26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 903/1130/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області
на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.05.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025
у справі № 903/1130/23
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
про банкрутство,-
В провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/1130/23 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на стадії проведення ліквідаційної процедури.
23.12.2024 Головне управління ДПС у Волинській області через систему "Електронний суд" подало заяву про визнання кредиторських вимог, в якій просить визнати кредиторські вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на загальну суму 1 110 226,87 грн, з них: 251 555,99 грн -друга черга, 852508,41 грн- третя черга, 6162,47 грн- четверта черга, також сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн -перша черга.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.05.2025 у справі № 903/1130/23 заяву Головного управління ДПС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги управління до ТОВ "Сотік Агро" на загальну суму 1058150, 82 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 6056 грн судовий збір - вимоги першої черги; 251555, 99 грн - вимоги другої черги; 712164, 47 грн - вимоги третьої черги; 88374, 36 грн - вимоги четвертої черги; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Відмовляючи в частині заявлених вимог, місцевий господарський суд встановив, що штрафні санкції нараховані в період дії мораторію, а самостійно визначені та не сплачені боржником податкові зобов'язання припадають на період визнання боржника банкрутом. За таких обставин вимоги кредитора в розмірі 52076,05 грн задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з таким процесуальним рішенням, ГУ ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви управління про визнання кредиторських вимог на суму 52076, 05 грн; прийняти нове судове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Волинській області повністю.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 ухвалу Господарського суду Волинської області від 29 травня 2025 року у справі №903/1130/23 змінено в мотивувальній та резолютивній частинах щодо сум грошових вимог та черговості їх задоволення. Викладено п. 2 резолютивної частини ухвали в такій редакції:
"2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан 4, код ЄДРПОУ 44106679) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, пров. Колгоспний, будинок 4, код ЄДРПОУ 37437232) на загальну суму 1 068 162,81 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:
- 6 056 грн. 00 коп. судовий збір - вимоги першої черги;
- 251555,99 грн. - вимоги другої черги;
- 723694,47 грн. - вимоги третьої черги;
- 86801,88 грн. - вимоги четвертої черги;
- 6110,47 грн - вимоги шостої черги."
В решті ухвалу залишено без змін.
До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Волинській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №903/1130/23 в частині невизнання кредиторських вимог та прийняти нове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Волинській області про визнання кредиторських вимог на суму 1 110 226,87 грн задовольнити повністю.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/1130/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 02.10.2025, повний текст постанови складено 16.10.2025, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 05.11.2025. Проте, касаційна скарга подана скаржником 07.11.2025, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.
Скаржником у касаційній скарзі зазначено, що постанову апеляційної інстанції отримано скаржником отримано 20.10.2025, тобто касаційна скарга подається у межах передбаченого ГПК України двадцятиденного терміну - 07.11.2025.
За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", оскаржувану постанову надіслано в Електронний кабінет представника ГУ ДПС у Волинській області - 20.10.2025 о 12:04, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку документа в кабінет Електронного суду від 12.11.2025, тобто касаційну скаргу подано в 20-денний строк з моменту отримання копії оскаржуваного рішення суду, що відповідно до частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Проте, ГУ ДПС у Волинській області у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №903/1130/23 без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявнику строку для порушення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно пп. 10 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом судовий збір становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп. 9 п.2-1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році складає 3028,00 грн.
Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, сума судового збору становить 12 112,00 грн (3028,00 грн х 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200%).
Оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 9689,60 грн (12 112,00 грн х 0,8).
До матеріалів касаційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Водночас, у касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №903/1130/23 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а саме: не зазначено пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга та не обґрунтовано вказану підставу у спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Отже ГУ ДПС у Волинській області не дотрималося вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Також, відповідно до пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються.
Верховним Судом складено акт від 07.11.2025 №32.1-14/464, у якому зазначено, що у прохальній частині касаційної скарги вказана справа №903/1130/20 замість правильного номеру справи №903/1130/23 відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Так в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати вказані судові рішення у справі №903/1130/20. Водночас у вступній та описовій частинах касаційної скарги ГУ ДПС у Волинській області зазначає справу №903/1130/23.
Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, у якій саме справі. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а у тесті касаційної скарги зазначені різні за номерами справи, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення номеру справи, судові рішення у якій він оскаржує.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 9689,60 грн;
- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України;
- уточнити номер справи, судове рішення у якій він оскаржує.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,
- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету - 22030102,
- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №903/1130/23 залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Волинській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Головному управлінню ДПС у Волинській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 9689,60 грн;
- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України;
- уточнити номер справи, судове рішення у якій він оскаржує.
4. Роз'яснити Головному управлінню ДПС у Волинській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков