25 листопада 2025 рокуСправа №160/30831/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну №160/30831/25 за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 5, код ЄДРПОУ: 34545876) про визнання протиправною та скасування постанови, -
24 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) (поштове відправлення - 21.10.2025 року), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною постанову про накладення штрафу від 02.10.2025 року за виконавчим провадженням № 78975893 винесену державним виконавцем Центрально - Міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарією КОХАН в рамках виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/10722/25 від 20.06.2025;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 02.10.2025 року за виконавчим провадженням №78975893 винесену державним виконавцем Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарією КОХАН з рамках виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/10722/25 від 20.06.2025.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанови відповідача, яка є предметом оскарження. Позивач стверджує, що не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому не мав можливості добровільно виконати рішення суду.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/30831/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні на 25 листопада 2025 року о 13.00 год.
25 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання, призначене на 25 листопада 2025 року, сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.9 ст. 205, ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та об'єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 20 червня 2025 року у справі №160/10722/25 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
22 липня 2025 року видано виконавчий документ.
03 вересня 2025 року відповідачем відкрито виконавче провадження №78975893 з примусового виконання виконавчого листа по вищевказаному зобов'язанню згідно рішення суду.
02 жовтня 2025 року відповідачем винесено постанову про накладення на позивача як боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання рішення суду. В обґрунтування постанови вказано: «За Невиконання рішення суду» у розмірі 5100 грн.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
За ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон №1404-VIII.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням в т.ч. засади обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою ст. 31 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
За ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Інструкцію з організації примусового виконання рішень затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція).
Згідно п. 1.2. розділу ІХ Інструкції виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (п. 10).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Відповідно до вимог Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 року у справі №520/10601/2020.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404.
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 15.05.2020 року у справі №816/297/17.
Суд констатує, що в постанові відповідача, яка є предметом оскарження, взагалі відсутнє дослідження питань та відповідні висновки щодо поважності або неповажності констатованого невиконання рішення суду.
Не надано відповідного обґрунтування, а також його документального підтвердження, і в ході судового розгляду.
Отже, оскільки постанова прийнята без з'ясування визначальної обставини для її прийняття, вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Також суд вважає за необхідне надати оцінку наступним обставинам.
Відповідач надав до суду дві вимоги державного виконавця про виконання рішення суду.
Такі вимоги, на відміну від, наприклад, постанови про накладення штрафу, не містять кваліфікованих електронних підписів державного виконавця. Більш того, одна з них взагалі вимагає виконати рішення «Строком до 17.08.2025», хоча виконавче провадження відкрито 03.09.2025 року.
Окрім цього, вимоги не містять дати їх формування та вихідних номерів.
Отже, суд визнає такі вимоги неналежними доказами по даній справі.
Окремо суд зауважує, що відповідач не надав до суду доказів направлення позивачу усіх наданих до суду документів, в т.ч. постанови про відкриття виконавчого провадження та вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на доводи позивача про те, що він постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, а також враховуючи, що відповідач навіть на вимогу суду не надав докази направлення позивачу відповідної постанови, суд приймає відповідні доводи позивача та визнає їх обґрунтованими.
Слід оцінити порядок вчинення виконавчих дій згідно ст. ст. 26, 63, 75 Закону №1404-VIII, який встановлює строки вчинення таких виконавчих дій як:
1) зазначення про необхідність виконання рішення суду (в постанові про відкриття виконавчого провадження);
2) перевірка виконання рішення суду - на наступний робочий день після спливу строку на виконання рішення суду, вказаного в постанові про відкриття виконавчого провадження;
3) у разі невиконання рішення суду без поважних причин - накладається штраф (при цьому в даному випадку строк для прийняття постанови про накладення штрафу не визначено) та зазначається повторна вимога про виконання рішення суду, також боржник попереджається про кримінальну відповідальність;
4) повторна перевірка виконання рішення суду - на наступний робочий день після спливу строку на виконання рішення суду, вказаного в постанові про накладення штрафу;
5) у разі невиконання (повторного - для випадків можливості виконання рішення суду без участі боржника) рішення суду без поважних причин - до органу досудового розслідування надсилається повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (при цьому в даному випадку строк для такого надсилання не визначено);
Також стаття 75 Закону №1404-VIII передбачає можливість повторно прийняття постанови про накладення штрафу.
Всупереч вищевказаному, позивачу не вручено постанову про відкриття виконавчого провадження. Як наслідок, суд констатує, що спірна постанова про накладення штрафу також є протиправною і у зв'язку з тим, що порушено процедуру її прийняття.
В свою чергу суд відхиляє посилання позивача на зупинення виконавчих дій на період воєнного стану, оскільки згідно п. 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
На примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, тобто - йдеться про категорію справ, на яких відповідне зупинення виконавчих дій не поширюється.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Положення ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на даний спір не поширюються, оскільки стосуються суб'єкта владних повноважень. Ця категорія має нормативне визначення у п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та містить функціональний критерій - при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Таким чином, відшкодуванню не підлягають не «витрати будь-якого органу державної влади», а витрати такого суб'єкта лише якщо йдеться про реалізацію ним своїх публічно-владних управлінських функцій.
В спірних правовідносинах позивач не реалізовував жодної владної функції, оскільки спірна постанова прийнята щодо нього як боржника у виконавчому провадженні, безвідносно до його статусу як органу. Спірні правовідносини також передбачають, що тотожний позов могло б подати і, наприклад, державне підприємство, щодо якого могли виникнути аналогічні фактичні обставини.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.10.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 5, код ЄДРПОУ: 34545876) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу від 02.10.2025 року в рамках виконавчого провадження №78975893.
Стягнути з Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 5, код ЄДРПОУ: 34545876) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили та може бути оскаржене відповідно до положень статей 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко