25 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/15913/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 25.04.2023 у справі № 140/15913/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В заяві з посиланням на відсутність бюджетного фінансування просить суд відстрочити виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі № 140/15913/21 строком на один рік, але не менш як до дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 від розпорядника бюджетних коштів другого рівня коштів на виконання вказаного рішення.
За приписами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша).
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга).
В судове засідання учасники справи не прибули хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Таким чином, заяву розглянуто судом без участі сторін.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі 140/15913/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю та вирішено:
· визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без урахування базового місяця січня 2008 року;
· зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року.
Рішення суду набрало законної сили 20.02.2024.
Вирішуючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, судом взято до уваги таке.
Стаття 124 Конституції України і стаття 370 КАС України встановлюють, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно до вимог частити третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частинами четвертою, п'ятою статті 378 КАС України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд зобов'язаний встановити та перевірити наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або обставин, що роблять його виконання неможливим, врахувати ступінь вини відповідача (у даному випадку - заявника), стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами, як це встановлено статями 72, 77 КАС України. При цьому, обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (далі - Правила № 280), розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України - головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;
розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Відповідач є розпорядником бюджетних коштів третього рівня й, відповідно, бюджетні асигнування, в тому числі й на виконання рішень судів, отримує від розпорядника бюджетних коштів другого рівня - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, приписами статтей 3, 8 Закону України «Про Збройні Сили України», військові частини, в тому числі й відповідач, знаходяться у підпорядкуванні командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, в тому числі й ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, з урахуванням положень статті 19 Конституції України, військова частини (відповідач у справі) в частині забезпечення коштами перебуває в прямій залежності від розпорядника бюджетних коштів другого рівня.
Крім того, підпунктом 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, унормовано, що за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі: виконання судових рішень, зокрема, інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством.
Тобто, в частині розпорядження наявними коштами військова частина користується виключно коштами розподіленими за відповідними бюджетними видатками.
Відтак, виплата коштів військовою частиною за рішеннями судів можлива за умов а) отримання від розпорядника вищого рівня бюджетних коштів; б) отримання таких коштів за кодом 2800.
З наведеного слід дійти висновку, що за відсутності відповідного фінансового забезпечення з бюджету за визначеними бюджетними видатками виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми коштів не залежить безпосередньо від відповідача, а отже наведені обставини є такими, що об'єктивно унеможливлюють виконання рішення суду відповідачем.
Таким чином встановлення відсутності бюджетного фінансування за видатками за кодом 2800 є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно приписів статті 378 КАС України.
Однак, обов'язок доказування наявності наведених обставин покладається на відповідача у справі.
Зважаючи на те, що рішення суду у даній справі набрало законної сили 20.02.2024 відповідач повинен навести суду належні докази відсутності бюджетного фінансування протягом тривалого часу та систематичного вживання відповідачем заходів направлених на виконання рішення суду.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду копію офіцера юридичної служби про клопотання перед вищим командуванням про необхідність виконати рішення суду у даній справі від 27.07.2024, розрахунок потреби в коштах для, зокрема, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військова частини НОМЕР_1 де під номером 97 вказаний ОСОБА_1 , виписку з рахунку за 05.11.2025, згідно якої за КЕКВ 2800 відсутні кошти.
З аналізу наведених доказів неможливо встановити триваючу наявність обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання рішення суду (відсутність бюджетного фінансування) та систематичного вживання відповідачем заходів для усунення таких обставин (отримання бюджетного фінансування за відповідними видатками).
Відтак, відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування необхідності розстрочити рішення суду від 25.04.2023 у справі 140/15913/21, а тому заява відповідача до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення від 25.04.2023 в адміністративній справі № 140/15913/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Ф.А. Волдінер