Справа № 953/12549/25
н/п 1-кс/953/7607/25
"26" листопада 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001724 від 24.11.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна, -
встановив:
25.11.2025 о 12.11 год. до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , в якому прокурор просить задовольнити клопотання та накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході огляду 24.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка добровільно видала мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 ; власником вилученого майна являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; після проведення необхідних слідчо-розшукових дій передати на відповідальне зберігання вилучений мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 23.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в квартирі в період воєнного часу невстановлена особа викрала мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», що належить ОСОБА_5 , чим останньому спричинено матеріальну шкоду.
В ході огляду 24.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно видала мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , який вона 23.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , викрала у свого знайомого на ім'я ОСОБА_6 .
Згідно показань потерпілого ОСОБА_5 встановлено, що повідомив, що 23.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , у нього в гостях перебувала знайома на ім'я ОСОБА_7 . Після уходу якої він виявив крадіжку свого мобільного телефону «Redmi 12 C 4/128 Gb», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 .
Власником вилученого майна являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Вилучене в ході проведення вищевказаного огляду майно визнано речовим доказом у дійсному кримінальному провадженні.
Також є підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, а вказані в клопотанні предмети мають значення для досудового розслідування та є доказами у кримінальному провадженні. Зазначені у клопотанні предмети відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, як тимчасово вилучене майно, яке може бути речовими доказами.
Сторона обвинувачення зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розслідування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, проведення судової експертизи, збереження речових доказів, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеного майна, забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також з огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 167, 170, 171 КПК України, з метою його збереження, виникла необхідність накладення арешту на вищевказане у клопотанні майно, яке є предметом вчинення кримінального правопорушення, адже не застосування арешту на дане майно може привести до його знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити здійсненню досудового розслідування.
В судове засідання прокурор не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява прокурора ОСОБА_3 , в якій вона просить, у зв'язку із службовою зайнятістю, вказане клопотання розглянути без її участі. Вимоги клопотання підтримує в повному обсязі (а.с. 17).
В судове засідання власник майна ОСОБА_8 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_9 , в якій він зазначає, що не заперечує проти накладення арешту на його викрадений мобільний телефон та просить передати його йому на відповідальне зберігання (а.с. 15).
Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001724 від 24.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 4).
24.11.2025 на підставі добровільної згоди ОСОБА_4 проведено огляд за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 14.05 год. до 14.25 год., в ході якого, згідно протоколу огляду місця події від 24.11.2025, вилучено вказане в клопотанні майно (а.с. 9-10).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотаннях сторони обвинувачення майно, вилучене в ході проведення огляду за вказаною в клопотанні адресою, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Прокурором зазначено в клопотанні та доведено під час його розгляду наявність підстав вважати, що вказане майно має значення для досудового розслідування, та може бути доказом у даному кримінальному провадженні.
Прокурором в межах розгляду заявлених клопотань доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотаннях прокурора, доведено їх значення для встановлення обставин у вищевказаному кримінальному провадженні, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах, а тому клопотання про арешти майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів підлягає задоволенню.
На виконання та у відповідності до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 132; ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна у вказаній частині, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешти майна в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Відповідно до абз. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 114, ст. 132, ч. 4 ст. 173 КПК України, керуючись загальними засадами кримінального провадження, викладеними в ст. 7 КПК України, слідчий суддя, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, вважає необхідним зобов'язати слідчого, прокурора передати на відповідальне зберігання власнику майна зазначений в клопотанні мобільний телефон після здійснення його огляду із залученням спеціаліста (експерта), зняття виявленої інформації на електронних носіях експертами в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному мобільному телефоні для залучення до матеріалів кримінального провадження № 12025221130001724 від 24.11.2025, та попередити власника про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна. Таким чином, слідчий суддя покладає на слідчого, прокурора обов'язок повернути вказаний мобільний телефон його власнику ОСОБА_5 , та у відповідності до цього визначити місце зберігання вказаного майна.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, -
Ухвалив:
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене майно в ході огляду 24.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка добровільно видала мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Місцем зберігання всіх вказаного вище мобільного телефону, визначити Харківське районне управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області для здійснення його огляду, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному носії, для залучення до матеріалів кримінального провадження № 12025221130001724 від 24.11.2025, після чого зобов'язати слідчого передати на відповідальне зберігання вказаний вище мобільний телефон власнику майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1