26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 909/129/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" (далі - "Управління)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Управління
про стягнення збитків в сумі 5 287 251,37 грн,
Управління 05.11.2025 (через систему "Електронниій суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025, а справу № 909/129/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас у скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підстави для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 2, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема, статей 22, 1166, 1183 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, про які скаржник зазначає у скарзі;
в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пунктів 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не досліди зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Поряд з цим скаржник також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а також скарга містить посилання на пункт 2 частини другої цієї ж норми.
При цьому, зазначаючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену, пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник також постилається на пункт 5 частини першої статті 310 цього Кодексу (арк.7).
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права (пункт, частина, стаття), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду;
у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Разом з тим, оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак скаржник, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду, не конкретизував норм права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновків, як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду відсутній, не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
Також подана касаційна скарга не містить обґрунтування наведеної скаржником (на сторінці 7 скарги) підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 названого Кодексу та обґрунтування процесуальних порушень, передбачених пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 4 частини другої вказаної норми.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій уточнити наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 і 4 частини другої статті 287 цього Кодексу та на їх обґрунтування чітко зазначити порушені судами попередніх інстанцій норми права (пункт, частина, стаття) щодо стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а стосовно яких (норм) є необхідність відступлення від таких висновків та обґрунтувати (у разі їх наявності) процесуальні порушення, передбачені пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень залишається без вирішення до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 зі справи № 909/129/25 залишити без руху.
2. Надати Приватному акціонерному товариству "Карпатське управління геофізичних робіт" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Приватному акціонерному товариству "Карпатське управління геофізичних робіт", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова