Справа №351/372/25
Номер провадження №2/351/493/25
28 жовтня 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
за участі секретаря - Григоращук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Адвокат Зленко В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,578 гектарів, що розташована на території Заболотівської селищної ради, кадастровий номер 2625281200:07:001:1160.
Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №025491, виданого 22.02.2021р. на підставі рішення сесії Ганьківської сільської ради належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,578 гектарів, кадастровий номер 2625281200:07:001:1160.
03.02.2025р. позивач отримала відмову від державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій у зв'язку із тим, що останньою було подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, так як спірна земельна ділянка була зареєстрована на праві власності за відповідачем на підставі рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2017р. яким визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ганьківської сільської ради, на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ІФ № 025491, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 991 від 22.02.2001р., виданого на ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, ОСОБА_1 стверджує, що вище вказаним рішенням суду необгрунтовно визнано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власноті на землю серії ІІІ-ІФ №025491 від 22.02.2001р., оскільки її матері, ОСОБА_1 ,1941 р.нар. належала земельна ділянка зовсім іншого державного атку на право приватної власності на землю.
За таких обставин, позивач має право витребувати земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,578 гектарів, що розташована на території Заболотівської селищної ради, кадастровий номер 2625281200:07:001:1160 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відстуності та відсутності позивача, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву в якій позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечила.
Представник Заболотівської селищної ради подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, просила рішення винести на розсуд суду.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку про відмовлення у позові з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ІФ №025491, ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Ганьківської сільської ради народних депутатів від 06.02.2001р. передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,58га в межах згідно з планом.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2625281200:07:001:1160.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку кадастровим номером 2625281200:07:001:1160, площею 0,5778 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано за ОСОБА_2 .
Згідно Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за №76963588 від 03.02.2025р. заявнику відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки заяником подано ті самі документи, на підставі яких заялене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Рішенням Снятинського районного суду від 01.12.2017р. визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ганьківської сільської ради, на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ІФ № 025491, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 991 від 22.02.2001р., виданого на ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зазначено, що «згідно із частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частинапершастатті388 ЦК України).
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
У правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов'язкових елементів даного способу захисту права власності: позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.
Судом встанволено , що підставою державної реєстрації на спірну земельну ділянку було рішення Снятинського районного суду від 01.12.2017р. по справі №351/1776/17, яке на даний час є чинним, а тому обраний спосіб захисту адвоката Зленка В.А. в інтересах ОСОБА_1 є невірним.
Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,
В позові адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Заболотівської селищної ради про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ