19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 909/376/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
позивача - Сивика А. П.,
відповідача - Дмитрука О. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2025
(суддя Рочняк О. В.)
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025
(судді Зварич О. В., Панова І. Ю., Скрипчук О. С.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
про стягнення 1 640 840,53 грн заборгованості.
1. Історія справи
1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - ПАТ "Прикарпаттяобленерго", відповідач) про стягнення 1 640 840,53 грн заборгованості, з яких 436 530,83 грн 3 % річних та 1 204 309,70 грн інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0520-03041-ПД та здійснив оплату наданих позивачем послуг в період з вересня по грудень 2024 року з порушенням встановлених у договорі строків, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. ПАТ НЕК"Укренерго" (оператор системи передач - ОСП) та ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (користувач) 01.01.2024 уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0520-03041-ПД, за умовами якого:
- цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (далі - Цивільний кодекс України) шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (пункт 1.1);
- ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (пункт 2.1);
- користувач зобов'язується: здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (пункт 2.2); своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором (пункт 4.2).
2.2. Матеріали справи свідчать, що на виконання договірних зобов'язань за період з вересня по грудень 2024 року позивач надав відповідачу послуги із диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 115 222 957,88 грн, проте відповідач оплатив надані позивачем послуги з порушенням встановлених в договорі строків, внаслідок чого за прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 436 530,83 грн 3 % річних та 1 204 309,70 грн інфляційних втрат.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 16.06.2025 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1 422 575,12 грн заборгованості, з яких 218 265,42 грн 3 % річних та 1 204 309,70 грн інфляційних втрат; у решті позовних вимог (стягнення 218 265,41 грн 3 % річних) відмовив.
3.2. Рішення мотивував тим, що доводи позивача про порушення договірних строків оплати наданих позивачем послуг відповідач не спростував, доказів сплати інфляційних втрат та 3 % річних суду не надав, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 436 530,83 грн 3 % річних та 1 204 309,70 грн інфляційних втрат є обґрунтованими.
3.3. Разом з тим, суд, посилаючись серед іншого, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 щодо можливості суду зменшити розмір процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру 3 % річних, враховуючи, що:
- відповідач є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України, метою діяльності якого є забезпечення надійної, безпечної, ефективної експлуатації системи розподілу, відповідності якості електропостачання встановленим вимогам;
- проведення відповідачем відновлювальних робіт пошкоджених підстанцій та ліній електропередачі;
- несвоєчасність платежів інших учасників ринку електричної енергії;
- основна заборгованість за надані позивачем послуги відповідачем повністю оплачена.
3.4. Західний апеляційний господарський суд у постанові від 15.09.2025 рішення Господарського суду Івано-Франківської області в оскаржуваній позивачем частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 218 265,41 грн 3 % річних залишив без змін та погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості зменшення заявленого до стягнення розміру 3 % річних на 50 відсотків до 218 265,42 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. ПАТ "НЕК "Укренерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанову суду апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, застосував статтю 625 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо того, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
5. Позиції інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (пункт 72)).
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Згідно із частинами першою-другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з вимогами стягнення 436 530,83 грн 3 % річних та 1 204 309,70 грн інфляційних втрат.
6.4. Правильність здійснених позивачем розрахунків 436 530,83 грн 3 % річних та 1 204 309,70 грн інфляційних втрат встановлена судами та відповідачем не спростовувалась. Тобто, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 436 530,83 грн 3 % річних.
6.5. Водночас, приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних на 50 %, що становить 218 265,42 грн та, як наслідок, задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача, зокрема, 218 265,42 грн 3 % річних (відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 218 265,41 грн 3 % річних) і суд апеляційної інстанції визнав відповідні висновки місцевого господарського суду щодо зменшення заявлених до стягнення 3 % річних обґрунтованими.
6.6. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.7. За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
6.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що: « 8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора».
6.9. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що "8.38….виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
6.10. Разом з тим, в подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначивши, що "117. …три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
…
135. …три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".
6.11. У цій справі заявлений до стягнення розмір процентів річних визначений у законодавчо встановленому розмірі трьох процентів річних, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України, тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, заявлені позивачем до стягнення 3 % річних в сумі 436 530,83 грн не підлягали зменшенню судом.
6.12. З огляду на наведене, доводи скаржника отримали своє підтвердження, тож рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 218 265,41 грн 3 % річних, а постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за результатами перегляду рішення суду першої інстанції у вказаній частині, відповідно, підлягає скасуванню повністю з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.
6.13. Щодо посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на правову позицію, викладену у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 про право суду зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції чи відсотки, нараховані на підставі статті 625 ЦК України за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 вкотре нагадала, що відступає не від постанови у конкретній справі (постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18), а від висновку щодо застосування норм права (пункт 136); незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (пункт 137).
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
7.2. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
7.3. Враховуючи те, що судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 218 265,41 грн 3 % річних ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та скасування постанови апеляційного господарського суду повністю, оскільки суд апеляційної інстанції здійснював перегляд рішення місцевого господарського суду за апеляційною скаргою позивача лише в частині позовних вимог про стягнення 218 265,41 грн 3 % річних.
8. Судові витрати
8.1. За змістом статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції, серед іншого, зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
8.2. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.3. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги позивача судові рішення про відмову у стягненні 218 265,41 грн 3 % річних підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в цій частині, апеляційної та касаційної скарг підлягають покладенню на відповідача (11 786,33 грн: 2619,18 грн - за подання позову, 3928,78 грн - за подання апеляційної скарги, 5238,37 грн - за подання касаційної скарги).
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі № 909/376/25 скасувати. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2025 скасувати в частині відмови у стягненні 218 265,41 грн 3 % річних, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (76014, вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 00131564) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, код ЄДРПОУ 00100227) 218 265 (двісті вісімнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн 41 коп. 3 % річних та 11 786 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 33 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський