Справа № 503/1188/25
Провадження № 2/503/707/25
03 жовтня 2025 року
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковської Т.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
Позивач звернувся до суду з позовом до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді права на майнову частку (пай) із майна колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» с.Лабушне Кодимського (нині - Подільського) району Одеської області, посвідченого дублікатом майнового сертифікату серії ОД-ХІІ-ІХ №000469, виданого 18 травня 2007 року. Крім цього, до складу спадщини померлого батька ввійшло право на земельну частку (пай) розміром 3.9 умовних кадастрових гектарів члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", с.Лабушне Кодимського району Одеської області, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0566680, виданим 27 серпня 1996 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області, яку він успадкував після смерті своєї рідної сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив на себе. Позивач вказав, що являється спадкоємцем за законом першої черги після померлого батька і прийняв спадщину, оскільки фактично вступив у володіння та управління спадковим майном померлого. Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність доказів належності померлому батькові спадкового майна та через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв'язку з цим, позивач не може захистити своє порушене право та в позасудовому порядку оформити спадщину. Тому у позивача виникла необхідність із зверненням до суду з вищевказаним позовом.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, його представник - адвокат Мартинюк Ю.М. надав суду письмову заяву, в якій на задоволенні позовних вимог наполіг та просив проводити розгляд цивільної справи без його та позивача участі.
Представник Кодимської міської ради Одеської області в підготовче судове засідання також не з'явився, надавши до суду заяву, в якій позов визнає в повному обсязі. Крім того, просив розглянути цивільну справу у його відсутність.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 05 липня 2017 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла майнова частка в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» с.Лабушне Кодимського (нині - Подільського) району Одеської області, праву на яку посвідчене дублікатом майнового сертифікату серії ОД-ХІІ-ІХ №000469, виданого 18 травня 2007 року. Крім цього, до складу спадщини померлого ввійшло право на земельну частку (пай) розміром 3.9 умовних кадастрових гектарів члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", с.Лабушне Кодимського району Одеської області, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0566680, виданим 27 серпня 1996 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області, яке він успадкував після смерті своєї рідної сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив на себе.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За змістом статті 529 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є діти померлого.
Згідно із статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Частиною 2 статті 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , після цього у встановленому законом порядку оформив частину спадщини батька. Зокрема, згідно рішення Кодимського районного суду Одеської області від 14 серпня 2017 року, справа №503/1408/17, позивач оформив на себе належну померлому батькові майнову частку (пай) згідно дубліката майнового сертифікату серії ОД-ХІІ-ІХ №000469, повторно виданого 18 травня 2017 року.
Однак, земельну частку (пай) згідно сертифікату ОД-12 №0566680 позивач оформити не може, оскільки батько за життя прийняв цю спадщину після смерті своєї рідної сестри ОСОБА_3 , але не встиг оформити її.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 вересня 2024 року у справі №757/28019/21, якщо спадкоємець вступив у фактичне управління та володіння спадковим майном, суд із цих підстав вирішує питання про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємця важливих документів спадкодавця, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року, справа №448/754/18).
Отже, факт прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини померлого батька ОСОБА_2 підтверджується рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 14 серпня 2017 року, прийнятим у справі №503/1408/17.
Згідно з вимогами ст.ст.46, 49 Закону України «Про нотаріат» та п.п.4.15, 4.18 Глави 10 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Однак, надати нотаріусу оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), позивач не має змоги, оскільки він втрачений та, крім цього, батько позивача за життя не оформив на себе земельну частку (пай) померлої ОСОБА_3 .
Верховний Суд України в постанові від 14 травня 2014 року, прийнятій у справі №6-42цс14, вказав, що оскільки прийнята спадщина належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, то факт отримання чи не отримання ним свідоцтва про право на спадщину не впливає на його право власності.
З цього ж приводу Верховний Суд України в постанові від 06 липня 2016 року, прийнятій у справі №6-309цс15, вказав, що системний аналіз спадкових норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.
Відсутність реєстрації права власності на це майно не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння успадкованим майном.
Таким чином, спадкоємець, який прийняв спадщину, володіє й користується спадковим майном, але через відсутність реєстрації права власності обмежений у праві розпорядження цим майном, що є порушенням його прав.
Відповідно постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19, якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном, суд із цих підстав вирішує питання про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст.315 ЦПК України та згідно з роз'ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з роз'ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, враховуючи також ту обставину, що його беззаперечно визнає відповідач.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 та п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлено факт родинних відносин між фізичними особами.
В абзаці 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008року №7 зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 вересня 2021року, у справі №227/3750/19 також вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Таким чином, при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, а саме сертифікату на право на земельну частку (пай), який згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є єдиним документом, що підтверджує право на земельну частку (пай), внаслідок його втрати, позивач позбавлений можливості оформити своє право на прийняту спадщину шляхом одержання в нотаріальній конторі відповідного свідоцтва про право на спадщину, тому належним способом захисту її порушеного спадкового права є визнання за нею в судовому порядку права на земельну частку (пай), що належало спадкодавцеві ОСОБА_2 .
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, відповідач визнав позов у повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що з урахуванням положень ч.3 ст.206 ЦПК України, надає суду підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай),- задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 3.9 умовних кадастрових гектарів члена колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", с.Лабушне Кодимського району Одеської області, посвідчене втраченим сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0566680, виданим 27 серпня 1996 року Кодимською районною державною адміністрацією, яке ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Т.О. Калашнікова