25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 216/2565/17
провадження № 51-4441ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку на відповідність положенням ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Таке обґрунтування має співвідноситися з приписами ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Так, у касаційній скарзі захисник узагальнено стверджує про те, що місцевий суд не провів належного допиту обвинуваченого, який не відмовлявся надавати показання. Водночас скаржник не зазначає, у чому саме, на її думку, полягала неналежність допиту та які конкретно процесуальні дії суд не здійснив, хоча зобов'язаний був вчинити, з урахуванням того, що за змістом оскарженого вироку ОСОБА_4 винуватим себе не визнав, будь-яких пояснень по суті обвинувачення не надав. Не вказала захисник у скарзі як зазначена нею обставина вплинула на законність і обґрунтованість ухваленого рішення.
Крім того, скаржник узагальнено вказує, що обвинувачений з останнім словом у судовому засіданні не виступив і ця стадія судового розгляду не зафіксована на технічний носій інформації. Проте касатор не розкриває суть допущеного, на її думку, порушення, а саме чи не було надано ОСОБА_4 можливість для виступу з останнім словом, чи він відмовився від виступу з останнім словом, чи мала місце інша обставина.
Також Суд звертає увагу скаржника, що зі змісту оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що цей суд встановив наявність аудіозапису судового засідання, яким підтверджено надання ОСОБА_4 виступу з останнім словом, однак він не використав таке право з власних міркувань, а не з мотивів обмеження судом, проте захисник у скарзі не зазначає про необґрунтованість в цій частині ухвали суду апеляційної інстанції та не спростовує цієї обставини, установленої указаним судом.
Зазначені вище обставини перешкоджають Верховному Суду встановити дійсну позицію скаржника щодо меж і, відповідно, результатів касаційного розгляду та перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується, а відповідно до ч. 5 вказаної статті до касаційної скарги додаються копії цих судових рішень.
Колегія суддів зауважує, що за змістом касаційної скарги захисник оскаржує, зокрема вирок Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року. Водночас скаржник не дотрималася зазначених вище вимог закону, оскільки на виконання положень ч. 5 ст. 427 КПК долучила текст вироку Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року, з якого неможливо ідентифікувати особу, стосовно якої його було постановлено. Указане становить не лише формальне порушення приписів ст. 427 КПК, але й по суті не дає можливості Верховному Суду перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424 КПК, а саме: чи належить судове рішення місцевого суду до того, що може бути оскаржене в касаційному порядку захисником ОСОБА_5 . Крім того, недотримання касатором вимог ч. 5 ст. 427 КПК не дає можливості Суду перевірити кількість учасників судового провадження і, відповідно, дотримання скаржником приписів ч. 6 ст. 427 КПК щодо долучення копій касаційних скарг із додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
У зв'язку з тим, що касаційна скарга захисника не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги та подання додаткових документів.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3