адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.11.2025 Справа № 917/1099/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., місто Кременчук, Площа Перемоги, будинок 2,ЄДРПОУ 24388300
до Фізичної особи - підприємця Сьомик Ірини Григорівні, АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1
про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
без виклику представників сторін.
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до фізичної особи - підприємця Сьомик Ірини Григорівни (далі - ФОП Сьомик І.Г. або Відповідачка) про стягнення 70 956,49 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 09.06.2022 до 08.06.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в період з 09.06.2022 до 08.06.2025 відповідачка використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала, оскільки договір оренди земельної ділянки не було укладено. Ця земельна ділянка використовувалась відповідачкою для закінчення будівництва прибудови до вбудованої перукарні, яка підлягає реконструкції в житловому будинку, що призвело до неотримання Позивачем доходу від орендної плати за землю, який він отримав би у разі оформлення відповідачкою, згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Відповідачка у відзиві на позов (вх. № 8713 від 01.07.2025) проти позову заперечує, посилаючись на те, що Кременчуцька міська рада не має права розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489, оскільки вона є спільним майном багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, квартал 101, буд. 2, а відтак перебуває у спільній сумісній власності всіх співвласників цього житлового будинку у розумінні приписів Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Також відповідачка зазначає, що позивач не надав конкретизованого плану земельної ділянки з розміщенням на ній усіх об'єктів нерухомості, що суперечить розміру фактичної земельної ділянки, на якій розміщена прибудова до вбудованої перукарні у багатоквартирному будинку, а тому розрахунок позивача не відповідає фактичним даним.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглянув матеріали справи та встановив:
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 421508538 від 07.04.2025 ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) 19.02.2019 на підставі договору дарування (серія та номер ННТ 369615, зареєстрований № 155, виданий 19.02.2019 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Бугайовою Л. М.) зареєструвала за собою право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме на вбудовану перукарню з влаштуванням прибудови, яка розташована за адресою: квартал 101, буд. 2 в м. Кременчуці Полтавської області.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005999322020 від 30.11.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489, яка розташована за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, квартал 101, буд. 2, має цільове призначення «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку»; категорія земель: «Землі житлової та громадської забудови»; форма власності: «Комунальна власність»; площа земельної ділянки: 0,0351 га; дата реєстрації земельної ділянки: 03.12.2012.
Додатки до вказаного Витягу містять відображений кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 з описом її меж.
Відповідачка не оформила право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 за адресою: квартал 101, буд. 2 в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 351 кв. м, для закінчення будівництва прибудови до вбудованої перукарні, яка підлягає реконструкції в житловому будинку, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомого майна.
Спірна земельна ділянка в м. Кременчуці Полтавської області, по кварталу 101, площею 351 кв. м, на якій розміщений зазначений об'єкт нерухомості, є сформованою з 03.12.2012 та їй присвоєно кадастровий номер 5310436100:06:003:0489.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 351 кв. м за 2022 рік складає 841 660,70 грн, за 2023 рік - 967 909,81 грн, за 2024 рік - 1 017 282,14 грн, за 2025 - 1 139 346,00 грн.
Розмір доходу Відповідачки, розрахований Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю за період з 09.06.2022 до 08.06.2025 становить 70 956,49 грн.
Відповідачка у добровільному порядку не сплатила Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області зазначеної суми, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізовують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, за змістом указаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Матеріали справи свідчать, що відповідачка є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.
Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.
Отже, відповідачка користувалася цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
З огляду на викладене, відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідачка не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідачка в період з 09.06.2022 до 08.06.2025 не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Отже, відповідачка, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшила свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Відповідні кошти підлягають стягненню з відповідачки на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 922/1352/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір орендної плати за період з 09.06.2022 до 08.06.2025 за земельну ділянку площею 351 кв. м мав становити 70 956,49 грн.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він здійснений правильно.
Заперечення відповідачки проти позову, викладені у відзиві на позов (вх. № 8713 від 01.07.2025), суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні. Зокрема, на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 421508538 від 07.04.2025, суд установив, що ФОП Сьомик І. Г. з 19.02.2019 на підставі договору дарування правомірно володіє та використовує належне їй нерухоме майно (вбудовану перукарню з влаштуванням прибудови загальною площею 339,7 кв. м), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, квартал 101, буд. 2, що само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, позаяк відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування вказаної будівлі. Адже за змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання вбудованої перукарні з влаштуванням прибудови, яка належить відповідачці, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Отже, у зв'язку з користуванням відповідачкою зазначеним об'єктом нерухомого майна презюмується її користування спірною земельною ділянкою. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.
Відповідачка не надала доказів наявності інших об'єктів нерухомості на земельній ділянці площею 351 кв. м з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 за адресою: квартал 101, буд. 2 в м. Кременчуці Полтавської області, або помилковості ідентифікації зазначеної земельної ділянки вказаною площею за цією адресою.
Спірна земельна ділянка є сформованим об'єктом цивільних прав ще з 2012 року та їй присвоєно кадастровий номер 5310436100:06:003:0489, і іншого відповідачка не довела.
Відповідно до частини четвертої статті 319 та статті 322 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.
Зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що серед кола обов'язків власника земельної ділянки (в цьому випадку - Міськради) відсутній як його обов'язок спонукати власника будівлі чи споруди до формування земельної ділянки для їх експлуатації та обслуговування, так і обов'язок із самостійного (за власною ініціативою) формування земельної ділянки без подання землекористувачем відповідної заяви.
Відповідачка не надала доказів звернення до Кременчуцької міської ради із відповідною заявою про розроблення проєкту землеустрою та в подальшому його затвердження з метою формування земельної ділянки у меншому розмірі - виключно в межах площі нерухомого майна.
Також жодних доказів використання відповідачкою меншої площі спірної земельної ділянки, аніж сформованої як об'єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, ФОП Сьомик І. Г. суду не надала.
Крім того, у цій справі наявними доказами підтверджується, що розпорядником спірної земельної ділянки, що діє в інтересах територіальної громади, є позивач.
Натомість відповідачка не довела належними та допустимими доказами, що земельна ділянка площею 351 кв. м з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 має статус прибудинкової території та перебуває у спільній сумісній власності всіх співвласників житлового будинку, як про це зазначено у відзиві на позов.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 70 956,49 грн за користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Сьомик Ірини Григорівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (ідентифікаційний код 24734892) безпідставно збережені кошти у розмірі 70 956 (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 49 коп. за період з 09.06.2022 до 08.06.2025 та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Д. М. Сірош