26 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/3020/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 42271,93 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не виконав законодавчо встановлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2024 року, однак добровільно до 15 квітня суми адміністративно-господарських санкцій не сплатив. З огляду на зазначене вважає, що такі санкції підлягають стягненню в судовому порядку. Окрім того, враховуючи своєчасну не сплату передбачених законом санкцій, відповідачу нараховано також пеню.
27 травня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечила. Так, зазначила, що обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю покладений не виключно на роботодавця, а також і на державу в особі її уповноважених органів, насамперед органів служби зайнятості. Стверджує, що в 2024 році вона подавала звіти за формою №3-ПН до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості. Окрім того, у зв'язку з самостійно виявленою помилкою у раніше поданому податковому розрахунку за вересень - грудень 2024 року, вона подала уточнюючі звіти, де перерахувала середньооблікову чисельність працівників у кількості 7 осіб, про що повідомила позивача.
29 травня 2025 року позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій наведені відповідачем доводи вважає безпідставними. Так, зауважує, що всі розрахунки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюються в автоматичному режимі без втручання працівників відділення. Тому якщо відповідач не погоджується зі своїми ж даними, законодавством передбачена можливість коригування розрахунків адміністративно-господарських санкцій. Однак такі зміни можуть бути внесені до реєстру до 31 березня поточного року, за наслідками чого Фонд до 10 червня формує та надсилає роботодавцю уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій. Внесення будь-яких змін до показників у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування після 31 березня поточного року не матиме наслідків для розрахунку санкцій. Окрім того, звертає увагу суду на те, що відповідач не надав належних доказів виконання нормативу робочих місць, таких як введення посади до штатного розкладу, наказ про створення посади для особи з інвалідністю.
13 червня 2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких з доводами позивача не погоджується. Зазначає, що у поданому до державної служби зайнятості звіті №3-ПН наявна вся необхідна інформація для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю, що є належним доказом виконання встановленого законодавством нормативу.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) провело аналіз діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2024 рік в ФОП ОСОБА_1 складає 8 осіб, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для такого становить 1 особа. Разом з тим, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в ФОП ОСОБА_1 складає 0 осіб.
З огляду на зазначені відомості Фондом зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Поряд з цим, адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2025 року ФОП ОСОБА_1 не сплатила.
У зв'язку із виявленим порушенням законодавчих вимог Фонд самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті ФОП ОСОБА_1 у розмірі 42103,53 грн. (84207,06 грн / 2).
Окрім того, у зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін Фонд нарахував пеню в сумі 168,40 грн та звернувся до суду з даним адміністративним позовом
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 17 Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Норми ст. 18 Закону встановлюються обов'язок для підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ч.ч. 1, 2, 4 ст. 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.
Відповідно до ст. 19 Закону, Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Відповідно до відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 8 осіб, з огляду на що середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2024 році повинна складати 1 особу.
В обґрунтування відсутності підстав для стягнення з неї адміністративно-господарських санкцій, ФОП ОСОБА_1 стверджує, серед іншого, що в 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників в неї становила 7 осіб. Вказану неузгодженість пояснила допущеною помилкою в раніше поданій податковій звітності.
Однак суд вважає такі доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з п. 3.2 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (далі - Інструкція №286), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця (пп. 3.2.1 п. 3.2 розділу 3 Інструкції №286).
Підпунктом 3.2.4 п. 3.2 розділу 3 Інструкції №286 визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.
Так, згідно з долученими ФОП ОСОБА_1 уточнюючими відомостями про нарахування заробітної плати застрахованим особами за вересень 2024 року, ОСОБА_2 був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України з 30 вересня 2024 року. Отже, враховуючи визначений пп. 3.2.4 п. 3.2 розділу 3 Інструкції №286 порядок обрахунку середньооблікової кількості працівників, така за вересень 2024 року становила 5,966, що заокруглюється до 6 осіб.
Показник визначення середньооблікової кількості штатних працівників за рік обчислюється відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 розділу 3 Інструкції №286, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, 12.
Так, відповідно до наданих позивачем відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, облікова кількість штатних працівників в ФОП ОСОБА_1 в 2024 році була наступна: січень - 9 осіб, лютий - 9 осіб, березень - 10 осіб, квітень - 9 осіб, травень - 9 осіб, червень - 9 осіб, липень - 9 осіб, серпень - 6 осіб, вересень - 6 осіб, жовтень - 6 осіб, листопад - 6 осіб, грудень - 6 осіб. Тобто середньооблікова кількості штатних працівників за рік, розрахована в передбаченому пп. 3.2.5 п. 3.2 розділу 3 Інструкції №286 порядку, становить 8 осіб.
Однак подані ФОП ОСОБА_1 уточнюючі звіти не змінять розрахованої за пп. 3.2.5 п. 3.2 розділу 3 Інструкції №286 середньооблікової кількості штатних працівників за рік (9 + 9 + 10 + 9 + 9 + 9 + 9 + 6 + 6 + 5 + 5 + 5 = 91 /12 = 7,583, що за правилами округлення становить 8).
Більше того, суд враховує, що такі уточнюючі звіти були подані відповідачем 30 квітня 2025 року, тобто вже після 31 березня поточного року, як того вимагає ст. 19 Закону.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 підкреслив, що з набранням чинності Законом (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 20 Закону, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Таким чином, обов'язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.
З огляду на зазначене суд здійснює розгляд обґрунтованості заявлених вимог з врахуванням того, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році у ФОП ОСОБА_1 становив 1 особу.
Щодо наявності підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій суд враховує наступне.
Частиною 1, 2 ст. 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Отже, аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає можливість зробити висновок, що в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації, фізичних особи, які використовують найману працю, зобов'язані сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. В межах спірних правовідносин при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Тому визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно з п. 1.4 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12.04.2022 р. (далі - Порядок), форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб, за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Відповідно до п. 1.5 Порядку, форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Пунктом 1.7 Порядку передбачено, що актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв'язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.
Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості (п. 1.8 Порядку).
З аналізу положень Порядку вбачається, що на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Тобто, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Отже, поданий до органів зайнятості звіт за формою №3-ПН є доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. В свою чергу своєчасно та в повному обсязі надаючи інформацію про попит на вакансії, роботодавець, фактично, вживає усіх залежних від нього заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Так, судом встановлено, що 03 січня 2024 року та 21 жовтня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подала до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості звіти форми №3-ПН, в яких повідомила про наявні в неї вакансії водія категорії «Е» та бармена, які можливі для працевлаштування особи з інвалідністю.
Тобто в спірних правовідносинах відповідач виконала вимоги Закону щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема: створила відповідні робочі місця та повідомила державну службу зайнятості про наявні вакантні посади. Доказів того, що ФОП ОСОБА_1 відмовляла особам з інвалідністю у прийнятті на роботу матеріали справи не містять.
На думку суду, роботодавець не може нести відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо він вжив всі необхідні заходи, зокрема: створив робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформував про це відповідні установи, але фактично не працевлаштував особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити своєчасність подання звітів форми №3-ПН, оскільки вказане питання не є предметом даного позову. Суд зазначає, що за несвоєчасність подання роботодавцем звітності законодавством передбачений інший вид відповідальності.
З огляду на зазначене суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 вжила залежних від неї передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому не може нести відповідальність за невиконання встановленому законодавством нормативу з незалежних від неї причин.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих вимог, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд не вирішує питання розподілу судових витрат у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 13592841) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін