Справа № 502/1955/25
26 листопада 2025 року м. Кілія
Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.
за участю :
прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури - Івахіва М.В.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшли від Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, який до 08.11.2024 р. займав посаду начальника караулу 23 ДПРЧ 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП,
за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , припиняючи діяльність на посаді начальника караулу 23 ДПРЧ 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області з 08.11.2024 р., будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно 10.12.2024, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність пов'язану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Наказом ГУ ДСНС України в Одеській області № 516 від 29.09.2021 р. ОСОБА_1 призначено на посаду начальника караулу 23 ДПРЧ 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.
Наказом ГУ ДСНС України в Одеській області № 878-НК/60 від 08.11.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника караулу 23 ДПРЧ 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.
На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов'язаний подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями до 00 годин 00 хвилин 09.12.2024 р.
Проте, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов'язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, подав відповідну декларацію, лише 10.12.2024р. о 11 годині 51 хвилини, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Поважні причини несвоєчасної подачі декларації в ОСОБА_1 відсутні.
Отже, ОСОБА_1 , припиняючи діяльність на посаді начальника караулу 23 ДПРЧ 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області з 08.11.2024 р., будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно 10.12.2024, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність пов'язану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Часом вчинення ОСОБА_1 правопорушення пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є 11 година 51 хвилини.
Датою виявлення правопорушення пов'язаного з корупцією ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є дата 10.12.2024 р.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що отримав 09.11.2024 р. о 15:30 травму в результаті ДТП. Бригадою ШМД доставлений до Кілійської ЦРЛ, де йому було виконано рентгенограми, був госпіталізований до хірургічного відділення, на ліву нижню кінцівку було встановлено систему скелетного витяжіння. На стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Кілійській ЦРЛ знаходився з 09.11.2024р по 15.11.2024р. 14.11.2024р. з метою транспортування, йому на ліву стегнову кістку накладений стрижневий апарат зовнішньої фіксації. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було надано оперативне лікування, 15.11.24 р. на санітарному транспорті Кілійської ЦРЛ в супроводі родичів він був доставлений до приймального відділення Ізмаїльської МЦЛ, був оглянутий травматологом та згодом госпіталізований до травматологічного відділення ургентно. З того моменту він був фактично непрацездатним, в наслідок чого йому було рекомендовано амбулаторне лікування, ходьба на милицях протягом 6-8 тижнів після операції та проведення видалення швів на 14 добу з моменту операції. Зважаючи на вищевикладені перетини пов'язані зі здоров'ям ОСОБА_1 не мав фізичної можливості подати зазначену декларацію у відповідний строк. В зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад відповідного адміністративного правопорушення.
Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області Івахів М.В., зазначив, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки він несвоєчасно подав відповідну декларацію; його вина у вчиненні цього порушення повністю доведена, складений відносно нього протокол відповідає вимогам закону, а тому є всі підстави для визнання ОСОБА_1 винним та накладення на нього адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Частина 1 статті 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п. "д" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_1 віднесений до кола суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, та, відповідно, є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Оскільки ОСОБА_1 припинив свою діяльність 08.1.2024, то він, відповідно до положень абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" був зобов'язаний до 00 годин 00 хвилин 09.12.2024 року подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією № 111/2025 від 25.09.2025 року;
- наказом ГУ ДСНС України в Одеській області № 516 від 29.09.2021 р.
- контрактом № 281/22 від 10.06.2022 р.
- наказом ГУ ДСНС України в Одеській області № 878-НК/60 від 08.11.2024 р.
- відповідною декларацією ОСОБА_1 , поданою 10.12.2024 об 11:51;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;
- рапортом оперуповноваженого ВМЗК Одеського управління ДВБ НПУ майора поліції.
Таким чином, є очевидним, що ОСОБА_1 допустив відповідне порушення Закону та подав декларацію з пропуском встановленого строку.
Разом з тим, суддя вважає, що порушення строку лише на один день хоча формально і містить ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, але через малозначність не становить суспільної небезпеки та не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди суспільству та державі.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 року № 1-27/2010, судом серед іншого проведена думка, що корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховуванням, розкраданням чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
Тобто, ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є безумовно запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку незаконне збагачення не у кримінально правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Незаконне збагачення передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
У даному випадку, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка зобов'язана відповідно до вимог Закону декларувати свої доходи і статки, не ухилився від декларування, не бажав приховати свої доходи і майно, а допустив помилку у строках подачі декларації на один день. Є очевидним, що у даному випадку мова може йти лише про відсутність дисциплінованості у особи, тобто певного порядку поведінки, яка передбачає сумлінне ставлення до виконання всіх Законів, нормативних актів та загальновідомих правил.
Також суддею враховано, що значну частину 30-денного періоду після звільнення, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, та з 22.11.2024 пр. продовжував амбулаторне лікування, що безперечно впливало на його фізичний стан та можливість подання відповідної декларації, яку було подано з пропуском встановленого законодавством строку лише на один день.
Окрім того, держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням (на один день), однак отримала інформацію щодо майна ОСОБА_1 .
Натомість, для ОСОБА_1 юридичні наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть занадто суворі та несправедливі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип законності ґрунтується на ідеї, що закон повинен попереджати перш, ніж карати. По-друге, вказаний принцип ґрунтується на демократичній вимозі про обмеження влади законом.
Законність в змозі приймати формальний і матеріальний зміст. Дотримання формальної законності передбачає наявність закону, а матеріальна законність означає відповідність закону вищим нормам (Конституційним, міжнародному праву та інш.), а також відповідність процесуальних дій - закону.
Як зазначено в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 (справа К/800/17615/16), при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Дослідивши обставини вказаної адміністративної справи в змагальній судовій процедурі, враховуючи, що обставин, які обтяжують відповідальність особи не встановлено, суддя прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки відповідно до примітки до ст.22 КУпАП вказану статтю не віднесено до перлівку статей КУпАП до яких положення ст. 22 КУпАП не застосовуються.
Вказане судове рішення буде очевидним попередженням особі про недопустимість в подальшому допускати подібні порушення вимог Закону.
Відповідно до частини 1 статті 284 КпАП по справі про адміністративне правопорушення може бути винесено три види постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП; про закриття справи. Частиною 2 цієї статті встановлено, що постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при оголошенні усного зауваження. Отже, при застосуванні звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння необхідно дотримуватися вимог частини 2 статті 284 КпАП про обов'язковість прийняття рішення про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 22, 172-6, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 1, 3, 45 Закону України "Про запобігання корупції", суддя
Звільнити ОСОБА_1 , 04.05.1998 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись щодо нього усним зауваженням, а провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников