8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3491/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
до Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ
про стягнення 157717,67 грн.
без виклику учасників справи
Київська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ, в якій просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 157716,67 грн, як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, загальною площею 0,3999 га, за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3491/25; постановлено розгляд справи № 922/3491/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
09 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" подано відзив (вхідний № 23446) на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. Суд приймає відзив на позовну заяву та долучає його до матеріалів справи.
16 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" подано відзив (вхідний № 24057) на позовну заяву, в якому відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. Суд приймає відзив на позовну заяву та долучає його до матеріалів справи.
29 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Київською окружною прокуратурою міста Харкова подано письмові пояснення (вхідний № 25124), в яких прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Суд приймає надані прокурором письмові пояснення та долучає її до матеріалів справи.
03 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" подано заперечення (вхідний № 25493) на відповідь на відзив, які суд приймає та долучає його до матеріалів справи.
13 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Київською окружною прокуратурою міста Харкова подано відповідь (вхідний № 26429) на заперечення відповідача, яку суд приймає та долучає її до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Київською окружною прокуратурою міста Харкова виявлено факт порушення земельного законодавства в частині безоплатного використання земельної ділянки, яка розташована на території Київського району міста Харкова, що призводить до ненадходження коштів до бюджету територіальної громади міста Харкова.
У власності Харківської міської ради (позивача) перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, загальною площею 0,3999 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-0001592712025 земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А, присвоєно кадастровий номер 6310136600:12:003:0503, тобто проведено державну реєстрацію земельної ділянки ще 24 лютого 2017 року.
Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А, сформована як об'єкт цивільних прав 24 лютого 2017 року (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі).
Згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 14 серпня 2025 року №7619/0/225-25 за результатами проведення Департаментом на підставі статті 83 Земельного кодексу України комплексу перевірочних заходів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А, встановлено, що Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" (відповідач) з 24 лютого 2017 року по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 площею 0,3999 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А без документів, що посвідчують право власності (користування) нею та без державної реєстрації прав на неї, а також без здійснення плати за користування зазначеною земельною ділянкою у формі та розмірах, встановлених чинним законодавством України та відповідними актами Харківської міської ради.
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" оформлено право приватної власності на низку будівель, розташованих за адресою м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А, а саме: літ. "А-4" загальною площею 4561,2 кв. м (запис про право власності № 13186699 від 10 лютого 2016 року, реєстраційний номер об'єкта: 844728163101), літ. "В-1" загальною площею 58,2 кв. м та літ. "Г-1" загальною площею 14,4 кв. м (запис про право власності № 13189316 від 10 лютого 2016 року, реєстраційний номер об'єкта: 844890463101) на підставі наказів Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155, від 25 листопада 2003 року №227, акту приймання-передачі від 25 листопада 2003 року; рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 21 вересня 2004 року №233.
Водночас, реєстрація речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 за відповідачем не здійснювалась.
Крім цього, як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/368/20 від 16 червня 2020 року позовну заяву Харківської міської ради до Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 253797,62 грн за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2019 року. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року рішення Господарського суду Харківської області від 16 червня 2020 року по справі № 922/368/20 залишено без змін.
Відповідно до вказаного рішення суду встановлено, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 30 жовтня 2019 року обстежено земельну ділянку та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 по вул. Старошишківській, 5-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ."В-1", літ."Г-1", літ."А-4", право власності на які зареєстровані за відповідачем.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 13 вересня 2019 року № НВ-0003732612019 про земельну ділянку по вул. Старошишківській, 5-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:12:003:0503) площа вказаної земельної ділянки складає 0,3999 га.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Старошишківській, 5-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:12:003:0503) від 24 червня 2019 року №1073/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,3999 га.
За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Старошишківській, 5-А у м. Харкові від 30 жовтня 2019 року.
Відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.
Крім цього, відповідно до даних аерокосмічної зйомки місцевості в районі вул. Старошишківської, 5-А у м. Харкові (за даними Google Earth Pro) станом на 2021 рік та 2022 рік підтверджується розташування нежитлової будівлі за вказаною адресою.
Також на веб - порталі електронної системи публічних закупівель Prozorro розміщено 213 лотів Акціонерне товариство "УКРТЕЛКОМ" за адресою вул. Старошишківська, 5-А у м. Харкові, які пропонуються для надання в оренду на аукціоні, що підтверджує використання нежитлових будівель саме Акціонерним товариством "УКРТЕЛКОМ".
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 використовувалась Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" з моменту реєстрації за ним права власності на нежитлові будівлі для обслуговування вищезазначеного нежитлового приміщення без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статтей 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати коштів за землю в повному передбаченому законодавством розмірі.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 25 липня 2025 року за № 16128/5/20-40-04-07-12 Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" у 2021 році сплачено 135 399,95 грн, у 2022 році - 24823,32 грн за використання земельної ділянки 6310136600:12:003:0503.
Рішенням Харківської міської ради від 17 жовтня 2018 року за №1247/18 затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.
Зокрема, вказаним Порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова здійснює Харківська міська рада в особі Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Згідно пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.6 Порядку розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснюється Департаментом за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки (з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту оформлення власником цього майна права оренди або власності земельної ділянки, на якій розташоване це майно, з урахуванням строків давності), сума відшкодування має бути зменшена на розмір внесених землекористувачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку (за наявності).
Отже, саме Департамент уповноважений, за результатами вжитих заходів самоврядного контролю, скласти акт обстеження земельної ділянки та здійснити розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів.
На підставі вищевказаних документів, згідно з Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, яке затверджено рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року за №41/08, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 без правовстановлюючих документів на неї
З матеріалів справи вбачається, що при обрахуванні зазначеної вище суми враховано площу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, яка складає 3999 кв. м., її цільове призначення, нормативну грошову оцінку земельної ділянки - 9 928571,30 грн, ставку річної орендної плати (в даному випадку 3%), коефіцієнт складних інженерно - геологічних умов - 1, коефіцієнт розміру земельної ділянки - 0, 95, фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки - з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2022 року.
Так, згідно з пунктом 2.3. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові" від 27 лютого 2008 року за № 41/08 (є загальнодоступним та обліковується в мережі інтернет, зокрема, в реєстрі актів Харківської міської ради при переході за посиланням http://kharkiv.rocks/reestr/657969), базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду.
Відповідно до пункту 2.4. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою: О=Ц*Б*К1*К2, де: Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн; Б - єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці); К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення; К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення
Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Згідно пункту 2.5. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, в основу розрахунку базової ставки орендної плати покладена компенсація відстроченої вигоди, яку має одержати власник (Харківська територіальна громада) за надання земельної ділянки в оренду. Розмір відстроченої вигоди представляє різницю між тими доходами, які би Харківська міська рада отримала сьогодні, продав земельну ділянку (одноразові надходження від первинного продажу ділянки та капіталізовані поточні надходження земельного податку), і тими доходами, які вона мала би від цього продажу по закінченні строку оренди, приведених у часі (продисконтованих).
З урахуванням викладеного, розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" земельною ділянкою площею 0,3999 га, з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, розташованою за адресою м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А, у вигляді орендної плати за землю виглядає наступним чином: за 2021 рік в період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року сума заборгованості складає: 270779,22 грн - 135399,95 грн сплачених відповідачем коштів = 135 379,27 грн; за 2022 рік з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року сума заборгованості складає: 47160,72 грн - 24823,32 грн сплачених відповідачем коштів = 22337,40 грн.
Таким чином, Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, площею 3999 кв.м, по вул. Старошишківській, 5-А,у м. Харкові, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 157716,67 грн за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2022 року, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 1 статті 24 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно частини 7 статті 24 Закону України “Про прокуратуру» повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.
Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суд.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
В даному випадку, як зазначив прокурор у позовній заяві, користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не лише спричинило втрати місцевого бюджету, а є і дискримінацією інших землекористувачів, які опиняються у гіршому економічному становищі поряд із суб'єктами, які ухиляються від належного оформлення відносин у земельній сфері та сплати орендної плати. Ненадходження вчасно та/або у повному обсязі платежів за використання землі, яка перебуває у комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.
Як стверджує прокурор, у разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (стаття 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, Харківської територіальної громади, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Згідно статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (зі змінами та доповненнями) визначено статус сільських, селищних, міських рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частин 1, 9 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Сільські, селищні, міські ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
Згідно частини 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи .
Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
При цьому, враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, Харківська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах.
Підставою для представництва інтересів держави у даному випадку є нездійснення уповноваженим органом - Харківською міською радою, захисту інтересів держави, а саме щодо стягнення з Акціонерного товариства "УУКРТЕЛЕКОМ" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред'являвся.
Матеріали справи свідчать про те, що Харківською міською радою, у тому числі її службовими особами, при наявності зазначених вище порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту несплати Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вжито відповідних заходів та не здійснено захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громад міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.
Про зазначені вище порушення та намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Київською окружною прокуратурою міста Харкова повідомлено Харківську міську раду листом від 11 серпня 2025 року № 50-106-3877вих25.
Однак, Харківська міська рада не скористалася своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність та наявність у керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова передбачених частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення до суду з даним позовом самостійно.
Листом Департаменту земельних відносин від 14 серпня 2024 року №7619/0/225-25 повідомлено окружну прокуратуру про те, що заходи цивільно-правового характеру щодо використання Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, площею 3999 кв.м, по вул. Старошишківській, 5-А, у м. Харкові, без документів, що посвідчують право власності (користування) нею та без державної реєстрації цих прав, Харківською міською радою не вживались.
Крім цього, обізнаність Харківської міської ради про вказаний факт порушення з боку Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" підтверджується тим, що Харківська міська рада зверталася з відповідною позовною заявою до суду про стягнення безпідставно збережених грошових коштів з відповідача за попередній період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2019 року (рішення суду у справі №922/368/20), проте, до теперішнього часу не звернулася з позовною заявою до Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2022 року.
Відтак, прокурором здійснені всі можливі заходи щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення законодавства та можливості захистити інтереси територіальної громади в судовому порядку.
За таких умов, бездіяльність уповноваженого державного органу щодо звернення до суду з позовом вказує на нездійснення цим органом захисту інтересів держави та є підставою для представництва прокурором в суді інтересів держави в даному випадку.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статтей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 93 та статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності на нежитлові будівлі по вул. Старошишківська, 5-А у м. Харкові літ. "А-4" загальною площею 4561,2 кв.м., (запис про право власності № 13186699 від 10 лютого 2016 року, реєстраційний номер об'єкта: 844728163101), літ. "В-1" загальною площею 58,2 кв. м та літ. "Г-1" загальною площею 14,4 кв. м (запис про право власності № 13189316 від 10 лютого 2016 року, реєстраційний номер об'єкта: 844890463101) на підставі наказів Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155, від 25 листопада 2003 року №227, акту приймання-передачі від 25 листопада 2003 року; рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 21 вересня 2004 року №233.
Вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 по вул. Старошишківська, 5-А у м. Харкові.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.
Згідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).
При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (частина 6 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).
Таким чином, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
З огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на сьогоднішній день належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності будівлі, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
У постанові від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Відтак, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Разом з цим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання
Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлові будівлі літ. "А-4" загальною площею 4561,2 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 58,2 кв.м та літ. "Г-1" загальною площею 14,4 кв.м, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А зобов'язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Норми статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.
Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України відповідач у період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2022 року користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, площею 0,3999 га, за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А на якій розташовані нежитлові будівлі літ. "А-4", літ. "В-1" та літ. "Г-1", належні йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.
Суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2017 року у справі № 922/3412/17).
Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі №902/794/17, від 29 січня 2019 року у справі №922/536/18.
Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 Земельного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 791 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 січня 2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18 та від 12 червня 2019 року у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об'єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі 916/2948/17 та від 09 квітня 2019 року у справі № 922/652/18).
Разом з цим, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Згідно частини 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Відповідно до абзацом 2 частини 1 статті 6 Кодексу цивільного захисту України суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації.
Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, відповідно до частини 5 статті 32 цього Кодексу, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 6 розділу VІІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від № 579 09 липня 2018 року "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту" (Вимоги), балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ.
Відповідно до частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Згідно пунктів 9, 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Отже, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб'єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України та пунктом 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідачем оформлено право приватної власності на низку будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А, а саме: літ. "А-4" загальною площею 4561,2 кв.м., літ. "В-1" загальною площею 58,2 кв.м. та літ. "Г-1" загальною площею 14,4 кв.м.
Державна реєстрація права власності за Фондом державного майна України на захисну споруду цивільного захисту №76077, площею 113,5 кв.м. відбулась в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 жовтня 2024 року на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11 червня 2024 року № 922/1345/24, відповідно до якого усунуто перешкоди власнику - державі в особі Фонду державного майна України - у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту №76077 за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А шляхом зобов'язання Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту № 76077, літ. Бп, площею 113,5 кв.м, розташовану за адресою: м. Харків, вул.Старошишківська, 5-А та визнано право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на вищезазначену захисну споруду.
Отже до 16 жовтня 2024 року власником нежитлової будівлі літ. "А-4" площею 4561,20 кв.м, а також захисної споруди цивільного захисту №76077, площею 113,5 кв.м. було Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ", а відповідно і користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, на якій вищезазначена будівля розташована.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, площею 0,3999 га, по вул. Старошишківська, 5-А у м. Харкові та з урахуванням коефіцієнту індексації.
Так, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року складає: нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації, грн - 9025973,91 Ставка річної орендної плати (%) - 3,00%; коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1; коефіцієнт розміру земельної ділянки - 1; розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 222564,93; розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 270779,22; розмір безпідставно збережених коштів за 9 місяців, грн - 208 538,64.
Крім того, Харківською міською радою при здійсненні розрахунків враховано, що відповідно до інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" зареєстровано платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, площею 0,3999 га (інформація Головного управління ДПС у Харківській області, викладена в листі від 25 липня 2025 року № 16128/5/20- 40-04-07-12).
Згідно з інтегрованою карткою платника за 2021 рік відповідачем задекларовано до сплати та сплачено земельного податку в розмірі 135399,95 грн.
Таким чином, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 25 липня 2025 № 16128/5/20-40- 04-07-12, та з урахуванням наведених вище положень Податкового кодексу України розмір безпідставно збережених Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить 135379,27 грн.
Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року складає: нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації, грн - 9928571,30; ставка річної орендної плати (%) - 3,00%; коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1; коефіцієнт розміру земельної ділянки - 0,95; розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 23580,36; розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 282964,28; розмір безпідставно збережених коштів за 2 місяці, грн - 47160,72.
Аналогічно за січень-лютий 2022 року Товариством задекларовано до сплати та сплачено земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503 в розмірі 24823,32 грн.
У зв'язку з частковою сплатою відповідачем плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 25 липня 2025 року № 16128/5/20-40-04-07-12, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить 22337,40 грн.
Отже, загальна сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без належним чином оформленого права власності чи права користування за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2022 року становить 157716,67 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача на суму 157716,67 грн судом встановлено, що відповідний розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01 квітня 2021 року по 28 лютого 2022 року позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, код класифікації доходів бюджету: 24062200, номер рахунку: UA698999980314090611000020649) 157716,67 грн, як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:003:0503, загальною площею 0,3999 га, за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 5-А.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2422,40 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "26" листопада 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець