26 листопада 2025 р.Справа №160/33624/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
25.11.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.11.2025 № 3136/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 ».
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якому заявник просить:
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 17.11.2025 № 3136/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішення у справі за позовом державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заяви зазначено, наказ Міністерства юстиції України від 17.11.2025 № 3136/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 » прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Відповідач діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення. Позивачка у даному випадку, намагається захистити свої права на стадії перевірки законності блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому до перевірки законності оскарженого наказу Відповідача, його виконання може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
В даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову є передчасним.
Правомірність та оцінка спірного наказу підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про його оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи. Забезпечення позову з підстави очевидної протиправності такого рішення передбачає вирішення адміністративного спору, до розгляду справи по суті.
Щодо доводів заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить негативні наслідки для заявника, суд зазначає наступне.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання, фізичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Натомість, вжиття заходів забезпечення позову без наявних на те підстав може зумовити виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Позивач не обґрунтував того, що невжиття таких заходів, як зупинення дії оскаржуваного позивачем наказу, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для його діяльності. Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності незавершених позивачем реєстраційних дій щодо реєстрації прав третіх осіб, з чим позивач пов'язує ризики настання для нього юридичної відповідальності.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв