Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/636/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В. В.
Категорія - 173-2 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В. М.
25.11.2025 року. суддя Кропивницького апеляційного суду Онуфрієв В.М., за участю секретаря Сакари І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.,
Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 05.09.2025 року близько 10 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав її грубою нецензурною лайкою, чим завдав моральні страждання, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтував тим, що розгляд справи судом першої інстанції був проведений у моїй відсутності з порушеннями: ч. 1-2 ст. 268, ч. 2 ст. 277, ч.1 ст. 277-2. ст. ст. 251,278, 280 КУпАП. Вказує, що 01.10.2025 року отримав від працівника суду судову повістку за ч.1 ст. 173-2 КУпАП на 02.10.2025 року на 08.50 год., що є неприпустимим порушенням ч. 1 ст. 277-2 КУпАП з боку суду головуючої судді Адаменко І.М. по справі вчинення домашнього насильства ч.1 ст.173-2 КУпАП. При цьому просив суд по справі викликати і допитати заявника та потерпілу, та перенести розгляд справи на інший день, і такі мої законні вимоги були не задоволенні. Крім того, вказує, що оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 172-20, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 206-1, розглядаються протягом доби з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, суддя позбавлений законних підстав для застосування примусового приводу. Вказані недоліки унеможливлюють повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи і прийняття законного рішення у встановлені ст.277 КУпАП строки, у зв'язку із чим матеріали про адміністративне правопорушення відносно нього повинні бути судом повернуті органу поліції для належного оформлення у виконання вимог КУпАП, але цього суд не зробив.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Заяв про відкладення не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Тобто згідно вказаної норми закону, обов'язковим елементом об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне вчинення домашнього насильства. Виходячи з пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року N 2229-VIII, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та всі зібрані докази у їх сукупності правильно встановив дійсні фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №482857 від 05.09.2025 року, ОСОБА_1 , 05.09.2025 року близько 10 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав її грубою нецензурною лайкою, чим завдав моральні страждання, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.
Проте, незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і на це правильно послався у своїй постанові суд першої інстанції, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, і зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №482857 від 05.09.2025 року (а.с.1); рапортом поліцейського про прийняття заяви по лінії 102 від 05.09.2025 року (а.с.6); протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 05.09.2025 року (а.с.7); письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 05.09.2025 року (а.с.8).
Таким, чином вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у апеляційного суду не виникає.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що розгляд справи судом першої інстанції був проведений у відсутності ОСОБА_1 чим порушено ст. 268, ст. 277, КУпАП, є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки не встановлено порушень норм КУпАП під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст.245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно із ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
При призначенні ОСОБА_1 виду та розміру адміністративного стягнення районний суд у повній мірі врахував характер вчиненого нею правопорушення, ступінь вини, її особу, майновий стан та призначив справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., яке є достатнім для виправлення останнього, а також запобіганню вчинення ним, а так само іншими особами аналогічних правопорушень.
Порушень вимог КУпАП, які б стали підставою для скасування чи зміни по суті правильного винесеного судом рішення апеляційним судом не встановлено. Підстави для закриття провадження по справі відсутні.
Беручи до уваги вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є законною обгрунтованою та мотивованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис)