Іменем України
25 листопада 2025 року
м.Харків
справа № 638/11874/24
провадження № 22-ц/818/3613/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участі секретаря Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал банк» про захист прав споживача, -
за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Універсал банк», представника ОСОБА_1 адвоката Мариничева Юрія Павловича на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року, постановлене суддею Шамраєвим М.Є.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на його користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 181 499,13 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 переплату за договором про надання банківських послуг № б/н від 04.12.2018 р. в сумі 25 965,35 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Універсал Банк» в дохід держави судовий збір в сумі 259,65 грн.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд формально підійшов до розгляду справи та надав невірну оцінку доказам, невірно застосував норми матеріального права, поверхнево, встановив істотні обставини по справі, від з'ясування яких залежить ухвалення об'єктивного та справедливого рішення по суті, а також проігнорував факти, які свідчать про те, що стаття 1212 ЦК може бути застосована лише після визнання недійсною угоди, або встановлення факту безпідставності набуття.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мариничев Ю.П. просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у цивільній справі № 342/180/17 та Постанові Верховного Суду від 18.05.2022 р. у цивільній справі № 697/302/20. Розмір коштів, надмірно сплачених апелянтом за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.12.2018 р. є доведеним. Апелянт вважає, що діями відповідача йому спричинено збитки, які полягають у переплаті коштів за договором кредиту.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Мариничева Ю.П. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що установленими у справі № 638/20329/23, обставинами, зокрема наданими банком відомостями про рух коштів по картці, з яких убачається, що позивач користувався кредитними коштами, здійснював платежі, проводив відповідні розрахунки у магазинах, на заправках, в аптеках тощо, при цьому здійснив переплату по сплаті боргу, позов підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення з відповідача на користь позивача переплати, тобто безпідставно набутих коштів, в сумі 25 965,35 грн (316 066,25 грн - 290 100,90 грн).
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 04.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету - заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначив про те, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.
Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
У п. 10 означеної заяви-анкети зазначено, що згідноЗакону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», він надає Банку згоду на обробку, передачу та отримання Банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб з метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. Надав право та доручив ПАТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у ПАТ «Універсал Банк», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та Банком.
На підставі укладеного Договору б/н від 25.05.2018 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом є платіжна карта на яку було встановлено кредитний лімі.
Акціонерного товариства «Універсал Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 74 451,84 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.12.2018 за період з 06.01.2021 по 02.11.2023.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19.08.2024, у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовлено.
Як вбачається з тексту судових рішень у справі № 638/20329/23 в цій справі розглядались позовні вимоги за кредитним договором №б/н від 04.12.2018, в тому числі факт укладання кредитного договору та наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК».
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 наголошує, що через переплату грошових коштів по кредитному договору йому спричинено збитки, надав узагальнюючі розрахунки, які здійснені позивачем на підставі аналізу анкети -заяви та виписок за кредитним договором №б/н від 04.12.2018. Вважає, що такі кошти набуті відповідачем без достатніх правових підстав.
Отже, предметом даного судового розгляду, є вимога позивача стягнути з відповідача збитки у вигляді переплати за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.12.2018 року у розмірі 181499,13 грн.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною першою ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, грошові кошти, питання про стягнення яких просить позивач, були сплачені ним на рахунок АТ «Універсал» на виконання вимог кредитного договору від 04.12.2018.
На переконання позивача розмір коштів, надмірно сплачених ним за договором № б/н від 04.12.2018 р. складає: 65 613,43 грн. + 175 885,70 грн. - 60 000,00 грн. (розмір тіла кредиту - кредитний ліміт) = 181 499,13 грн, які він просить стягнути з відповідача, вважаючи їх сумою переплати за договором про надання банківських послуг № б/н від 04.12.2018 р.
При цьому позивач наголошує, що підписання вищевказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк» не може вважатися укладенням кредитного договору в розумінні ст. ст. 634, 1054, 1055 ЦК України, оскільки вказана Анкета-Заява не містить істотних умов кредитного договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати, строк видачі та повернення кредиту та інше., а також оскільки в ній відсутнє посилання на конкретну редакцію Умов обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк», до умов якої споживач ознайомився, погодився та приєднався та вказані Умови обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк»» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма договору.
Таким чином, позивач вважає, що між ним та АТ «Універсал Банк» відсутні договірні відносини з приводу надання та користування кредитними коштами.
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд не звернув уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 сплатив АТ «Універсал Банк» кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме з 04.12.2018 по14.02.2024 року, регулярно, різними сумами, всього було перераховано понад 100 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача.
Так позивач, не вважаючи себе зобов'язаним перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо кредитного договору, а також будь-яких інших зобов'язань, здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Таким чином відсутні підстави для стягнення зазначених коштів як безпідставно набутих.
Також судова колегія не вбачає підстав для стягнення їх як збитків.
Суд на зазначене уваги не звернув та помилково стягнув 25965,35 грн на користь позивача.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 стосуються повернення грошових коштів як надмірно сплачених за кредитним договором, та не відносятся до захисту прав споживачів в розумінні положень Закону України "Про захист прав споживачів".
Оскільки апеляційна скарга АТ "Універсабанк" підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2333,07 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мариничева Юрія Павловича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року " - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УніверсалБанк" про захист прав споживача відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УніверсалБанк" судовий збір у сумі 2333,07 грн
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 26.11.2025 року.