25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 490/3925/19
провадження № 61-15347св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА», Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, на постанову Миколаївського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Крамаренко Т. В., від 22 жовтня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк), товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА» (далі - ТОВ «Закупівлі ЮА»), про визнання електронних торгів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування нерухомого майна.
2. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня
2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
3. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, щоелектронні торги, проведені через електронний майданчик ТОВ «Закупівлі ЮА» 05 квітня 2019 року, є незаконними, оскільки у квартирі АДРЕСА_1 на момент їх проведення було зареєстровано місце проживання неповнолітньої дитини і не було відповідного рішення органу опіки піклування про надання дозволу на продаж цієї квартири.
4. Позивачка вказує, що протягом 30 днів її не було повідомлено про намір укласти договір купівлі-продажу іпотечного майна. Крім того, ціна, за яку була продана квартира, не відповідає ринковій, публічний паспорт активу не відповідає дійсності, а саме не вказано про зареєстровану у квартирі дитину.
5. Вважає, що електронні торги є такими, що не відбулися, оскільки проведені за участі лише одного учасника, а інший відкликав свою пропозицію.
6. Стверджує, що є незаконними і підлягають скасуванню рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ «Дельта Банк», яке було ухвалене 25 квітня 2018 року об 11:25:35, тоді як запис про реєстрацію права власності за банком вчинено 23 квітня
2018 року, тобто на 2 дні раніше, аніж ухвалено відповідне рішення про це.
7. Наголошує, що державному реєстратору не було надано договір про задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна.
8. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Чекановського С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: від 25 квітня 2018 року 40805158;
- визнати незаконним та скасувати запис державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг про право власності
від 23 квітня 2018 року № 25879731 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк»;
- визнати недійсними електронні торги, проведені через електронний майданчик ТОВ «Закупівлі ЮА» 05 квітня 2019 року, протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту F11GL40943, з реалізації квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним протокол електронного аукціону
№ UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту F11GL40943, з реалізації квартири
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , що була продана на аукціоні, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24 квітня 2019 року № 323;
- витребувати у ОСОБА_2 на її користь квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня
2024 року позов задоволено частково.
Визнано недійсними електронні торги, проведені через електронний майданчик ТОВ «Закупівлі ЮА» 05 квітня 2019 року, протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту F11GL40943, з реалізації квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним протокол електронного аукціону
№ UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту F11GL40943, з реалізації квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що була продана на аукціоні, укладений між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24 квітня 2019 року № 323.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
10. Рішення суду мотивовано тим, що на момент проведення 05 квітня
2019 року електронного аукціону щодо продажу квартири, у ній було зареєстроване місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , 2006 року народження, що не було враховано при проведення аукціону та є порушенням прав дитини на проживання у спірній квартирі.
11. Суд вважав, що електронний аукціон щодо продажу спірної квартири проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме без відповідного дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири,у якій зареєстрована дитина.
12. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання недійсним електронного аукціону, проведеного 05 квітня 2019 року, протокол
№ UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту F11GL40943 та договору купівлі-продажу від 24 квітня 2019 року.
13. У зв'язку із визнанням електронного аукціону недійсним, суд витребував у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.
14. Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції вказав, що це не є належним способом захисту порушеного права позивачки, оскільки належним способом захисту в такому випадку є позов про витребування майна, задоволення якого є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
15. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронного аукціону та протоколу, складеного за його результатами, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не була учасником зазначеного аукціону та не довела, що вимоги про визнання недійсними електронного аукціону та протоколу, складеного за його результатами, можуть поновити та вплинути на її права як колишнього власника цієї нерухомості та на права її сина щодо користування цією нерухомістю. Крім того, вказані вимоги не є ефективним способом захисту.
17. Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка була продана на аукціоні, апеляційний суд наголосив на тому, що право власності на це майно перейшло від ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» в результаті позасудового звернення банком стягнення на предмет іпотеки.
18. Оскільки сторонами оспорюваного правочину від 24 квітня 2019 року є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , у разі його недійсності ПАТ «Дельта Банк» повинно повернути ОСОБА_2 кошти, сплачені за майно, а ОСОБА_2 повернути продавцю нерухоме майно - спірну квартиру. Тобто,
ОСОБА_1 у такий спосіб не поновить своє право власності на квартиру, оскільки не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу.
19. Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, що при продажу спірної квартири на електронних торгах було порушено визначений законом порядок через відсутність дозволу органу опіки та піклування. Апеляційний суд вказав, що чинним законодавством передбачений обов'язок отримання дозволу батьками, які є власниками майна, на його відчуження. Крім того, дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають малолітні діти, був необхідним на момент передачі квартиру в іпотеку за договором від 26 березня 2008 року.
20. Відмовляючи в задоволенні вимог про витребування квартири у нового власника (переможця електронного аукціону), апеляційний суд врахував, що квартира за відплатним договором придбана ОСОБА_2 у особи, яка мала право її відчужувати (банку), а докази недобросовісності
ОСОБА_2 під час придбання квартири в матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Васильєв С. В., просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв С. В., подала касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 490/3925/19, які у січні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 388 ЦК України, статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1 та 4 частини третьої статті
411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, що станом на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, у ній був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_4 , що виключало можливість передачі квартири на торги та її подальший продаж, а інформація про відсутність неповнолітніх осіб,зареєстрованих у спірній квартирі,не відповідала дійсності.
27. Звертає увагу, що матеріали справи містять докази недобросовісної поведінки ОСОБА_2 , який був обізнаний про реєстрацію у спірній квартирі місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , 2006 року народження.
28. Наголошує, що вона, як іпотекодавець, не отримувала письмової вимоги банку про усунення порушень.
29. Крім того вважає, що особа, яка подала апеляційну скаргу від імені ПАТ «Дельта Банк», не мала на це відповідних повноважень.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
30. У лютому 2025 року ПАТ «Дельта Банк» подало відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки всупереч вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України не надано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, зокрема,
ТОВ «Закупівлі ЮА», Службі у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. 26 березня 2008 року між ОСОБА_5 і ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта-Банк», був укладений кредитний договір № 23/032/08-ZKLN, відповідно до якого позивачка отримала кредитні кошти у розмірі 765 150 грн.
32. Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було забезпечено укладеним ОСОБА_6 із банком договором іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та договором поруки, укладеним банком із ОСОБА_3 .
33. У зв'язку з невиконанням позичальником та поручителем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором
№ 23/032/08-ZKLN від 26 березня 2008 року, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року у справі
№ 2-3-7158/09 було стягнуто солідарно із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 борг в сумі 861 183,58 грн.
34. ПАТ «Дельта Банк», діючи як іпотекодержатель, в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
35. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів, нерухомого майна, що 23 квітня 2018 року державним реєстратором
Чеканським С. І. вчинений запис про реєстрацію за ПАТ «Дельта Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40805158 від 25 квітня
2018 року.
Форма власності: приватна. Розмір частки 1/1. Власник; публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
36. Наказом Міністерства юстиції України від 01 червня 2021 року
№ 1956/5 «Про задоволення скарги ОСОБА_8 » (пункт 2) скасовано рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 25 квітня 2018 року
№ 40805158.
37. За результатами розгляду позову ОСОБА_2 про скасування вказаного наказу, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва
від 07 березня 2023 року у справі № 490/1281/22 визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 01 червня 2021 року за № 1956/5 «Про задоволення скарги ОСОБА_8 », яким скасовано рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Чекановського С. І.
від 25 квітня 2018 року № 40805158.
38. За результатами апеляційного перегляду справи № 490/1281/22, постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2023 року змінено лише в мотивувальній частині.
39. 05 квітня 2019 року відповідно до протоколу електронного аукціону
№ UA-EA-2019-03-14-000020-b відбувся електронний аукціон з реалізації активів (майна) неплатоспроможного банку (ПАТ «Дельта Банк»), за результатами якого квартиру АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_2 .
40. На підставі результатів проведеного електронного аукціону, 24 квітня 2019 року був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передав покупцю трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , а покупець ОСОБА_2 прийняв майно і сплатив за нього обумовлену грошову суму у розмірі та порядку, передбаченому цим Договором.
В той же день було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.
41. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня
2020 року у справі № 490/4385/19 встановлено, що спірна квартира не була придбана за кредитні кошти.
42. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2020 року у справі № 490/8248/19, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо зняття
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_3 . Зобов'язано Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою:
АДРЕСА_3 , та внести відповідні зміни до реєстраційного обліку.
Цим же рішенням суду встановлено, що із серпня 2009 року до травня
2019 року у спірній квартирі було зареєстровано місце проживання
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 2006 року народження.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
44. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
46. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня
2024 року не переглядалось апеляційним судом в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Чекановського С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: від 25 квітня 2018 року 40805158, визнання незаконним та скасування запису державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг про право власності від 23 квітня 2018 року
№ 25879731 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк», а тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, справа у цій частині судом касаційної інстанції також не переглядається.
47. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
48. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
49. За змістом частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
50. Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
51. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Аналіз частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави дійти висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу, який може визнаватися недійсним у судовому порядку (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі
№ 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 та від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).
52. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
53. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
54. Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 910/9256/17,
від 28 листопада 2018 року у справі № 924/374/17.
55. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
56. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
57. У розглядуваній справі судами встановлено, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором та у квітні 2018 року ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержатель, в позасудовому порядку звернув стягнення на передане в іпотеку майно (спірну квартиру) шляхом реєстрації за собою права власності.
58. В подальшому, 05 квітня 2019 року в рамках реалізації майна (активів) неплатоспроможного банку, згідно з процедурою, визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відбувся електронний аукціон, на якому спірну квартиру, належну неплатоспроможному банку, було продано ОСОБА_2 .
59. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронного аукціону та протоколу, складеного за його результатами, апеляційний суд правильно врахував, що ОСОБА_1 не була учасником зазначеного аукціону та не довела яким чином її вимоги щодо визнання недійсними електронного аукціону та протоколу, складеного за його результатами, можуть поновити її права, як попереднього власника цієї нерухомості та права її неповнолітнього (на час пред'явлення позову) сина щодо користування квартирою.
60. Правильним є також висновок апеляційного суду про те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між банком і ОСОБА_2 , не призведе до поновлення прав позивачки, які вона вважає порушеними.
61. Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду, який відхилив доводи позивачки про те, що внаслідок продажу спірної квартири на електронному аукціоні були порушені права її неповнолітнього (на час пред'явлення позову) сина, місце проживання якого було зареєстровано у цій квартирі.
62. Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
63. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
64. Норми статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей.
65. Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.
66. Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
67. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків.
68. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2020 року у справі № 490/8248/19, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду
від 21 липня 2020 року, було задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо зняття, зокрема неповнолітнього (на той час) ОСОБА_4 , з реєстрації місця проживання у спірній квартирі.
Зобов'язано Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради поновити реєстрацію місця проживання позивачки і її сина та внести відповідні зміни до реєстраційного обліку.
69. З огляду на викладене, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_1 щодо порушення прав неповнолітньої дитини, укладеним за результатами електронного аукціону, договором купівлі-продажу квартири.
70. Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 135/250/18.
71. Передаючи у 2008 році квартиру в іпотеку, позивачка мала усвідомлювати правові наслідки, що можуть настати як для неї, так і для її сина 2006 року народження, у випадку невиконання умов кредитного договору.
При цьому факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором підтверджено рішенням суду від 30 вересня 2009 року у справі
№ 2-3-7158/09, яке набрало законної сили.
72. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зроблено висновок про те, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності чи недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
74. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування квартири у нового власника (переможця електронного аукціону), апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що спірна квартира за відплатним договором була придбана ОСОБА_2 у банку, який на момент проведення електронних торгів був її власником.
75. Підстав вважати ОСОБА_2 недобросовісним набувачем спірної квартири апеляційним судом не встановлено, а доводи касаційної скарги в цій частині спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
76. Щодо доводів позивачки про порушення процедури звернення банком стягнення на предмет іпотеки, зокрема відсутності вимоги іпотекодержателя про усунення порушень та експертної оцінки предмета іпотеки на час звернення стягнення, Верховний Суд звертає увагу, що рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2024 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора і запису про право власності банку, ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувала.
77. Повноваження представника неплатоспроможного банку на подання апеляційної скарги були перевірені апеляційним судом та підтверджені доданими до апеляційної скарги документами.
78. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
79. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
80. Постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
81. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников