24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 932/11160/23
провадження № 61-7765св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племянніков Богдан Дементійович, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Куцевола В. В.,
від 22 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В, Космачевської Т. В.,
від 14 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що йому на підставі договору дарування від 20 червня 1990 року належало 56/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 .
3. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 26 вересня 2016 року у справі № 200/15089/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та розірвання шлюбу було, зокрема виділено в натурі та визнано право власності на 56/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
4. На підставі вказаного рішення суду було проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 , яка в подальшому його відчужила.
5. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року у справі № 200/15089/16 в частині поділу майна подружжя скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 02 липня 2019 року у справі № 200/15089/16 позов ОСОБА_3 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
7. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 листопада 2022 року у справі № 932/1140/21 витребувано від
ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 56/100 частин спірного житлового будинку.
8. Однак ОСОБА_4 під час розгляду справи № 932/1140/21 подарувала спірну нерухомість ОСОБА_2 , що унеможливило виконання рішення суду та викликало необхідність подання нового позову.
9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд витребувати у ОСОБА_2 на свою користь 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
10. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
11. Суди попередніх інстанцій врахували постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі № 932/1140/21, якою встановлено, що ОСОБА_4 , яка в подальшому відчужила спірне майно на користь ОСОБА_2 , є добросовісним набувачем спірного майна, в зв'язку з чим воно не може бути витребувано з її володіння в порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України. Також у справі № 932/1140/21 було встановлено, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 з урахуванням його волевиявлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племянніков Б. Д., просить рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2025 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 12 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племянніков Б. Д., подав касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у справі
№ 932/11160/23.
14. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 932/11160/23, які у вересні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України
від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня
2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі
№ 522/2201/15-ц, у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 203/806/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вказує, що його право власності на спірний об'єкт нерухомості підтверджене договором дарування від 20 червня 1990 року. Він ніколи не давав дозволу та не брав участь як сторона у будь-яких правочинах щодо відчуження цього майна. Вважає, що відповідачка набула у власність спірне майно, яке вибуло з володіння позивача не з його волі, внаслідок неправомірних дій інших осіб, а тому наявні підстави для витребування спірного майна із незаконного володіння ОСОБА_2 . Звертає увагу, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року у справі № 200/15089/16, на підставі якого за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірне майно, скасовано постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
17. На підставі договору дарування від 20 червня 1990 року ОСОБА_1 набув у власність 56/100 частин житлового будинку по
АДРЕСА_1 .
18. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 26 вересня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року, у справі № 200/15089/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, було зокрема виділено в натурі та визнано за ОСОБА_3 право власності на 56/100 частин вказаного житлового будинку.
19. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня
2018 року у справі № 200/15089/16 в частині поділу майна подружжя скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 02 липня 2019 року у справі № 200/15089/16 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
21. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 листопада 2022 року у справі № 932/1140/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено. Витребувано у ОСОБА_4 на користь
ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - 56/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 .
22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року у справі № 932/1140/21 скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .
Апеляційний суд врахував, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, яка законним шляхом набула у власність майно, що після набрання законної сили рішенням суду про поділ майна подружжя було внесене ОСОБА_3 , до статутного капіталу ТОВ «Отілла-Дніпро». При цьому ОСОБА_1 не оспорював той факт, що ним було подано заяву про визнання позову в справі №200/15089/16-ц про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
23. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі № 932/1140/21 залишена без змін постановою Верховного Суду
від 06 грудня 2023 року.
Верховний Суд вважав, що апеляційний суд обґрунтовано врахував визнання ОСОБА_1 позову в справі № 200/15089/16 про поділ майна подружжя. Оскарження ОСОБА_1 рішення суду через півтора роки після його ухвалення свідчить про непослідовну процесуальну поведінку позивача. Колегія суддів вказала, що встановивши вибуття спірного майна із власності позивача за його волевиявленням, яке підтверджене заявою про визнання позову в справі № 200/15089/16, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для витребування цього майна у добросовісного набувача ( ОСОБА_4 ) на підставі статті 388 ЦК України. Подальше скасування судових рішень у справі № 200/15089/16 при неспростуванні позивачем факту подання ним заяви про визнання позову не дає підстав для висновку про вибуття спірного майна із власності позивача за відсутності його волевиявлення.
24. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 24 жовтня 2022 року набула у власність 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
29. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
30. За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
31. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).
32. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
33. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
34. Відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
35. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, врахувавши постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі
№ 932/1140/21, якою встановлено, що ОСОБА_4 , яка в подальшому відчужила спірне майно ОСОБА_2 , є добросовісним набувачем спірного майна, в зв'язку з чим воно не може бути витребувано з її володіння в порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України, дійшли правильного висновку про відмову в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
36. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки позивач звертався з подібним позовом до попереднього власника спірного майна ( ОСОБА_4 ) та у справі № 932/1140/21 було встановлено добросовісність ОСОБА_4 , яка в подальшому відчужила майно ОСОБА_2 .
37. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 листопада 2022 року у справі № 932/1140/21 про витребування майна у ОСОБА_4 скасовано апеляційним судом.
38. Доводам ОСОБА_1 про те, що спірне майно вибуло з володіння поза його волею, вже була надана оцінка у справі № 932/1140/21, зокрема й Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2023 року.
39. Отже у справі, що переглядається, заявник висловлює свою незгоду та фактично просить здійснити ревізію судових рішень у справі № 932/1140/21, які набрали законної сили, надавши іншу правову оцінку тим самим обставинам вибуття майна з його власності, яким вже була надана оцінка судами в іншій справі за його участі.
40. Конституційною засадою судочинства є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є важливою складовою принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
41. Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).
42. За встановлених судами обставин, зокрема визнання ОСОБА_1 позову в справі № 200/15089/16 про поділ майна подружжя та наявності судових рішень у справі № 932/1140/21, якими відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна у попереднього власника спірного майна ( ОСОБА_4 ), висновки судів в оскаржених судових рішеннях не суперечать висновками, викладеним у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 24 червня
2015 року у справі № 6-251цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 203/806/21, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
43. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
44. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
45. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племянніков Богдан Дементійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников