Справа №: 644/10517/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1447/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного заходу
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисника ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самого підозрюваного ОСОБА_7 , належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 06 11 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001538 від 05.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України задоволено та застосовано щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів до 13 год. 15 хв. 03 січня 2026 року.
Визначено суму застави протягом дії запобіжного заходу в сумі 100000 грн. (сто тисяч).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, необхідно покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування або суду; повідомляти прокурора, суд про необхідність зміни свого місця проживання або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України, в разі їх наявності; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу органу досудового розслідування або суду.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена у дохід Держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Вимоги апеляційних скарг, з узагальненими доводами осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, яка містить прохання: скасувати ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 06 11 2025 та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду обставин справи, не вмотивував своє рішення, жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України, прокурором не доведений, визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 підтримувала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Прокурор та підозрюваний ОСОБА_7 на участі в судовому засіданні не наполягали, жодних заяв від них не надходило.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності підозрюваного та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та від них надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років
Щодо ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що, враховуючи повідомлену ОСОБА_7 , підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призначений на посаду стілець-номер обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що може створити умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України.
Беручи до уваги той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_7 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із думкою слідчого судді щодо можливості усвідомлення тяжкості та невідворотності покарання за вчинення тяжкого злочину ОСОБА_7 , у разі доведення його винуватості, останній може залишити та змінити своє місце проживання, а також може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Щодо ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, оскільки підозрюваний обізнаний про анкетні дані потерпілих та свідків, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження, а також той факт, що свідки ще не допитані в ході досудового розслідування, враховуючи, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_7 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, раніше судимий, не виключена можливість того, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення з корисливих мотивів, що свідчить про особливий цинізм його вчинення та реальну можливість продовження підозрюваним своєї злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, за клопотанням сторони захисту, але, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні злочину на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає на доцільне відмовити адвокату ОСОБА_6 щодо обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, зважаючи на наступне.
Підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинив кримінальне правопорушення за ч.4 ст.186 КК України, що є тяжким злочином, є раніше судимим, у період воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, захист цього права має особливе суспільне значення, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства,
Крім того, виходячи із наведеного, колегія суддів звертає увагу та погоджується із думкою слідчого судді, що для запобігання доведеним ризикам, слід застосувати до підозрюваного саме запобіжний захід, пов'язаний із триманням під вартою з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, визначає заставу у розмірі, 100 000 грн та вважає її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Суд вважає, що з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою із заставоюздатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігти встановленому ризику.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого та прокурора, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із заставою щодо ОСОБА_7 .
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданих апеляційних скарг.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави щодо підозрюваногопід час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 06 11 2025 року про застосування щодо підозрюваного за ч.4 ст.186 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 13 год 15 хв 03 січня 2026 року, із заставою, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4