 291, 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тим, що оскільки постанова ще знаходиться в процесі оскарження в районному суді, вона не підлягала виконанню й не могла бути підставою відкриття виконавчого провадження та, як наслідок, примусового стягнення коштів.
Ухвалою судді від 22.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 287 КАС України.
Відповідач позов не визнав, 31.10.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №54687), в якому пояснює, що до відділу на виконання із супровідним листом від 23.07.2025 за вихідним №20965/41/32/2025 надійшла постанова ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 видана ДПП УПП в Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 510,00 грн. Зауважує, що згідно з відміткою на виконавчому документі дата набрання чинності постанови 23.06.2025, у зв'язку із чим 10.10.2025 керуючись статтями 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Підстави не виносити постанову про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
03.11.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №54893), у якій додатково вказує, що постанова оскаржувалась, строк, установлений ст. 307 КУпАП, ще не сплив. Примусове виконання, яке згідно зі ст. 308 КУпАП та Закону України «Про виконавче провадження» передбачає стягнення подвійного розміру штрафу, витрат на облік правопорушень та виконавчого збору, безпідставно покладає на мене тягар їх сплати, хоча строк добровільної сплати штрафу в початковому розмірі не сплив.
Крім того, 11.11.2025 позивачем до суду через систему «Електронний суд» подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №56421), у якій пояснює, що 22 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, залучено УПП в Запорізькій області ДПП як третю особу на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. 10 жовтня 2025 року відповідачем було повернуто мені 952,00 грн помилково або надмірно стягнутого боргу, у зв'язку із чим просить суд змінити у другій позовній вимозі суму стягнення з 1021,00 грн на 69,00 грн.
За приписами частини 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 7 статті 47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
Судом встановлено, що заява подана з додержанням вимог статей 47, 160, 161 КАС України. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про прийняття до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Так, 13.11.2025 від Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №57368), у яких звертає увагу суду, що отримавши матеріали щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець: здійснює аналіз чи наявна підстава для відкриття виконавчого провадження, а саме заява стягувача та оригінал виконавчого документа, здійснює аналіз та виключає підстави визначені п. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення стягувачу органом державної виконавчої служби, без прийняття до виконання виконавчого документа. Виконавцем встановлено, що виконавчий документ постанова ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 відповідає вимогам визначеним статтею 4 Закону, наявна назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили. Також зауважує, що після отримання позовної заяви ОСОБА_1 про оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця та перевірки реєстру судових рішень, державним виконавцем було встановлено, що у Дніпровському суді м. Запоріжжя знаходиться справа №334/6091/25 про скасування постанови ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 року видана ДПП УПП в Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 510,00 грн. Вказує, що 10.11.2025 згідно з перевіркою реєстру судових рішень було встановлено, що 23.10.2025 винесено рішення про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а тому 10.11.2025 державним виконавцем винесено розпорядження про повернення грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 952,00 грн. При розподілі грошових коштів, знімається плата за користування автоматичною системою виконавчого провадження в сумі 69,00 грн. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Постановою серії EHA № 5046782 рядового поліції батальйону № 3 роти № 1 взводу № 1 УПП в Запорізькій області ДПП Овчаренка Андрієм Івановичем ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за нібито порушення нею п.4.14г ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2025 відкрито провадження у справі № 334/6091/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено слухання справи у судове засідання на 23 жовтня 2025 року з викликом осіб, які вказані у позовній заяві.
До Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі на виконання із супровідним листом від 23.07.2025 за вихідним № 20965/41/32/2025 надійшла постанова ЕНА №5046782 від 23.06.2025, видана УПП в Запорізькій області ДПП про стягнення з позивача на користь держави штраф у подвійному розмірі 510,00 грн. Згідно з відміткою на виконавчому документі датою набрання чинності постанови № ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 УПП в Запорізькій області ДПП зазначено - 23.06.2025.
10.10.2025 головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79318619, а також постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, постанову про арешт коштів боржника в межах суми 1021,00 грн.
Направлено вимогу до банків - учасників обміну в АСВП на отримання інформації, яка містить банківську таємницю. Згідно відповіді банківських установ за боржником зареєстровані розрахункові рахунки у АТ «Райффайзен Банк» .
13.10.2025 до АТ «Райффайзен Банк» направлено платіжну інструкцію про списання вищевказаних коштів.
15.10.2025 до Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі надійшли списані грошві кошти у сумі 1021 грн, у рахунок погашення боргу, які на теперішній час не перераховані , та знаходяться на депозитному рахунку відділу.
15.10.2025 винесено постанову ВП №79318619 про зняття арешту з коштів боржника.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із даним позовом.
У подальшому, постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 по справі № 334/6091/25 позов ОСОБА_1 до УПП в Запорізькій області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задоволений, визнано протиправною та скасовано постанову серії EHA № 5046782 рядового поліції батальйону №3 роти № 1 взводу № 1 УПП в Запорізькій області ДПП Овчаренка Андрія Івановича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП закрито.
Постанова Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 по справі №334/6091/25 набрала законної сили 04.11.2025.
10.11.2025 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі винесено розпорядження про повернення грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 952,00 грн, сума 69,00 грн. перераховані як витрати за користування автоматичною системою виконавчого провадження.
У той самий день, головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з скасуванням постанови ЕНА №5046782 від 23.06.2025, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №79318619, яку направлено сторонам.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79318619 стала постанова серії ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 127 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн за порушення нею п.4.14г ПДР України.
Отже, у розумінні положень Закону № 1404-VIII вказана постанова є виконавчим документом.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За приписами частин 1, 2 статті 18 указаного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно зі статтею 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною 1 статті 307 цього Кодексу
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
За приписами статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскарження особою постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зупиняє можливість її пред'явлення до примусового виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у виниклих між ними правовідносинах.
Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, за приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У цій справі згідно з відміткою на виконавчому документі датою набрання чинності постанови №ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 УПП в Запорізькій області ДПП зазначено - 23.06.2025. При цьому, на час звернення УПП в Запорізькій області ДПП із заявою про примусове виконання постанови серії ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 інформації про її оскарження в судовому порядку (ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі № 334/6091/25 від 31.07.2025) державному виконавцю не надано.
Суд наголошує на тому, що своєю чергою, органи ДВС в силу Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку.
Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.
Відтак, станом на 10.10.2025 констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови серії ЕНА № 5046782 від 23.06.2025 без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79318619 від 10.10.2025.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №815/6844/17 та від 27.03.2019 у справі №826/15117/17, від 14.03.2024 справі №591/4234/23.
Крім того, при ухваленні рішення судом враховано, що на даний час спірне виконавче провадження закінчено на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з скасуванням постанови ЕНА №5046782 від 23.06.2025, про що старшим держаним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі винесено відповідну постанову від 10.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №79318619, а також розпорядження про повернення грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 952,00 грн, що саме позивачем не заперечено.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 69,00 грн завданої матеріальної шкоди, то такі не підлягають до задоволення, враховуючи наступне.
Набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 № 226;далі - Порядок).
Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не зверталась із вимогою про стягнення коштів з державного бюджету, лише просить повернути вилучені кошти, що має різне правове значення.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1 та 2 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10; код ЄДРПОУ 35036926), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак