Єдиний унікальний номер 722/1830/25
Номер провадження 2/722/648/25
20 листопада 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25.11.2024-100002526, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн., строком на 155 днів, тобто до 28.04.2025 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №25.11.2024-100002526 від 25.11.2024 року, станом на дату подання позову у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 18060, яка складається з: 6000 грн. - тіло кредиту; 7440 грн. - проценти; 540 грн. - комісія; 1080 грн. - додаткова комісія; 3000 грн. - неустойка, яку просив стягнути з відповідача на користь позивача в повному об?ємі.
Представник позивача Горна В.І., будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилася, однак у поданій до суду позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Побережна О.Д., будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. З підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Даними копій пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору №25.11.2024-100002526 (кредитної лінії) від 25.11.2024 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №25.11.2024-100002526 (кредитної лінії) від 25.11.2024 року, інформаційного повідомлення позичальника, довідки №107-3107 від 31.07.2025 року та картки субконто Контрагенти за 25.11.2024-18.09.2025 підтверджується, що 25.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6000 грн. на строк 155 днів до 28.04.2025 року, з фіксованою процентною ставкою 1% на день. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача визначена у розмірі 15060 грн., з яких 6000 грн. - тіло кредиту; 7440 грн. - відсотки; 540 грн. - комісія за надання кредиту; 1080 грн. - комісія за обслуговування. Складові кредитного договору містять електронний підпис ОСОБА_1 в якості позичальника (а.с.13, 18-30, 59-68).
Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Споживчий центр» (а.с.11).
Згідно довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №25.11.2024-100002526 від 25.11.2024 року у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 18060 грн., яка складається з: 6000 грн.-тіло кредиту; 7440 грн.-проценти; 540 грн.-комісія за надання кредиту; 1080 грн.-комісія за обслуговування; 3000 грн.-неустойка (а.с.14).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладенням 25.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору №25.11.2024-100002526 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ст.562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Що стосується вимог в частині стягнення нарахованої комісії за кредитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8 договору комісія за надання кредиту - 9% від суми кредиту та складає 540 грн. Пунктом 9 договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 540 грн. у кожному з двох чергових періодів, що складає 1080 грн. Всього нараховано комісії 1620 грн.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з чим у Законі України Про захист прав споживачів текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.
Пунктами 8, 9 кредитного договору, підписаного ОСОБА_1 , встановлено комісію за надання кредиту та обслуговування кредиту в розмірі 1620 грн., тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», отже ці положення договору є нікчемними.
Враховуючи, що вимагається до стягнення: 1620 грн. - заборгованість за комісією за пунктами 8, 9 кредитного договору, щодо якого встановлено нікчемність, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості за комісією.
Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано - 3000 грн. неустойки під час дії воєнного стану на території України.
Враховуючи, що вимагається до стягнення 3000 грн. неустойки, щодо якої позичальника ОСОБА_1 під час дії воєнного стану звільнено від відповідальності, суд вважає, що в цій частині позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» також слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №25.11.2024-100002526 від 25.11.2024 року підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути 13440 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7440 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційному до задоволеної частини позовних вимог, а саме в розмірі 1802,71 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №25.11.2024-100002526 від 25.11.2024 року в розмірі 13440 (тринадцять тисяч чотириста сорок) грн.
В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір в розмірі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 71 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Унгурян